Рішення № 59575490, 30.05.2016, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/213/15-ц

2/706/7/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючогосудді Орендарчука М.П.,

за участю секретаря Пізняк Т.В.,

представника позивача прокурора: Школьної А.В., Грачова А.С.

позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Христинівського району в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Христинівської міської ради Черкаської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Встановив:

Прокурор Христинівського району в інтересах позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 16.02.2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Христинівської міської ради Черкаської області та просив визнати недійсним рішення Христинівської міської ради №8/9 від 07.10.2003 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки загальною площею 445 кв. м за адресою вул. Шевченка, 58, м. Христинівка Черкаської області, та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0373 га серії IV-ЧР №053059, що виданий на імя ОСОБА_6 04 грудня 2003 року.

Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 проведена з порушенням вимог ст. 118 ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин без виготовлення проекту її відведення, що ОСОБА_6 оформлено право власності на земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, і на ній розташовуються належні позивачам господарські споруди.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з обставин, викладених у позовній заяві, та пояснив, що 07.10.2003 року Христинівська міська рада прийняла рішення №8/9, яким передала у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку по вулиці Шевченка, 58 в м. Христинівка площею 445 кв. метри.

На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_6 виготовила державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ЧР №053059 від 04.12.2003 року та стала власницею земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку загальною площею 0,0373 га, до складу якої увійшли дві земельних ділянки площами 0,0093 га та 0,0280 га.

Прокурор вважає, що Христинівстка міська рада рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 прийняла за відсутності технічних матеріалів і документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, наслідком чого стало набуття у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні позивачів, та на якій розташовуються належні їм прибудинкові господарські споруди.

Окрім того, прокурор зазначив, що строки звернення до суду з даною позовною вимогою позивачами не пропущено, зважаючи на отримання ними копії оспорюваного державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЧР №053059 від 04.12.2003 року лише у травні 2014 року.

Представники відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_7 і ОСОБА_4 позовні вимоги прокурора не визнали та пояснили, що позов не містить фактичних обставин, з яких вбачається, що ОСОБА_6 порушила право, яке належить позивачам; що набута ОСОБА_6 у власність земельна ділянка забудована нею у встановленому законом порядку; що допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність ОСОБА_6 стались внаслідок винної, протиправної поведінки самої набувачки.

Щодо фактичних обставин спору представником відповідача ОСОБА_4 подано письмові пояснення (том 2 а.с.32-35).

Окрім того, представники ОСОБА_6 вважають, що позовна вимога прокурора предявлена поза межами встановленого строку для звернення до суду за захистом цивільного права або інтересу.

Представник Христинівської міської ради ОСОБА_3 заперечив проти позову і зазначив, що вимога позивачів не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах матеріального і процесуального закону.

Заслухавши пояснення прокурора, позивачів, представників відповідачів, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, спеціаліста ОСОБА_15, дослідивши документальні докази, суд дійшов наступних висновків і такого рішення.

15 серпня 2003 року на підставі договору дарування ОСОБА_6 набула у приватну власність 3/5 частки житлового будинку №58 по вулиці Шевченка в м. Христинівка.

Співвласниками інших часток будинку є ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Рішенням Христинівської міської ради №8/12 від 07.10.2003 року в користування за ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку площею 0,0445 га, а за громадянами ОСОБА_16, ОСОБА_17 земельні ділянки площею 0,0296 га.

Рішенням Христинівської міської ради №8/9 від 07.10.2003 року ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка площею 445 кв. метри.

Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ЧР №053059 ОСОБА_6 видано Христинівською міською радою 04.12.2003 року на підставі технічної документації по видачі державного акту на право приватної власності на землю, що виготовлена земельно кадастровим бюро при відділі земельних ресурсів Монастирищенського району.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЧР №053059, ОСОБА_6, яка мешкає в м. Христинівка по вул. Шевченка, 58, на підставі рішення Христинівської міської ради №8/9 від

07.10.2003 року передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0373 га в межах згідно з планом.

27.10.2003 року виконавчий комітет Христинівської міської ради своїм рішенням №217 дозволив ОСОБА_6 провести реконструкцію 3 кімнатної квартири під перукарню та торговий зал з розміщенням 3 кімнатної квартири в мансардному поверсі.

01.11.2004 року інспекцією державного архітектурно будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та житлово комунального господарства Христинівської районної державної адміністрації ОСОБА_6 дано дозвіл №841 на реконструкцію 3 - кімнатної квартири під перукарню та торговий зал АДРЕСА_1.

16 березня 2007 року державна приймальна комісія прийняла в експлуатацію приміщення перукарні та торгового залу, про що склала акт про прийняття в експлуатацію АП №000803, який затверджено розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації №73 від 30.03.2007 року і зареєстровано в інспекції ДАБК 03.04.2007 р. за №13.

19 грудня 2008 року державною комісією прийнято в експлуатацію зведену в мансардному поверсі перукарні трьохкімнатну квартиру, про що складено відповідний акт серії ЧКС №000947, який затверджено розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації 19.12.2008 р. №229 і зареєстровано в інспекції ДАБК 24.12.2008 р. за №383.

Рішення Державної комісії про прийняття обєкту в експлуатацію приймалось, у тому числі, і на підставі державного акту на право власності на землю від 04.12.2003 року №053059 серії IV-ЧР.

Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради від 25 травня 2010 року №119 погоджено намір ОСОБА_6 на будівництво гаража і господарської будівлі на земельній ділянці №58 по вулиці Шевченка в м. Христинівка.

10 грудня 2009 року співвласники житлового будинку №58 по вулиці Шевченка в м. Христинівка ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17 дійшли згоди щодо реального користування приміщеннями будинку та дворових будівель, відповідно до належних їм часток, про що старшим реєстратором ОСОБА_18 складено акт та проведено розрахунок ідеальних долей.

Виконавчий комітет Хрстинівської міської ради рішенням №38 від 24.12.2010 року дозволив ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_6 оформити право власності на житловий будинок зі службовими будівлями і спорудами (взамін договору дарування та договорів купівлі продажу) в м. Христинівка по вул. Шевченка, 58 (загальною площею 162,2 кв. м, житловою площею 91,5 кв. м).

Згідно рішення виконавчого комітету №38 від 24.12.2010 року ОСОБА_16 є власницею 21/100 частини, ОСОБА_19 7/20 частин, ОСОБА_6 - 11/25 частин.

11.01.2011 року виконавчим комітетом міської ради ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №280385, у відповідності до якого ОСОБА_6 належить 11/25 частин майна, а саме: житловий будинок А-1 (прим. 3-1 площею 6,0 кв. м, прим. 3-2 площею 3,1 кв. м, прим. 3-3 площею 0,8 кв. м, прим. 3-4 площею 11,5 кв. м, прим. 3-5 площею 9,5 кв. м, прим. 3-6 площею 2,3 кв. м, прим. 3-7 площею 4,0 кв. м, прим. 3-8 площею 8,7 кв. м, прим. 3-9 площею 21,7 кв. метри, прим. 3-10 площею 8,5 кв. метри, прим. 3-11 площею 1,5 кв. метри).

29 липня 2010 року начальником відділу у справах містобудування та архітектури Христинівської районної державної адміністрації ОСОБА_9 погоджено будівельний паспорт на будівництво ОСОБА_6 гаража і господарських будівель по вулиці Шевченка, 58 в м. Христинівка.

Декларація про готовність збудованих ОСОБА_6 по вулиці Шевченка, 58 в м. Христинівка гаража, літньої кухні та погребу для зберігання овочів і фруктів зареєстрована інспекцією ДАБК у Черкаській області 14.05.2014 року.

