Постанова № 59571685, 02.08.2016, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/1997/16-а

2-а/408/24/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року смт. Біловодськ

Суддя Біловодського районного суду Луганської області Соболєв Є.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі за текстом - УПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з цим позовом до суду, обґрунтовуючи який вказала, що неодноразово зверталась до відповідача з метою переводу та отримання пенсії за віком, починаючи з 17 травня 2014 року. Працівники відповідача їй повідомили, що для цього необхідно з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська надати паперову справу. Через труднощі, пов'язані з перетином лінії розмежування, до грудня 2015 року вона не мала можливості це зробити, оскільки не могла потрапити на тимчасово окуповану територію.

30 грудня 2015 року на підставі запиту відповідача від 17 листопада 2015 року вона особисто привезла цю справу з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.

Двічі - 30 грудня 2015 року та 02 лютого 2016 року нею подавалась заява до УПФУ про взяття її на облік у зв'язку із переміною місця проживання.

11 лютого 2016 року її повідомили, що вона не може отримувати пенсію і запропоновано написати нову заяву про призначення пенсії.

Вважаючи відмову у проведенні виплати пенсії та вимогу про написання нової заяви про призначення пенсії, вказуючи, що така заява нею вже подавалась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська 10 липня 2014 року, позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо її примусу до написання нової заяви про призначення пенсії, зобов'язати УПФУ нарахувати та виплатити їй пенсію призначену їй пенсію з 17 травня 2014 року, а також зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй компенсацію втарти частини грошових доходів з 17 червня 2014 року по день прийняття рішення.

Перед початком судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Судом винесено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач згідно вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 17 травня 2014 року досягла пенсійного віку і набула право на отримання пенсії за віком.

10 липня 2014 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська з заявою про призначення їй пенсії за віком, надавши для цього усі необхідні документи, у зв'язку з чим в цьому управлінні була заведена пенсійна справа та призначена пенсія позивачу за віком.

30 грудня 2015 року відповідачем була отримана паперова пенсійна справа позивача з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.

23 березня 2016 року позивач звернулась з заявою до відповідача, в якій у зв'язку з тим, що проживала на підконтрольній українській владі території вимагала від останнього нарахувати та виплатити їй призначену пенсію з 16 травня 2014 року.

На подану заяву УПФУ надало позивачу відповідь, з якої вбачається, що останній було відмовлено у проведенні виплат пенсії у зв'язку з тим, що в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України щодо електронної реєстрації заяви в «Журналі реєстрації рішень про призначення пенсій та розпоряджень Форма 10» відсутня інформація про факт реєстрації заяви позивача та призначення їй пенсії за віком, а також не було знайдено даних про позивача як одержувача пенсій в Центральній базі даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Тому позивачу роз'яснено, що призначення пенсії можливо тільки з дня подання заяви про призначення пенсії.

Як вбачається із письмового заперечення відповідача проти позову, в ньому УПФУ вказує, що підстав для призначення/продовження виплати пенсії позивачу з 16 травня 2014 року немає, оскільки не підтверджено факт звернення позивача за призначенням пенсії до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська через те, що ці документи надійшли з території, на якій органи Пенсійного фонду України не здійснюють свої повноваження.

Дані дії відповідача є такими, що порушують права позивача та не відповідають реальним обставинам, що склалися.

Частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 КАСУ).

Відповідно до статті першої Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Частина друга статті Конституції України наголошують, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 КУ).

Згідно частин першої та другої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

З наданої відповідачем копії пенсійної справи позивача, вбачається, що остання подала заяву про призначення пенсії за віком 10 липня 2014 року до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, тобто до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем її, на той час, реєстрації проживання. Дана заява була прийнята компетентною особою органу Пенсійного фонду, на підставі чого позивачу була призначена пенсія за віком, про що свідчить протокол № 4723 від 14 листопада 2014 року.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р м. Луганськ відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Дані повноваження ці органи не здійснюють з 01 грудня 2014 року, що визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

Наведене свідчить, що позивач подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до діючого законодавства та їй було призначено пенсію компетентним на той час територіальним органом Пенсійного фонду України.

За таких обставин посилання відповідача на те, що не підтверджено факт звернення позивача до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська за призначенням пенсії є таким, що не відповідає дійсності, тому дії відповідача у не проведенні ОСОБА_1 виплат призначеної їй пенсії є неправомірними, тим більше, що єдиною підставою для призначення пенсії є подання відповідної заяви, а не занесення інформації про це до Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України ( у невнесені такої інформації до вказаної бази даних вина позивача відсутня).

В даному випадку відсутність електронної реєстрації заяви в «Журналі реєстрації рішення про призначення пенсій та розпоряджень Форма 10», а також відсутність інформації про позивача як пенсіонера в Центральній базі даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України свідчить лише про те, що призначена пенсія позивачу не виплачувалась взагалі.

Отже, враховуючи все наведене, керуючись принципом верховенства права, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо примусу її до написання повторної заяви про призначення пенсії, а також зобов'язання УПФУ нарахувати і виплатити їй призначену пенсію з 17 травня 2014 року - наступного дня після досягнення нею пенсійного віку, оскільки УПФУ повинно було за першим зверненням ОСОБА_1 поставити її на облік, продовжити виплачувати їй пенсію та здійснити виплату невиплаченої пенсії, що не була їй виплачена за попереднім місцем її обліку.

Разом з цим, суд вважає такою, що не підлягає задволенню вимогу позивача щодо зобов'язання УПФУ нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17.05.14 р. до дня винесення судового рішення, оскільки ця вимога взагалі не містить її обґрунтувань у позовній заяві, тим більше, що право на її отримання ще не порушене відповідачем.

Стосовно відшкодування судових витрат, суд вважає необхідним зазначити таке.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із позовної заяви позивача, то вона містить три вимоги немайнового характеру, які повинні були оплачені окремо за кожною вимогою або однією сумою за всіма вимогами (позивач повинна була сплатити судовий збір тричі по 551,20 грн. або 1653,60 грн. - однією сумою).

Позивач при поданні позову оплатила тільки одну вимогу немайнового характеру, у зв'язку з чим судом помилково було прийнято її заяву до розгляду без оплати залишкової частини вимог.

Судом задоволено дві позовні вимоги позивача, одна - залишена без задоволення.

За таких обставин, виходячи з наведених вище норм законів, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача та на користь держави по 551,20 грн..

Також, з огляду на те, що одна вимога позивача не була задоволена, з неї також слід стягнути на користь держави недоплачену суму судового збору в розмірі 551,20 грн.

На підставі наведеного, ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним дії управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо примусу ОСОБА_1 до написання нової заяви про призначення пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію за віком починаючи з 17 травня 2014 року.

В іншій частині позову - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 551,20 грн. - судовий збір, сплачений позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь держави 551,20 грн. - судовий збір, що не був сплачений позивачем, однак її вимога була задоволена.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 551,20 грн. - судовий збір, недоплачений нею при зверненні з позовом до суду за вимогу, яка не була задоволена.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами.

Суддя Є.О.Соболєв