Ухвала суду № 59580704, 13.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13583/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради незаконними щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щорічної разової грошової допомоги в повному обсязі, про виплату різниці між виплаченою допомогою і реально отриманих коштів, про притягнення ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Закарпатській області щодо забезпечення виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради незаконними щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щорічної разової грошової допомоги в повному обсязі, про виплату різниці між виплаченою допомогою і реально отриманих коштів, про притягнення ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області щодо забезпечення виконання рішення суду.

Свій позов обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1, є інвалідом війни другої групи, (посвідчення серії Е № 037940 від 11.12.14). Зазначає, що цей статус наданий йому згідно зі ст. 7 Закону України (Далі №3551 -XII) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказує, що враховуючи те, що останнім часом через погіршення стану здоровя він тривалий час перебував у лікувальних закладах, а це забирає в нього багато часу, зусиль та коштів, він не мав можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Тому, просить суд прийняти до уваги положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої не отримані суми пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсії, виплачується за минулий час без обмеження будь яким строком.

Зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-ХІІ визначено, що до 5 травня учасником бойових дій та інвалідам війни другої групи виплачується, щорічна разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком відповідно.

При цьому виплата державної соціальної допомоги за пропущений час проводиться виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплат, з компенсацією за її несвоєчасну виплату. Тому, стверджує, що відповідачі зобовязані повернути йому, позивачу, суму заборгованості у звязку з недоплатою у 2015 році. Вказує, що Управління праці та соціального захисту населення, порушуючи норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», всупереч пункту 3 ст. 22 Конституції України, передбачену чинним законодавством України грошову допомогу йому за 1 і 5 рік виплачували в значно меншому розмірі, а саме - 2475,00 грн.

Також зазначає, що на його усні і письмові звернення, щодо виплати йому суми в повному обсязі отримано негативні відповіді, з посиланням на те, що відбулись зміни в законодавстві. Дані підтвердження вважає безпідставними.

В зв'язку з тим, що відповідачем не в повному обсязі виплачено йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2015 рік, передбачену ч. 5 ст. 13 Законом України № 3551-ХІІ йому було нанесено матеріальних і моральних збитків в результаті чого, вважає, що він має право згідно закону на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стверджує також, що згідно наведеного відповідачі є суб'єктами владних повноважень держави України і по відношенню до нього є боржниками, а він щодо них кредитором. Та відповідно до чинного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зазначає, що у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №6.2. наведені рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. В абзаці 5 цього листа вказано: «Для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою». Отже, враховуючи наведене, в зв'язку з незаконними діями відповідача, йому було виплачено разову грошову допомогу як інваліду війни другої групи, за 2015 рік у наступному розмірі, а саме: 2475 грн., а як він стверджує, мали виплатити 5117 грн. (949*8-2475=5117 грн.). Таким чином, сума недоплати становить 5117,00 грн.

Враховуючи вищенаведене просить суд:

- визнати незаконними дії (бездіяльність) та вчинення дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи за 2015 рік, у розмірі значно заниженому, ніж це визначено ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-ХІІ від 28.10.1993року;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради розмір щорічної грошової допомоги за 2015 рік в повному обсязі, та виплатити йому, як інваліду війни другої групи, різницю між виплаченою допомогою змогою, обчисленою з урахуванням 8-ми розмірів мінімальної пенсії за віком і реально отриманих коштів у розмірі 5117.00 грн..

- притягнути як відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області щодо забезпечення виконання рішення суду грошовими коштами та судових витрат згідно ст. 56 ч. 3 ст. 152 Конституції України.

- витребувати в Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської pади, копії протоколів нарахування з особової справи, щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги за 2015 рік.

- рішення у даній справі винести у відповідності із судовою практикою.