Таким чином, отримана ОСОБА_6 у власність відповідно до оспореного державного акту на право власності на землю земельна ділянка по вулиці Шевченка, 58 в м. Христинівка забудована нею в установленому законом порядку і право власності на зведені будівлі та споруди відповідачем набуто правомірно.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 16.04.2013 року ОСОБА_6 прийняла в дар від гр. ОСОБА_20 земельну ділянку площею 0,0044 га надану для будівництва і обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 7124610100:01:001:0463, розташовану по вулиці Шевченка 58-в в м. Христинівка.

ОСОБА_1 за договором купівлі продажу від 11.10.1980 року купив у ОСОБА_21 ? (одну четверту) частину житлового будинку, що знаходиться в м. Христинівка по вул. Шевченка, 58-а і розташований на присадибній земельній ділянці розміром 1379 кв. метри.

Вказаний правочин містить відомості про те, що на земельній ділянці розташовані: один деревяно вальковий будинок, критий толлю і азбофанерою, обкладений цеглою, загальною жилою площею 62,7 кв.м, і надвірні споруди: веранда а, сіни а1, веранда а2, сараї Б, Г, Д і льох під сараєм «Д».

Даних про набуті у власність ОСОБА_1 за договором купівлі продажу приміщення житлового будинку та господарські споруди не має.

ОСОБА_2 за договором купівлі продажу від 06.05.1986 року купив у ОСОБА_22 22% житлового будинку,що знаходиться в м. Христинівка вул. Шевченка, 58/б і розташовується на присадибній земельній ділянці площею 1379 кв. м.

Договір купівлі продажу містить опис, у відповідності до якого на земельній ділянці розташовується один житловий деревяно - валькований покритий руберойдом будинок «А», розміром 44,1 кв.м житлової площі, та надвірні споруди: сіни а, сіни а1, сарай Г, погріб під сараєм «Г».

Відомості про набуті у власність ОСОБА_2 за договором купівлі продажу приміщення житлового будинку та господарські споруди відсутні.

Рішенням Христинівського районного суду від 27.09.2010 року задоволено позов ОСОБА_5 і визнано за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_23 на 24/100 житлового будинку в м. Христинівка вул. Шевченка, 58 б.

18.11.2010 року Христинівським виробничим відділком КП «Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 24/100 частку будинку по вул. Шевченка, 58-б в м. Христинівка, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав від 18.11.2010 р.

Залучена до участі в дослідженні інвентарних справ на обєкти нерухомості, що розташовуються в м. Христинівка за адресами вулиця Шевченка, 58, 58-а, 58-б, 58-в, ОСОБА_15 пояснила, що правовстановлюючі документи позивачів не містять даних про набуття ними у власність господарських будівель та споруд. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі продажу у 1980 та 1986 роках відповідно купили певну частину житлового будинку.

Також ОСОБА_15 повідомила суду, що вона особисто розглядала скарги позивачів та у звязку з цим оглядала спірні споруди за місцем їх знаходження. В ході огляду виявлено, що сараї, щодо яких ведеться спір, майже зруйновані.

15.09.1994 року техніком Черкаського обєднаного бюро по технічній інвентаризації в ході проведення обстеження в натурі домоволодіння №58-б по вул. Шевченка встановлено факт самовільної побудови сіней «а» і «а2», сараїв Б і Д (том 1 а.с.233).

Даних про виділення земельної ділянки під будівництво сараїв Б і Д та набуття їх у власність позивачами суду не надано.

Рішенням Христинівської міської ради Черкаської області №31-2/7-VI від 15.11.2013 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0053 га по вулиці Шевченка, 58-б в м. Христинівка.

Рішенням Христинівської міської ради Черкаської області №34-3/11-VI від 22.04.2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0059 га по вулиці Шевченка, 58-б в м. Христинівка.

