Вирок № 59574686, 10.08.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І..

Справа № 644/10078/15-к

Провадження № 1-кп/644/190/16

10.08.2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань - Дєєвої А. В., Білієнко Г. Г.,

прокурора - Халілова А. Г., Пугачова Р. Ю.,

захисника - адвоката Бакалкіна О. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

потерпілого - ОСОБА_5,

потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - надали заяви,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у місті Харкові обвинувальні акти матеріалів кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР: за №12015220530002235 від 13 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України; за №12015220530002912 від 20 жовтня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України; за №12016220530000049 від 07 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, що надійшли від Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3, відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого м. Харкова, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одруженого, не зареєстрованого, фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2, невійськовозобов'язаного, перебуває в умовах Харківської установи виконання покарань, раніше судимого:

-14.09.1998 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6 КК України, до 4 років позбавлення волі;

-17.12.1999 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 09.04.2002 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі;

- 20.02.2006 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі;

- 20.04.2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі, звільнений 10.01.2015 року за відбуттям покарання, -

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

25.07.2015 року у нічний час, точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що вхідні двері квартири АДРЕСА_1 не зачинені на замок - відкрив двері та проник до вказаної квартири. З цієї квартири таємно викрав мобільний телефон «Леново Р 780», що належить ОСОБА_6, вартістю 1919 грн. Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на свій розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 1919 грн.

Крім того, 04 жовтня 2015 року, близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись біля аптеки «Магнія фарм», що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 140, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, переслідуючи корисливу мету, надав ОСОБА_7 завідомо сувенірну купюру номіналом 500 грн., а взамін взяв у неї ручні електроні ваги вартістю 114 грн., буси з річних перлин (жемчуга) вартістю 450 грн., жіночу парфумерну воду вартістю 150 грн. Після чого ОСОБА_4 зник з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився майном ОСОБА_7, вартістю на загальну суму 600 грн., на свій розсуд.

Крім того, 07 січня 2016 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись поряд з будинком №138/21 по пр. Олександрівському (колишній пр.Косіора) в м. Харкові, побачив раніше незнайомого громадянина ОСОБА_5, який вийшов з під'їзду вищевказаного будинку та направився до зупинки громадського транспорту на проспекті Олександрівському. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, діючи повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, умисно, наздогнали гр. ОСОБА_5 та, поваливши останнього на землю, використовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, а саме: наносячи останньому удари руками по обличчю та відкрито заволоділи його мобільним телефоном «Samsung Galaxy А5», вартістю 5904 гривні 00 копійок та гаманцем в якому знаходилось 2 000 гривень. Після чого ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, з викраденим майном з місця злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3. ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України - визнав повністю; за ч. 2 ст. 186 КК України - визнав частково, бо мобільний телефон у потерпілого не викрадав і гаманця з коштами не забирав, не бив потерпілого.

За обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 дав пояснення у судовому засіданні, аналогічні викладеним в обвинувальних актах.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним повністю в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України, а також те, що учасники судового провадження не спростовують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальних актах, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість вподальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, - у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів, відносно фактичних обставин справи, визнано судом недоцільним. Суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст.185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло та - за ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Що ж стосується обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, то підсудний ОСОБА_4 пояснив у судовому засіданні, що дійсно, як обвинувачується, 07 січня 2016 року, десь біля другої години ночі він перебував поряд з будинком №138/21 по проспекту Олександрівському (колишній пр. Косіора) - це вул. Депутатська в проспект Косіора, в м. Харкові і побачив раніше незнайомого громадянина ОСОБА_5, який був у нетверезому стані і повз. Біля потерпілого ОСОБА_5був гр. ОСОБА_8 і охоту вів уже на нього - ОСОБА_5.ОСОБА_8 товкнув ОСОБА_5, у потерпілого був телефон і після того, як ОСОБА_8 товкнув ОСОБА_5,то його, потерпілого, мобільний телефон лежав на снігу. Він, ОСОБА_4, підібрав цей телефон і віддав ОСОБА_8. ОСОБА_8 здав цей мобільний телефон у ломбард, а кошти за телефон поділили між собою по 2500 грн. Гаманця, потерпілого, і грошей які були в ньому - не бачив і не брав.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_5 - вина ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні і дослідженими під час судового провадження доказами:

Так, потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 07 січня 2016 року, опісля півночі, ближче до 2-ї години 00 хвилин ночі, йдучи біля будинку №138/21 по пр. Олександрівському (колишній пр.Косіора) в м. Харкові до зупинки громадського транспорту на проспект Олександрівський (колишній - Косіора) у місті Харкові і в руці держав мобільний телефон та писав смс повідомлення. Відчув, що хтось іде позаду нього і в цей момент ударили в щелипу (челюсті), а потім - в ногу, після чого він, ОСОБА_5, упав на землю. Після того, як упав на землю невідомі забрали із руки мобільний телефон, а з карману забрали гаменець з грошима у сумі 2000 грн., водійським посвідченням і банківською карткою. На запитання відповів, що мобільний телефон з руки забирав ОСОБА_4 і тому він, ОСОБА_5, запам'ятав його у обличчя; нападало двоє чоловіків; мобільний телефон «Samsung Galaxy А5», вартістю 5904 гривні. Пояснив, що під час досудового слідства проводилось впізнання і він впізнав підсудного - ОСОБА_4 Сказав, що цивільний позов не заявляв; вважав, що покарання слід призначити на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що в перших числах січня 2016 року після 00 години і десь до 02 години 00 хвилин ночі він, ОСОБА_8, йшов через подвір'я, поряд з будинком №138/21, в бік пр-ту Косіора в м. Харкові і побачив трьох чоловік між якими була метушня, але на допомогу ніхто не кликав. Потім до нього, свідка, підійшов ОСОБА_4 і сказав, що забрав свій мобільний телефон та попрохав на паспорт свідка, тобто - ОСОБА_8, здати до ломбарду цей мобільний телефон. Свідок погодився на цю пропозицію ОСОБА_4, тому зразу ж пішли до ломбарду і здали разом з ОСОБА_4 мобільний телефон за 2500 грн. ОСОБА_4 з цих грошей 1000 грн. віддав йому, ОСОБА_8, а решту - забрав собі. На запитання не зміг надати відповідь про те, чому саме до нього з проханням здати до ломбарду мобільний телефон ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_4 і як вони пізньої ночі опинилися поруч у одному місці.

Крім вищенаведених доказів, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України також підтверджується письмовими доказами, наданими і дослідженими у судовому засіданні, стороною обвинувачення, а саме:

Заявою потерпілого ОСОБА_5 від 07.01.2016 року № 371на ім'я начальника Оджонікідзевського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області. Із заяви вбачається, що потерпілий попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиний донос, прохає розшукати його майно і його поясненням, до якого додані фотокопії документів на мобільний телефон «Samsung Galaxy А5» (т.2 а.с. 1, 2-4).

Протоколом, з фототаблицями до нього, пред'явлення особи для впізнання від 27.01.2016 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав чоловіка, який скоїв 07.01.2016 року грабіж, - під № 3. Чоловік під номером 3 - це ОСОБА_4 Цей протокол підписаний, у тому числі, і обвинуваченим ОСОБА_4 без будь-яких зауважень. (т.2. а.с.5-8).

Довідкою ломбарду «Свіжа копійка» про те, що мобільний телефон «Samsung Galaxy А5» був закладений гр. ОСОБА_8 07.01.2016 року 0 02:31:05 (т.2 а.с. 9).

Протоколом, з фототаблицями до нього, пред'явлення особи для впізнання від 28.01.2016 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 не впізнав жодного чоловіка, який скоїв 07.01.2016 року грабіж (т.2 а.с.10-13).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 28.01.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_4, з фототаблицею до протоколу, із якого вбачається, що ОСОБА_4 пояснив та показав, на місці безпосередньо скоєного кримінального правопорушення, як відкрито викрав у ОСОБА_5 мобільний телефон «Samsung Galaxy А5». Протокол підписаний понятими та ОСОБА_4 без будь-яких зауважень (т.2. а.с. 14-18).

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 568 від 28.01.2016 року про те, що вартість викраденого мобільного телефону марки «Samsung Galaxy А5», складає 5904 гривні 00 копійок (т.2 а.с. 19-22).

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова Глібко О. В. від 28.12.2015 року, з Ухвалою про виправлення описки від 29.01.2016 року, з якої вбачається, що розгляд судом клопотання про обрання міри запобіжного заходу на досудовому слідстві підозрюваному ОСОБА_4 було проведено в присутності ОСОБА_4 і допитаний судом підозрюваний ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав себе винним повністю, але вважав що підозра не обґрунтована і прохав обрати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (т.2 а.с. 34-35).

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що ОСОБА_4 вчинив грабіж майна потерпілого ОСОБА_5 При цьому суд враховує показання свідка і потерпілого про те, що група осіб між собою метушились, що невідомі вдарили потерпілого і він упав на землю, після чого із руки потерпілого ОСОБА_4 вихопив мобільний телефон. Показання свідка послідовні і не суперечать іншим, наданими сторонами, доказам. Свідок попереджався судом про кримінальну відповідальність за неправдиві показання, давав присягу суду і суд не вбачає підстав не вірити його показанням.

Суд не може прийняти до уваги посилання сторони захисту на відсутність у обвинуваченого умислу на вчинення грабежу, оскільки ця позиція сторони захисту спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_5, показаннями свідка ОСОБА_8, письмовими доказами які досліджені у судовому засіданні.

