Постанова № 59584650, 09.08.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 803/1091/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі Луцьке обєднане УПФУ Волинської області, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУДКУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій Луцького обєднаного УПФУ Волинської області щодо відмови у поверненні безпідставно отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легковий автомобіль марки Renault Captur у розмірі 24 583,33 грн. та стягнення з Луцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 24 583,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2016 року ним було придбано у ТзОВ «Луцьк Експо» легковий автомобіль марки Renault Captur вартістю 590 000,00 грн. Під час реєстрації автомобіля в органах державної автомобільної інспекції позивач помилково сплатив збір до Луцького обєднано УПФУ у Волинській області у розмірі 24583,33 грн. Він вважає, що такий збір повинен сплачуватися не покупцем транспортного засобу, а продавцем, оскільки пунктом 7 статті 1 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобіля. Позивач звертався до відповідача 1 з проханням повернути йому безпідставно сплачені кошти, проте у такому поверненні йому було відмовлено з посиланням на те, що збір на обовязкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легковий автомобіль, що підлягає першій державній реєстрації в Україні, сплачений відповідно до норм чинного законодавства України. Відмова відповідача 1 повернути безпідставно сплачені кошти, на думку позивача, є протиправною, оскільки Порядок сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 03.11.1998 року № 1740, не може мати верховенства над Законом України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування. З наведених підстав вважає, що сплачений ним до Луцького обєднаного УПФУ Волинської області збір підлягає поверненню. Просить позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не прибув, однак одночасно з позовною заявою подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.6).

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В наданих суду письмових запереченнях позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до пункту 7 частини 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (в редакції, чинній з 01.01.2016 року) а також відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається, зокрема, на фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Вважає, що позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легковий автомобіль, що підлягає першій державній реєстрації в Україні сплачений відповідно до норм чинного законодавства. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, на адресу суду надав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. В наданих суду письмових запереченням позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області заява ОСОБА_1 та подання контролюючого органу щодо повернення помилково або надміру сплачених до бюджету коштів не надходили, а тому відсутні правові підстави для повернення зазначених коштів. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, при цьому заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2016 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Луцьк Експо» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № ЛЕР 000020, згідно умов якого, позивач придбав легковий автомобіль марки Renault, модель Captur, кузов № НОМЕР_1, вартістю 590 000,00 грн. (а.с. 7).

На виконання умов вказаного договору було складено акт прийому-передачі автомобіля від 17.03.2016 року (а.с.8).

При проведенні реєстрації вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 сплатив збір на обовязкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легковий автомобіль у розмірі 24 583,33 грн., що підтверджується квитанцією від 25.03.2016 року №0.0.527016524.1 (а.с. 9).

ОСОБА_1 звертався до Луцького обєднаного УПФУ Волинської області та до ГУДКУ у Волинській області з заявами про повернення коштів як помилково ним сплачених.

Листом від 26.04.2016 року № 05-17/766-2560 ГУДКУ у Волинській області повідомило ОСОБА_1, що процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів регламентовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, тому відповідно до пункту 10 вказаного Порядку заява та подання про подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Листом від 11.05.2016 року № 1354/10-10 Луцьке обєднане УПФУ Волинської області відмовило позивачу у поверненні коштів, сплачених ним як збір на обовязкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля. При цьому Луцьке обєднане УПФУ Волинської області повідомило, що дана сплата була здійснена відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що Луцьким обєднаним УПФУ Волинської області було правомірно відмовлено ОСОБА_1 в поверненні, сплаченого ним збору на обовязкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легковий автомобіль у розмірі 24 583,33 грн., виходячи із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Реєстраційні операції з транспортними засобами в Україні, здійснюються відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі-Порядок № 1388).

Пунктом 8 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 400/97-ВР, із внесеними змінами Законом України № 4911-VI від 07.06.2012 року), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України № 400/97-ВР, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону України № 400/97-ВР, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору, зокрема, для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, залежно від вартості об'єкта, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону, 3 відсотки - якщо об'єкт оподаткування не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року; 4 відсотки - якщо об'єкт оподаткування перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року; 5 відсотків - якщо об'єкт оподаткування перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.

В той же час, пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.

Таким чином, обов'язок сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля покладається на покупця, отже, у відповідності до вимог чинного законодавства позивач є належним платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і сплатив його відповідно до норм чинного законодавства.

Підставами для повернення помилково сплачених коштів, на думку суду є відповідна норма Закону, яка передбачає таке повернення.

Судом встановлено, що позивач придбав легковий автомобіль 03.02.2016 року.

Законом України «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 4911-VI від 07.06.2012 року внесено зміни до

пункту 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким пункт 7 викладено в такій редакції: платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону та набрав чинності ще з 28.06.2012 року.

На даний час норми Закону України «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 4911-VI від 07.06.2012 року, яким внесено зміни до пункту 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» діють та у встановленому порядку неконституційними вони не визнані.

Тому на момент придбання легкового автомобіля чинним законодавством не звільнено фізичних осіб, які набувають право власності на легковий автомобіль, від сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищезазначене, Луцьким обєднаним УПФУ у Волинській області правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства було відмовлено ОСОБА_1 у поверненні збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Крім того, позивач в даній справі вказав як другого відповідача ГУДКУ у Волинській області, однак в даному випадку позивачем не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність ГУДКУ у Волинській області, відтак суд не може надати правову оцінку рішенням, діям чи бездіяльності останнього в межах заявлених позовних вимог.

Тому, з врахуванням зазначеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 41, 122, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк