Рішення № 5958433, 18.06.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 р. Справа № 14/68

за позовом ВАТ "Дятьківці"

вул. Заводська,3, м.Коломия, 78200

до відповідача СПД ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Cуддя Булка В. І.

При секретарі Кріцак В. М.

Представники:

Від позивача: Мокляк Г.Я., представник, (доручення № 22 від 23.01.09)

Від відповідача: не з"явилист

Представнику позивача роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлений позов про стягнення заборгованості в сумі 7 785,01грн.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

-невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №267/08 від 02.01.08, а саме: п.3 розділу 3, котрий передбачає повну оплату за отриману продукцію у термін 7 календарних днів;

-заборгованість відповідача за неоплачену продукцію та неповернуту тару;

-п.1 розділу 5, відповідно до котрого відповідачу нараховано пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення грошового зобов"язання в сумі 345,68грн.;

-п.13 розділу 3, згідно якого з відповідача стягується вартість тари та податок на додану вартість на тару (ПДВ) в сумі 5 949,33грн.

Позивач подав суду заяву б/н від 26.05.09 в котрій просить внести зміни до позовної заяви, а саме: стягнути з відповідача 3 712,30грн. основного боргу та 345,68грн. пені.

Позивач використав своє право надане йому ст.22 ГПК України, а саме: подав заяву про зменшення позовних вимог №341 від 17.06.09.

Враховуючи диспозитивний характер ст.22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідач двічі в засідання суду не з"явився, вимоги ухвал суду від 08.05.09 та 26.05.09 не виконав, а саме: не представив суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також не направив копію відзиву позивачу.

За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, якого належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду.

Відповідач не скористався своїми правами наданим йому ст.22 ГПК України, а саме: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

Заслухавши представника позивача та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами 02.01.08 укладено договір купівлі-продажу №267/08, згідно з яким продавець (позивач) зобов"язався продати продукцію виробництва АТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а покупець - оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного договору.

В судовому засіданні позивач зазначив, що станом на 27.04.09 заборгованість відповідача становить 4 345,90грн., за продукцію - 1 490,00грн. та за тару - 2 855,90грн. Також неоплаченою залишилась продукція поставлена відповідачу відповідно до товаро-транспортної накладної №ДЯ-0033006 від 22.12.08 на суму 4 079,40грн. та неповернута тара, що поставлена згідно товаро-транспортних накладних №ДЯ-0029394 від 17.11.08 на суму 544,00грн. та №ДЯ-0033006 від 22.12.08 на суму 2 083,50грн.

Відповідач порушив умови договору, а саме п.3 розділу 3, котрим передбачено повну оплату за отриману продукцію у термін 7 календарних днів. Як наслідок позивач нарахував відповідачу відповідно до п.1 розділу 5 пеню в розмірі 345,68грн. (за період з 01.01.09 по 27.04.09).

Враховуючи факт неповернення тари, на підставі п.13 роздіду 3, відповідач повинен сплатити позивачу вартість КЕГ (4 шт.) , а саме: 4 442,25грн. (вартість одного КЕГа 91 євро без ПДВ).

В порушення п.4.6 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач не повернув позивачу зворотню тару, тому відповідач повинен сплатити вартість тари та податок на додану вартість на тару (ПДВ) : 1 255,90грн.х20%=1 507,08грн.. Тобто, вартість тари з ПДВ становить

5 949,33грн.

Як вбачається із заяви позивача б/н від 26.05.09 відповідач сплатив частково заборгованість в сумі 445,00грн. та частково повернута тара (3 кеги на суму 3 331,68грн. та 14 ящиків на суму 280,00грн.). Отже, основний борг відповідача становить 3 712,30грн. (за продукцію -

1 045,00грн. та за тару зПДВ - 2 281,64грн.), та пеня - 345,68грн.

Позивач також довів до відома суду, що відповідачем знову здійснена оплата за продукцію в сумі 1 045,00грн.

З огляду на викладене та враховуючи факт оплати відповідачем коштів за продукцію ( в сумі

1 045,00грн.), станом на сьогоднішній день заборгованість за отриману продукцію відповідач оплатив в повному обсязі, а саме 1 490,00грн. Проте, за відповідачем рахується 2 281,64грн. основнорго боргу (за тару з ПДВ) та пеня в розмірі 345,68грн.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу продукції №267/08 від 02.01.08 укладений в межах чинного законодавства - є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено , що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

Пунктом 3 розділу 3 встановлено строк оплати вартості отриманої продукції - протягом 7-ми календарних днів. Проте, відповідачем в порушення умов договору розрахунок за отриманий товар проведено не в повному обсязі.

Як наслідок, позивачем проведено розрахунок пені в розмірі 2% річних за кожен день прострочення виконання грошового зобов"язання (п.1 розділ 5), що становить 345,68грн.

Відповідач, відповідно до п.6 розділу 2, зобов"язався повертати пляшки, КЕГи, вуглекислотні балони, ящики, піддони в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції. В разі втрати, пошкодження або не повернення в узгоджений термін КЕГів, покупець зобов"язаний сплатити їх вартість. Враховуючи факт неповернення відповідачем 4-ьох КЕГів, заборгованість становить 4 442,25грн.

Позивачем, на підставі п.4.6 Закону України "Про податок на додану вартість", нараховано відповідачу 1 507,08грн. за неповернення зворотньої тари.

На час звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 7 439,33грн. основного боргу та 345,68грн. пені.

Враховуючи подані позивачем заяви та часткову сплату відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову: стягнення з останнього 2 281,64грн. основного боргу та 345,68грн. пені, а провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 490,00грн.- припинити.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,202,204,509,526,625,629,655 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Дятьківці", м.Коломия, вул.Заводська,3 (код ЄДРПОУ 13640534) 2 281,64грн. основного боргу, 345,68грн. пені, 102,00грн. держмита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 490,00грн. - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 08.07.09.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В.