Рішення № 59571650, 02.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/985/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Доповідач Сукач Т. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.,

ОСОБА_2

за участі секретаря - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 лютого 2016 року і

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», яке було перейменовано у Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», і ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №KGMDG40000004512, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 109 837 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 січня 2028 року.

Виконання умов кредитного договору забезпечувалося договором поруки, укладеним 22 січня 2008 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За заявою позичальника було змінено валюту за кредитним договором та переведено з гривні у долари США, розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 23 670,33 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 свої зобовязання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 11 серпня 2015 року має заборгованість за договором у розмірі 27 219,39 дол. США, яка складається з: 21 833,11 дол. США заборгованості за кредитом, 2 949, 45 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом, 490,48 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом, 638, 99 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штраф відповідно до умов договору: 11,76 дол. США (фіксована частина) і 1 295,60 дол. США (процентна складова).

Статтями 554,610 ЦК України визначено, що боржник і поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі. .

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на обставини, що на його думку свідчать про недійсність спірного договору, неправильне визначення позивачем заборгованості за кредитним договором, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_4, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу ( ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 січня 2008 року між ЗАТ «ПриватБанк», яке було перейменовано у ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит №KGMDG40000004512, за умовами якого банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в сумі 109 837 грн. 50 коп. на придбання у власність квартири за договором купівлі-продажу №534 від 14 лютого 2008 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором з кінцевим строком повернення 22 січня 2028 року (а.с.12-15).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що позичальник зобовязується до 22 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1 463 грн. 26 коп. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок 329097052941458, відкритий у кредитора.

29 липня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до банку із заявою про зміну валюти кредиту за договором. На підставі цієї заяви 01.08.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду, якою змінено валюту надання кредиту та банк зобовязався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 01 серпня 2008 року по 22 січня 2028 року включно у вигляді строкового кредиту в сумі 23 670, 33 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2. даного договору (а.с.16,17-20).

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.п. 3.1., 3.3., винагороду розраховану відповідно до п.п. 1.1.3.6. цього договору. Погашення кредиту проводиться у строки відповідно до графіка погашення кредиту (Додаток №2), який розраховується згідно залишку заборгованості за кредитом станом на 01.08.2008 року.

Пунктом 8.2. додаткової угоди визначено, що для виконання даного договору банк відкриває позичальнику рахунок №29099050027981 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам.

Виконання позичальником умов кредитного договору забезпечувалося договором поруки №KGMDG40000004512, укладеним 22 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3І і ОСОБА_4 (а.с.21-22).

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобовязується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобовязання в повному обсязі або в частині.

В силу статті 554 ЦК України в разі невиконання зобовязання боржником, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У відповідності до статті 543 ЦК України при солідарному обовязку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний в повному обсязі.

За таких обставин правильним є висновок суду про те, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за порушення позичальником умов кредитного договору.

Судом зясовано, що позичальник свої зобовязання за договором не виконує, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, станом на 11.08.2015 року має заборгованість у розмірі 27 219,39 дол. США, що складається (за курсом згідно розпорядження банку 21,26 грн. за 1 долар США ) з : 21 833,11 дол. США заборгованості за кредитом, 2 949, 45 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом, 490,48 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом, 638, 99 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штраф відповідно до договору: 11,76 дол. США (фіксована частина) + 1 295,60 дол. США(процентна складова).

Суд визнав правильним наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, тому задовольнив позов у повному обсязі і стягнув всю заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті доларах США.

Проте, з таким висновком суду у повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2011 року Національним банком України ПАТ КБ «ПриватБанк» видано генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (а.с.29). Даних про те, що позивача було позбавлено ліцензії у матеріалах справи немає.

Встановлено, що за заявою позичальника було змінено валюту кредитування і кредит надано в іноземній валюті доларах США (а.с16,17-20).

У правових позиціях, що були висловлені Верховним Судом України в постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15 та 24 вересня 2014 року у справі № 6-145 цс14, які згідно положеньст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів, зазначено, що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом підлягають стягненню у іноземній валюті, а штрафні санкції за порушення умов договору у грошовій одиниці України гривні.

Таким чином, суд правильно стягнув з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом та процентах в іноземній валюті.

Доводи ОСОБА_3 та його представника щодо неправильного розрахунку позивачем заборгованості за кредитним договором в частині погашення кредиту та відсотків є безпідставними. Надана відповідачем інформація по кредиту, що розрахована за допомогою компютерного кредитного калькулятора, на думку колегії суддів, не є належним та допустимим доказом (ст.ст.58,59 ЦПК України) на підтвердження цих доводів та висновків суду не спростовує.

За змістом наведених правових позицій Верховного Суду України стягнення з позичальника та поручителя комісії за резервування ресурсів та штрафних санкцій за порушення умов договору в іноземній валюті чинним законодавством не передбаченою.

При вирішення справи суд першої інстанції правові позиції Верховного Суду України не застосував, а тому дійшов помилкового висновку про те, що комісія і штрафні санкції підлягають стягненню в іноземній валюті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісією і штрафу за несвоєчасне виконання зобовязання має бути змінене і з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивача у гривнях заборгованість за комісією за резервування ресурсів в сумі 10427 грн. 60 коп. та штраф за несвоєчасне виконання грошового зобовязання в сумі 250 грн. (фіксована частина) і 27544 грн.46 коп.(процентна складова).

Крім того, суд стягнув з відповідачів одночасно штрафні санкції - пеню та штраф за порушення позичальником строків виконання грошового зобовязання за кредитним договором. З чин погодитися не можна.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи наведене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6 -2003цс 15).

Рішення суду першої інстанції суперечить зазначеній правовій позиції Верховного Суду України, що, на думку колегії суддів, є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення солідарно з відповідачів пені в сумі 638 доларів 99 центів США з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.

Доводи відповідача щодо недійсності кредитного договору перевірялися як судом першої інстанції, так і Апеляційним судом Кіровоградської області під час розгляду позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. Суди дійшли висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надав кредит ОСОБА_3 з дотриманням норм законодавства і позичальником не було надано доказів на підтвердження недійсності додаткових угод до кредитного договору та договору про іпотечний кредит.

За положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги було задоволено заяву ОСОБА_3 і сплату судового збору в розмірі 3468 грн.20 коп. за подання апеляційної скарги відстрочено до розгляду справи по суті. Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена частково, рішення суду частково змінено, а частково скасовано, то у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України у дохід держави підлягає стягненню судовий збір: з ОСОБА_3 - 3384 грн.76 коп. , з ПАТ КБ «ПриватБанк» - 83 грн.24 коп.

Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 03 лютого 2016 року:

в частині стягнення заборгованості за комісією за користування кредитом і штрафу за несвоєчасне виконання зобовязання змінити, стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 11 серпня 2015 року за комісією за користування кредитом в сумі 10427 (десять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 60 коп. та штраф за несвоєчасне виконання зобовязання в сумі 250 (двісті пятдесят) грн. - фіксована частина та 27544 (двадцять сім тисяч пятсот сорок чотири) грн. 46 коп. процентна складова;

в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» пені в сумі 638 доларів 99 центів США - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким підмовити позивачу у задоволенні цих вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути у дохід держави судовий збір: з ОСОБА_3 в сумі 3384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн.76 коп. та з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 83 ( вісімдесят три) грн.24 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.О.Сукач

Судді В.П.Бубличенко

ОСОБА_2