Ухвала суду № 59580886, 10.08.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/15564/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., за участю: позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді заяву відповідача ОСОБА_2 про розяснення виконання рішення суду від 23.05.2014 року у справі № 308/15564/13-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, де треті особи: Холмківська сільська рада Ужгородського району, Орган опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації, Ужгородський районний відділ Державної міграційної служби України про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та примусове виселення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою від 12.02.2015 року за якою просить суд розяснити рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23.05.2014 року по справі 3308/15564/13-ц та вказати про постійне жиле приміщення, що надається особам, яких виселяють.

В обґрунтування заяви заявник зазначила наступне.

Виконання рішення суду у справі № 308/15564/13-ц без його розяснення є неможливим, оскільки рішенням суду не вказано про інше житло, яке надається при виселенні. Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 березня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-39цс15, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Суд зробив правовий висновок про те, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Оскільки виселення провадиться в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки та набуття іпотеко держателями права власності на предмет іпотеки, а рішення суду при його винесенні не визначено приміщення, коди виселяються відповідачі, вказане рішення суду необхідно розяснити та вказати, куди виселяти відповідачів.

За ухвалою від 23.03.2016 року судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про розяснення виконання рішення суду від 23.05.2014 року у справі № 308/15564/13-ц, з підстав зазначених в ухвалі суду.

За ухвалою від 19.05.2016 року Апеляційного суду Закарпатської області зазначену ухвалу суду першої інстанції було скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому апеляційною інстанцією було встановлено, що в заяві про розяснення рішення, яка була предметом розгляду суду першої інстанції, ОСОБА_2 просила розяснити рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2014 року та вказати про постійне жиле приміщення, що надається особам, яких виселяють (Т.2, а.с.3). При цьому, заявниця виходила з того, що судом вирішено питання щодо виселення. В такому ж контексті ця заява була розглянута судом першої інстанції по суті, що відтворено у тексті ухвали від 23 березня 2016 року (Т.1, а.с.29-30). Між тим, з резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2014 року слідує, що судом було усунуто перешкоди позивачам у здійсненні права власності «шляхом звільнення відповідачів з будинковолодіння» (Т.1, а.с.86-87). Питання щодо їх виселення цим рішенням не вирішено.

При розгляді заяви ОСОБА_2 про розяснення рішення ця обставина врахована не була. Отже, всупереч вимогам ст. 210 та 221 ЦПК України, місцевий суд не розібрався з предметом та суттю питання, що підлягало розгляду. За цих обставин, відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України, ухвалу слід скасувати, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні один із позивачів ОСОБА_1 заперечив проти зазначеної заяви та просив суд відмовити у її задоволенні.

Інші учасники розгляду зазначеної заяви в судове засідання не прибули, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду заяви були судом всі повідомлені належними чином особисто або рекомендованими листами із повідомленнями про вручення, проте, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 221 ЦПК України неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду, судом було прийнято рішення про розгляд заяви за їх відсутності.

Заслухавши позвиача, розглянувши матеріали цивільної справи № 308/15564/13-ц та додатково надані, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 308/15564/13-ц рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2014 року було вирішене наступне:

Позов задовольнити.

Визнати такими, що втратили право користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будинковолодіння, що розташоване у с.Розівка по вулиці Станційній, 27, Ужгородському районі Закарпатської області.

Усунути перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з будинковолодіння, що розташоване у с.Розівка по вулиці Станційній, 27, Ужгородському районі Закарпатської області.

Зазначене рішення було залишене без змін за ухвалою апеляційної інстанції від 01.10.2014 року, та, відповідно, саме з цієї дати набуло законної сили.

08.12.2014 року судом були видані виконавчі листи на виконання зазначеного рішення суду.

Як було встановлено апеляційною інстанцією в ухвалі від 19.05.2016 року Апеляційного суду Закарпатської області, в заяві про розяснення рішення, яка була предметом розгляду суду першої інстанції, ОСОБА_2 просила розяснити рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2014 року та вказати про постійне жиле приміщення, що надається особам, яких виселяють (Т.2, а.с.3). При цьому, заявниця виходила з того, що судом вирішено питання щодо виселення. В такому ж контексті ця заява була розглянута судом першої інстанції по суті, що відтворено у тексті ухвали від 23 березня 2016 року (Т.1, а.с.29-30). Між тим, з резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2014 року слідує, що судом було усунуто перешкоди позивачам у здійсненні права власності «шляхом звільнення відповідачів з будинковолодіння» (Т.1, а.с.86-87). Питання щодо їх виселення цим рішенням не вирішено.

При розгляді заяви ОСОБА_2 про розяснення рішення ця обставина врахована не була. Отже, всупереч вимогам ст. 210 та 221 ЦПК України, місцевий суд не розібрався з предметом та суттю питання, що підлягало розгляду. За цих обставин, відповідно до п. 3 ст. 312 ЦПК України, ухвалу слід скасувати, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Як зазначено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 « Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що з резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2014 року у справі № 308/15564/13-ц слідує, що судом було усунуто перешкоди позивачам у здійсненні права власності «шляхом звільнення відповідачів з будинковолодіння». Питання щодо їх виселення цим рішенням не вирішено. Відтак у суду відсутні підстави для розяснення рішення в цій частині, тому у задоволенні зави слід відмовити.

З урахуванням викладеного та у відповідності до ст.ст.221, 293 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про розяснення виконання рішення суду від 23.05.2014 року у справі № 308/15564/13-ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дняїї проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Н.В. Дергачова