Таким чином, належних доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.

3 урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого доведена повністю і його дії підлягають кваліфікації за ч.2 ст. 186 КК України - тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого за попередньою змовою групою осіб, вчинений повторно.

Враховуючи вимоги закону, а саме ст. 337 КПК України, що <…> 1. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею <….> і, оскільки, ОСОБА_4 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, інкримінується відкрите заволодіння мобільним телефоном «Samsung Galaxy А5», вартістю 5904 гривні 00 копійок та гаманцем, в якому знаходилось 2 000 гривень, то питання щодо вартості викраденого гаманця і водійського посвідчення на ім'яОСОБА_5 - судом не може розглядатись, бо будуть порушені права обвинуваченого. Суд також вважає недоведеним обвинувачення в частині відкритого заволодіння грошовими коштами у сумі 2000 гривень, що знаходились в гаманцеві потерпілого, оскільки стороною обвинувачення не надано суду безспірних, належних і достовірних доказів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкі злочини - це за ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 185 КК України; відповідно до ч.3 ст. 12 КК України злочин середньої тяжкості - це за ч. 2 ст. 190 КК України.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий; на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; не перебуває на обліку у лікаря-нарколога; не одружений, не працював; не військовозобов'язаний; характеризується посередньо; не інвалід; на обліку в туберкульозному диспансері не перебуває; іншими хронічними і важкими захворюваннями не страждає; не є депутатом; не учасником бойових дій; не є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС (т.2 а.с. 23-26, 30-33 ).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання підсудному, суд визнає сприяння у розкритті злочинів - за ч. 2 ст. 190 та ч. 2 ст. 185 КК України; пом'якшуючих обставин за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання підсудному суд визнає рецидив злочину.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до підсудного ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом. Підстав для застосування підсудному ст. 69-1 КК України - не вбачається.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виправити обвинуваченого та запобігти його злочинній діяльності можливо тільки фактичною ізоляцією від суспільства, в зв'язку з чим ОСОБА_4 має бути засуджений до покарання в межах, передбачених санкціями статей. Остаточно призначити покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

До такого висновку суд прийшов, оскільки злочин - це вчинок людини, то, на думку суду, цілком закономірним і важливим видається його психологічний аналіз: вивчення проступку як вияву властивостей особистості, розкриття мотивів і цілей, які спонукали до вчинення правопорушення тощо.

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Суд також ураховує, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан тощо. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року) та "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що ;"для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Питання про речові докази відсутні.

Цивільні позови потерпілими не заявлені.

Запобіжний захід обвинуваченому на досудовому слідстві було, Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова Глібко О. В. від 28.12.2015 року і з Ухвалою про виправлення описки від 29.01.2016 року, обрано у вигляді тримання під вартою. З рапорту слідчого від 28.01.2016 вбачається, що ОСОБА_4 затримано 28 січня 2016 року, згідно Ухвали слідчого судді. До набрання вироком законної сили суд залишає обрану міру запобіжного заходу (т.2 а.с. 34-35).

Термін відбування покарання слід рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_4, тобто з 28 січня 2016 року (т.2 а.с. 34-35) та зарахувати термін попереднього ув'язнення, після набрання вироком законної сили, в строк (термін) відбування покарання - на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII).

Судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз: № 3706 від 24.09.2015 року у розмірі 184 грн. 14 коп. та - № 568 від 28.01.2016 року у розмірі 184 грн. 14 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_4 о. на користь Держави (код доходів 24060300. р/р 31416544700005, код банку 37999680. МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) (т.1 а.с. 113, т.2 а.с. 22).

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 349, 368, 129, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

-за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді П'ЯТИ років ТРЬОХ місяців

позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді ДВОХ років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді ЧОТИРЬОХ років ДВОХ місяців позбавлення волі,

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді П'ЯТИ років ТРЬОХ місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою.

Термін відбування покарання засудженому ОСОБА_4, рахувати з часу фактичного затримання - тобто з 28 січня 2016 року та зарахувати термін попереднього ув'язнення, після набрання вироком законної сили, в строк (термін) відбування покарання - на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII).

Стягнути з засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку - невідомий, на користь Держави судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз: № 3706 від 24.09.2015 року у розмірі 184 грн. 14 коп. (сто вісімдесят чотири гривні 14 копійок) та - № 568 від 28.01.2016 року у розмірі 184 грн. 14 коп. (сто вісімдесят чотири гривні 14 копійок), а Всього стягнути 368 грн 28 коп. (триста шістдесят вісім гривень 28 копійок), перерахувавши на: код доходів 24060300, р/р 31416544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Вирок може бути оскаржений, у тому числі - і з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим - у той же термін, але з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя: О. І. Горчакова