Доказів прав позивачів на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, за адресою вул. Шевченка, 58 в м. Христинівка, і земельну ділянку, на якій вони розташовуються, суду не надано.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 показав, що він проводив перевірку за дорученням прокуратури району і зясував, що Христинівська міська рада передала ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку, на якій розташовуються споруди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 і яка перебуває у спільному користування зазначених осіб. Свідок зазначив, що таких висновків він дійшов під час спілкування з позивачами. Правовстановлюючих документів ОСОБА_14 не вивчав, документів, які б підтверджували право спільного користування спірною земельною ділянкою позивачами йому ніхто не предявляв.

За змістом ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,зокрема із правочинів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України в редакції на час спірних правовідносин громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

До повноважень сільських,селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до Земельного кодексу ( п.б ч.1 ст. 12 ЗК України в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно з ч.1 ст. 116 ЗК України в редакції на час спірних правовідносин громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться в разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом ( п. в ч.3 ст. 116 ЗК України в реакції на час спірних правовідносин).

Статтею 118 ЗК України в редакції на час спірних правовідносин унормовано, що безоплатна передача у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється після розгляду сільською, селищною, міською радою проекту її відведення та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Правомірність набуття права власності презюмується (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Непорушність права власності гарантовано ч. 41 Конституції України.

У відповідності до правової позиції, що зроблена Верховним Судом України при розгляді справи №6-107цс12, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору,то виходячи з правової природи спірних відносин між сторонами існують речово правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів передбачених главою 29 ЦК України: віндикація ( ст.ст.387,388 ЦК України) якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст.392 ЦК України) якщо річ не вибула із володіння позивача, однак,його право на неї не визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

З наведеного випливає, що особа, яка звертається до суду з позовом, має довести наявність порушення оспорюваним договором саме її прав та інтересів у сфері цивільно-правових відносин, які потребують судового захисту.

З урахуванням встановлених у справі обставин й вимог закону, суд приходить до висновку, що прокурор району, який виступив на захист прав ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5, належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про порушення оспорюваними державним актом на право приватної власності на земельну ділянку та рішенням міської ради прав позивачів не надав.

Доводи прокурора про те, що земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_6 без виготовлення проекту відводу, а лише на підставі технічної документації по видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, при виготовленні якої спеціалізованим органом допущено помилки, не є достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_6 права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема по справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24.06.2003), власністю в значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування придбання майна чи майнового права за договором, укладеного з органом публічної влади. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправною поведінки самої фізичної особи. Якщо громадянин отримав майно від держави то подальше його позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

На момент прийняття оскаржуваного рішення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_6 технічна документація по видачі державного акту на право приватної власності на землю була узгоджена з усіма органами державної влади. Факту порушення прав позивачів у звязку з наданням ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки не встановлено, тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Прокурором оспорено рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 07.10.2003 року та від 04.12.2003 року відповідно.

З показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_6 розпочала будівництво господарських будівель на земельній ділянці площею 0,0280 га у 2010 2011 році.

Вказана обставина була відома позивачам, оскільки вони звертались з цього приводу до виконавчого комітету міської ради та відповідача ОСОБА_6

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що спірні відносини між ними та відповідачем ОСОБА_6 виникли у 2010 році, коли остання розпочинала будівництво на спірній земельній ділянці.

Судом встановлено, що строк для звернення з даною позовною вимогою пропущено. Заяв про його поновлення до вирішення спору по суті не надходило.

Відповідно до роз'яснень в п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у позові, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Про застосування позовної давності представником відповідача ОСОБА_7 подано заяву (том 2 а.с.36).

Проте, зважаючи на недоведеність позовних вимог, в задоволенні позову необхідно відмовити за його безпідставністю.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,214-215,218 ЦПК України, суд -

Вирішив:

У задоволенні позову прокурора Христинівського району в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Христинівської міської ради Черкаської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відмовити.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суду Черкаської області протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду, а особи які не були присутні під час оголошення рішення суду з моменту отримання.

Суддя: М.П. Орендарчук