Представник відповідача начальник управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради А.Біксей 27.01.2016 року подав через канцелярію суду заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 Свої заперечення обґрунтовує тим, що по-перше, позивач звернувся в Ужгородський міськрайонний суд із адміністративним позовом у листопаді 2015 року за захистом своїх прав, які, на думку позивача, були порушені Управлінням у травні 2015 року. Таким чином, враховуючи шестимісячний строк звернення до адміністративного суду (ч.2 ст.99 КАС України) позивачем було пропущено строк подачі адміністративного позову в частинні визнання протиправними дій Управління щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2015 рік. А тому, Управління наполягає на з застосуванні положень ч. 1 ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

По-друге, вказує, що виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2015 рік була проведена у розмірі, визначеному постановою КМУ від 31.03.2015 року № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». П. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII передбачено, що у 2015 році норми і положення статей 9, 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року за № 3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Конституції та законів України. Нормативно-правові акти Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до Постанови КМУ від 31 березня 2015 року № 147 «Деякі виплати у 2015 році разової грошової допомоги», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» грошова допомога до 5 травня, передбачена Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій виплачується в розмірі 2475 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» для з в поточному році виплати щорічної разової допомоги до 5 травня ветеранам війни, особам на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачені видаткові видатки. Правовий акт, який визначив розміри разової щорічної грошової на 2015 рік на період виплат, не визнаний неконституційним чи протиправним не скасований у встановленому законом порядку, є чинним, а тому вважає, що Управління здійснило позивачу виплату разової грошової до 5 травня за 2015 рік у відповідності до норм чинного законодавства України.

По-третє, позивач, як інвалід війни, зазначену допомогу отримував протягом періоду до наданих списків Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді. Тож Управління праці та соціального захисту населення здійснювало виплату в тих розмірах, що були зазначені у списках.?Зазначає, що змінювати розмір зазначеної допомоги в даних списках не відноситься до повноважень Управління. Таким чином, вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради по відношенню до позивача були правомірними, а відтак твердження позивача в незаконності дій Управління тощо - є безпідставними.

На підставі вищевикладеного просить суд адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2015 р. - залишити без розгляду. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених коштів разової допомоги до 5 травня - відмовити в цілому.

У процесі провадження у даній справі з урахуванням того, що ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Закарпатській області ліквідовано, діяльність юридичної особи припинено 26 грудня 2011 року, до участі у справі в порядку ст. 55 КАС України допущено його правонаступника ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області. За згодою позивача у справі, у звязку з клопотанням ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області від 27.01.2016 року №01.3-12-1/3-392 про заміну неналежного відповідача, яке було обґрунтовано тим, що розрахунково-касове обслуговування розпорядника бюджетних коштів Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради здійснює управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, на підставі ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області належним відповідачем - управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області.

10.05.2016 року за № 01.3-12-3/438-1965 представником відповідача управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області за довіреністю від 10.05.2016 року №04-39/632 ОСОБА_5 було подано заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 Свої заперечення обґрунтовує наступним. Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області заперечує проти участі Управління Казначейства як відповідача у цій справі з огляду на наступне. Основними завданнями органів Казначейства є реалізація Державної політики казначейського обслуговування бюджетних коштів. Органи Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснюють через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.

Відповідно до п. 10.1, 10.2, 10.3, розділу X наказу Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» (із змінами та доповненнями) органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів. З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства в частині виконання місцевого бюджету за видатками здійснюють: попередній контроль - на етапі реєстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів; поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до встановлених повноважень органи Казначейства здійснюють контроль за наявністю відповідних бюджетних асигнувань для взяття бюджетних зобов'язань та відповідністю взятих бюджетних зобов'язань певним бюджетним асигнуванням за економічними характеристиками, паспорту бюджетної програми. Відповідальність за взяті порушенням бюджетного законодавства бюджетні зобов'язання та нецільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів згідно із законом. Органи Казначейства не є органами, що здійснюють фінансування бюджетних чи інших програм, а лише здійснюють платежі на підставі платіжних доручень з дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання га бюджетного фінансового зобовязання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань. Управління Казначейства здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням і не несе відповідальності за неправомірні дії посадових чи службових осіб органів державної влади. Управління Казначейства не є «власником» відповідних бюджетних коштів.

