Рішення № 59573375, 02.08.2016, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/765/16-ц

02 серпня 2016 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Шепель Ж. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. У вищевказаній квартирі вона проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , який є відповідачем по справі та їхніми дітьми: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Починаючи з 2013 року їхні сімейні стосунки між сторонами, чоловік почав пиячити, застосовувати фізичну силу до неї та дітей. Відповідач неодноразово посеред ночі виганяв позивача разом із дітьми на вулицю, що стало причиною того, що позивач змушена була покинути її ж квартиру, та разом з дітьми тимчасово переїхати до її батьків в м. Чернігів. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що з жовтня місяця 2015 року вона доступу до спірної квартири не має, оскільки відповідач змінив замки на дверях та ключа їй не надав. На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 9, 156 Житлового кодексу України, статтями 391, 405 ЦК України просить суд зобовязати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, шляхом вселення її та її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до даної квартири та передачі їй ключів від вхідних дверей квартири, а також визначити порядок користування нею.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги просила суд зобовязати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом вселення її з неповнолітніми дітьми до даної квартири та передачі їй ключів від неї, а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлені вимоги позивача підтримав із підстав, вказаних у позові, просив їх задоволити у повному обсязі, крім того зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Дослідивши докази належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд дотримуючись вимог ст. 224 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.

Суд, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах загальних вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири № 12 в житловому будинку № 11-а по вулиці Сидоровій , міста Костопіль Рівненської області, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 35456276 від 11.09.2012 року (а.с. 9).

З дня набуття позивачем права власності на спірну квартиру в ній проживали та були зареєстровані вона, ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_3, що підтверджується будинковою книжкою (а.с. 10-11).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що з позивачем ОСОБА_1 вони знайомі давно, з розповідей позивача їй було відомо, що відповідач ОСОБА_3 перебував у зоні АТО, повернувшись до дому у 2015 році його поведінка значно змінилася, він почав виганяти ОСОБА_1 посеред ночі з квартири, і вона приходила ночувати до неї. Свідок зазначила, що спочатку ОСОБА_1 приходила ночувати сама, а згодо і з дітьми. ОСОБА_6 повідомила суду, що одного разу її чоловік забрав з підвалу будинку побиту та перелякану ОСОБА_1, яка провела там ніч, оскільки відповідач вигнав її з спірної квартири. Також зазначила, що якось ОСОБА_1 ночувала у неї разом зі своєю мамою, на ранок вони пішли до квартири позивача, однак відповідач до квартири їх не пустив. Свідок показала, що на даний момент ОСОБА_1 з дітьми проживає у батьків у м. Чернівці, коли її доньці ОСОБА_2 зі школи у червні місяці 2016 року запропонували поїхати на екскурсію в гори Карпати, приїхавши до м. Костополя їм потрібно було переночувати ніч, оскільки виїзд був зранку, однак відповідач ОСОБА_3 до їхньої кварти їх не пустив і вони були змушені ночувати у неї.

Свідок ОСОБА_7, яка являється матірю відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні показала, що її син ОСОБА_3 проживаючи разом з позивачем ОСОБА_1 та їхніми дітьми у спірній квартирі неодноразово здійснював психологічне насильство в сімї як над дружиною ОСОБА_1, так і над їхніми дітьми. Зазначила що його поведінка була жорстокою і він неодноразово виганяв позивача з дітьми посеред ночі з квартири, останні ночували у подруги позивача ОСОБА_6 Враховуючи неадекватну поведінку відповідача ОСОБА_1 змушена була у вересні місяці 2015 року з дітьми поїхати проживати до її матері ОСОБА_8 Свідок також зазначила, що з осені 2015 року ОСОБА_1 не має доступу до спірної квартири власницею якої вона є.

Свідок ОСОБА_9, який є відчимом відповідача та свідок ОСОБА_10, сестра відповідача, в судовому засідання також підтвердили ту обставину, що ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 та їхнім спільним дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні спірною квартирою.

Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, щодо неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_3, даний факт підтверджується листом Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області № 5472/212/01-2016 від 18.05.2016 року (а.с. 51). та показами старшого дільничного офіцера Костопільського ВП ГУНП ОСОБА_11, який також зазначив, що відповідачем самостійно було змінено замки на дверях спірної квартири.

Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Вказаний конституційний принцип закріплений також в статті 9 ЖК УРСР.

Згідно п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна особа має право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

У відповідність до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Зі змісту ч. 1 ст. 383 ЦК України вбачається, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому рішенню.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про те, що дії відповідача перешкоджають користуванню позивачем та неповнолітніми дітьми спірною квартирою, що порушує житлові права останніх, передбачених ст.9,150 ЖК УРСР, а відтак позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, сторони на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 551 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9,150 ЖК УРСР, статтями 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України та статтями 10, 57, 59, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_12 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою №12 за адресою вул.. Сидорова,11-а м.Костопіль, Рівненська область, шляхом вселення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 до даної квартири та передачі їй ключів від квартири.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1, суму сплаченого судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_13