Ухвала суду № 59570744, 01.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1927/15-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В. О.Провадження № 22-ц/780/2737/16 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 38 01.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Мережко М.В., із участю секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбня Ігор Вікторович про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

07 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із названим позовом, де просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 11 серпня 2014 року.

На обґрунтування заявлених вимог вказали, що після смерті батька, відповідно до ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок.

Після смерті батька позивачі, як спадкоємці першої черги, звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. із заявами про прийняття спадщини.

Однак, їм стало відомо, що 11 серпня 2014 року ОСОБА_6, склав заповіт на користь відповідача ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбнею І.В., реєстраційний номер №884.

Позивачі зазначили, що у день підписання заповіту ОСОБА_6 перебував у вкрай тяжкому та пригніченому стані у зв'язку із онкологічною хворобою, що супроводжувалося постійними сильними болями, а тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбня Ігор Вікторович про визнання заповіту недійсним відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачами та їх представником не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складення заповіту від 11 серпня 2014 року спадкодавець ОСОБА_6 перебував в такому стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та ( або ) не міг керувати ними.

Доводи позивачів та їх представника ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просять скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року та задовольнити заявлені ними позовні вимоги.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заявлених апеляційних вимог, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_6, за життя, був зареєстрований в АДРЕСА_2 ( а.с. 113 ).

Від шлюбу із ОСОБА_8 має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 50-53 ).

04 листопада 2013 року ОСОБА_6 уповноважив відповідача оформити право на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 81 ).

Для цього, 16 січня 2014 року за договором позики ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 8 000 грн., які той зобов'язався повернути до 01 січня 2016 року ( а.с. 82 ).

При цьому, 11 серпня 2014 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбнею І.В. та зареєстрований в реєстрі за №884, яким заповів ОСОБА_4 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право ( а.с. 54, 110, 114 ).

А 13 серпня 2014 року ОСОБА_6 помер від злоякісного новоутворення гортані ( а.с. 55, 56 ).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, унаслідок чого сини померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до нотаріальної контори із відповіднимим заявами, а 07 травня 2015 року - із позовною заявою до суду ( а.с. 1-4 ).

При цьому, будь-яких доказів незаконності його посвідчення позивачі не надали.

Не свідчить про це і нетривалий термін часу, який пройшов від посвідчення заповіту до моменту настання смерті спадкодавця та пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8

Смерть ОСОБА_6 від злоякісного новоутворення гортані, на переконання апеляційного суду, сама по собі, на переконання апеляційного суду, також не свідчить про обгрунтованість заявлених позовних вимог у силу викладеного.

Місцевий суд, ухвалюючи рішення з приводу заявлених вимог, з точки зору суду другої інстанції, правильно прийшов до переконання про необгрунтованість заявлених позовних вимог, яке у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано, оскільки є правильним по суті та справедливим, ухваленим з додержанням матеріального та процесуального права.

При цьому, ним ( судом ) були враховані положення п. 23 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, оскільки позивачі у справі, які оскаржують правочин, не довели, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Такий висновок також повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі №6-551цс16 від 06 квітня 2016 року, оскільки доказів вимушеності здійснення спадкодавцем правочину позивачі згідно положень ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України не надали.

Наявні ж у справі, до числа таких, на переконання апеляційного суду, не відносяться.

Вони лише підтверджують факт наявності у спадкодавця тяжкого захворювання, залежності від алкоголю та майнових зобов'язань.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених позивачем вимог та ухвалив рішення з додержанням зазначених норм матеріального і процесуального права.

При цьому, ним дана належна оцінка доказів по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про незаконність, необгрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 16, 216, 233 ЦК України, ст. 215 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляційній скарзі, зокрема, обставини позовної заяви - отримання спадкодавцем за договором позики грошових коштів у відповідача, надання ним оплатної допомоги останньому, надання допомоги ОСОБА_4 батьку позивачів в оформленні спадщини, наявність фінансової залежності ОСОБА_6 за його життя перед відповідачем, яка спонукала боржника, в т.ч. посвідчити оспорюваний заповіт, наявність добрих стосунків у сім'ї позивачів, неприїзд ОСОБА_6 за місцем реєстрації у липні 2014 року, повідомлення відповідачем 10 серпня 2014 року про наявність тяжкого захворювання, виявленого у спадкодавця, поміщення його наступного дня до лікарні, та, окрім цього, посилання на звернення до суду першої інстанції із аналогічною позовною заявою, повернення її позивачам, скасування цього судового рішення, відмову у задоволенні клопотань про приєднання до справи доказів, у їх витребуванні, допиті свідків, заявленому відводі, позбавлення ОСОБА_8 приймати участь у справі, відмову у видачі копії вступної та резолютивної частини рішення, неврахування пояснень свідка ОСОБА_8, відсутність мотивів за яких відмовлено у позові, зазначення обставин, які позивачі не вказували у позові, зловживання спадкодавцем, за життя, спиртними напоями, чим неправомірно скористався відповідач при укладенні правочину, на переконання апеляційного суду, правового значення для правильного вирішення спору не мають та не спростовують зазначені висновки місцевого суду про необгрунтованість заявлених позовних вимог, а тому не можуть служити підставою для задоволення апеляції.

Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбня Ігор Вікторович про визнання заповіту недійсним залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

М.В. Мережко