Враховуючи компетенцію органів Казначейства, жодні правові звязки Управління Казначейства з позивачем не виникали і не могли виникнути, а спірні правовідносини виникли виключно між позивачем і відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що жодні правовідносини між позивачем та Управлінням Казначейства не виникали, що підтверджується і відсутністю будь-яких посилань на незаконні дії чи бездіяльність органу Казначейства, вважає, що відсутнє і будь-яке порушення прав та законних інтересів позивача з боку Управління Казначейства.

Звертає увагу суду також на те, що Управління Казначейства не є належним відповідачем по справі, тож при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат просить встановити не лише наявність спірного правовідношення, але також і те, на якому відповідачеві лежить відповідальність за його порушення.

У судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов з підстав, наведених у ньому.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради заперечила проти задоволення позову.

Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, хоча належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 14 червня 2016 року поновлено строк звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 на підставі ст. 100 КАС України, оскільки причини пропуску строку звернення до адміністративного суду визнано поважними.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні з копії посвідчення серії Є № 037940, виданого управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради 11 грудня 2014 року, що міститься в матеріалах справи, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, відтак, до правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради застосовуються норми Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту».

Частиною пятою ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII регламентовано, що інвалідам війни виплачується щорічно до 5 травня разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (ст. 17 Закону).

Відповідно до частини першої ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Водночас, за частиною четвертою ст. 17-1 вищенаведеного закону особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Зазначене також підтверджується листом управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 15.06.2015 року № Д 1582/28.06-10, адресованим гр. ОСОБА_1

Крім того, у вказаному листі управлінням стосовно виплати недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни другої групи повідомлено ОСОБА_1 про те, що у 2015 році вищевказана виплата була проведена у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 147. Зауважено адресату, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, повязаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. Наголошено заявнику, що пунктами 5 та 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів (в даному випадку управління праці та соціального захисту населення) беруть бюджетні зобовязання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які видатки, взяті юридичними особами за коштами Державного бюджету без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищення повноважень, встановлених цим бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобовязань (виплати щорічної разової грошової допомоги) не можуть здійснюватися. Проінформовано ОСОБА_1, що він як інвалід війни другої групи, який є військовим пенсіонером Міністерства оборони України, зазначену допомогу у 2015 році отримав у розмірі 2475,00 грн. відповідно до наданих списків ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Відтак, Управління праці та соціального захисту населення вважає, що здійснило виплату в тих розмірах, що були зазначені у списках ОСОБА_3 управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, а змінювати розмір зазначеної допомоги в даних списках не відноситься до повноважень Управління праці та соціального захисту заселення Ужгородської міської ради. Враховуючи вищевикладене, у відповіді заявнику ОСОБА_1 від 15.06.2015 року №Д-1582/28.06-10 Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради ствердило, що його дії щодо нарахування та виплати зазначеної допомоги здійснювались у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до вказаної частини статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України такі положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

З цього часу відновлено дію положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у попередній редакції.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 147 «Про деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», передбачено виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2015 році, інвалідам II групи в розмірі 2475,00 гривень.

Разом з цим, частиною четвертою ст. 9 КАС України встановлено пріоритетність законів над підзаконними актами.

Згідно з положеннями ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня підлягають застосуванню ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частина перша ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Мінімальний розмір пенсій за віком у 2015 році становив 949,00 грн. з 01.01.2015 по 31.08.2015 року (п. 3 ст. 27 та ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-XIV; ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 р. N 80-VIII).

Сторонами у справі визнано, що пенсіонеру ОСОБА_1 як інваліду війни виплачено 2475,00 гривень.

Водночас, відповідно до частини першої ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення звязку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 у справі №1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 120 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/07 у справі N 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 19 грудня 2006 року за № 489-V, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та положення п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині зупинення на 2007 рік дії ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплати учасникам бойових дій разової грошової допомоги у сумі 280 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за № 1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зазначено, що Закон України «Про державний бюджет України» є основним фінансовим документом і через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини у інших сферах суспільного життя; Законом України «Про державний бюджет» не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також тим, що Конституція України не надає Закону України «Про державний бюджет» юридичної сили вищої, ніж сила інших Законів.

Зазначені Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обовязковими для виконання на території України і остаточними.

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. З огляду на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерел права, реалізація особою права, яке повязане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про визнання незаконними дій (бездіяльності) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи за 2015 рік у розмірі нижчому, ніж це передбачено законом та зобовязання відповідача нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2015 рік, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про притягнення як відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, то така не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління Казначейства у своїй роботі керується Конституцію України та законами України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, наказами Державної казначейської служби України, дорученнями голови Державної Казначейської служби України, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби Закарпатській області.

Основними завданнями органів Казначейства є реалізація Державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Органи Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснюють через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касові обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України затвердженого указом Президента України 13.04.2011 № 460/2011 (із змінами і доповненнями) Державна казначейська служба України здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касові обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі України, тобто Управління Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за зобовязаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч. 1 ст 2 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 10.1, 10.2, 10.3, розділу X наказу Міністерства Фінансів України від 23.08.2012 № 938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» (із змінами та доповненнями) органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства в частині виконання місцевого бюджету за видатками здійснюють:

- попередній контроль - на етапі реєстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів;

- поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до встановлених повноважень органи Казначейства здійснюють контроль за наявністю відповідних бюджетних асигнувань для взяття бюджетних зобов'язань та відповідністю взятих бюджетних зобов'язань певним бюджетним асигнуванням за економічними характеристиками, паспорту бюджетної програми. Відповідальність за взяті порушенням бюджетного законодавства бюджетні зобов'язання та нецільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів згідно із законом.

Органи Казначейства не є органами, що здійснюють фінансування бюджетних чи інших програм, а лише здійснюють платежі на підставі платіжних доручень з дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання га бюджетного фінансового зобовязання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.

Управління Казначейства здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням і не несе відповідальності за неправомірні дії посадових чи службових осіб органів державної влади. Управління Казначейства не є «власником» відповідних бюджетних коштів.

Відповідно до частини другої ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобовязаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

За частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Враховуючи компетенцію органів Казначейства, жодні правові звязки Управління Казначейства з позивачем не виникали і не могли виникнути, а спірні правовідносини виникли виключно між позивачем і Управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, що підтверджується і відсутністю будь-яких посилань на незаконні дії чи бездіяльність органу Казначейства, отже відсутнє і будь-яке порушення прав та законних інтересів позивача з боку Управління Казначейства.

Таким чином, Управлінням Казначейства на момент звернення з адміністративним позов не порушено права позивача, відтак управління не є належним відповідачем по справі.

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 13 червня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 червня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 11, 14, 69-72, 99, 100, 158-163, 186 КАС України, ст. 43 Бюджетного кодексу України, п. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 3 ст. 27 та ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради незаконними щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щорічної разової грошової допомоги в повному обсязі, про виплату різниці між виплаченою допомогою і реально отриманих коштів, про притягнення управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області щодо забезпечення виконання рішення суду задовольнити частково.

Визнати незаконною дії (бездіяльність) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи за 2015 рік, у розмірі, значно заниженому, ніж це визначено ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-ХІІ від 28.10.1993 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради розмір щорічної грошової допомоги за 2015 рік та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), як інваліду війни другої групи, різницю між виплаченою допомогою, обчисленою з урахуванням 8-ми розмірів мінімальної пенсії за віком і реально отриманих коштів у розмірі 5117 (пять тисяч сто сімнадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Світлик