Рішення № 59569730, 10.08.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1335/16-ц

2-874/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченка О. М. ,

при секретарях судового засідання Денисенко Ю.С., Абашідзе Т.П.,

за участю прокурора: Козленко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПАТ «Фінанс банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції, Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_25, Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_26 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПАТ «Фінанс банк», треті особи, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції, Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_25, Приватний нотаріус Обухівського районного про визнання недійсним розпорядження державних актів та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи який вказав, що розпорядженням голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 07.04.2008 № 506 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам загальною площею 6,72 га для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради по 0,12 га кожному. На підставі вказаного розпоряджень вказані громадяни отримали державні акти на право власності на землю загальною площею 6,72 га . В подальшому, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі договорів купівлі-продажу від 18.02.2013 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_27, яка в подальшому уклала договір іпотеки від 18.02.2013 за № 867 з ПАТ «ТММ-Банк» (правонаступник ПАТ «Фінанс Банк»), в забезпечення якого до банківської установи надано вказані вище земельні ділянки. ОСОБА_24 на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2009 відчужено належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_5. ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_29 на підставі договорів купівлі-продажу від 29.05.2009 відчужено належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_5, яка в подальшому обєднала земельні ділянки та отримала державний акт від 21.09.2009 серії ЯЖ № 297723 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0066 загальною площею 1,08 га, яку в подальшому відчужила на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_4

Окрім цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відчужили належні їм земельні ділянки, які в подальшому були обєднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0063. В подальшому дана земельна ділянка відчужена на користь ОСОБА_9, який відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час являється її власником. Проте встановлено, що громадяни, яким безоплатно надано у власність земельні ділянки, накладаються на водне плесо р. Стугна, що суперечить нормам чинного законодавства, тому просять позов задовольнити .

В судовому засіданні прокурор позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені обставини в позовній заяві, просить позов задовольнити та не заперечує проти винесення заочного рішення..

Представник позивача ОСОБА_1 обласної державної адміністрації в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_2 РДА в судове засідання не з'явилися , направили до суду листа про слухання справи в відсутності їх представника, проти позову заперечують.

Інші відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, через оголошення в газеті «Урядовий Кур'єр».

Вислухавши прокурора, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації

від 07.04.2008 № 506 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам загальною площею 6,72 га для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради. А саме ОСОБА_12 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_13 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_14 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_30 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_15 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_17 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_18 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_19 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га,

ОСОБА_20 передано у власність земельну ділянку загальною площею

0,12 га, ОСОБА_21 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_22 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_23 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_24 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_11 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_10 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га, ОСОБА_16 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га. (а.с.20-23).

В подальшому, на підставі вищезазначеного розпорядження громадяни отримали наступні державні акти на право власності на земельні ділянки:

-ОСОБА_12 отримала державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217198 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0006;

-ОСОБА_8 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217200 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0015;

-ОСОБА_14 отримала державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217199 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0009;

-ОСОБА_13 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217201 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0016;

-ОСОБА_30 отримала державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217207 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0013;

-ОСОБА_15 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217243 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0042;

-ОСОБА_17 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ № 217244 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0033;

-ОСОБА_18 отримала державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217245 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0034;

-ОСОБА_19 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217246 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0035;

-ОСОБА_20 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217247 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0039;

-ОСОБА_22 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217241 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0040;

-ОСОБА_21 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217248 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0043;

-ОСОБА_31 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217240 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0045;

-ОСОБА_24 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217249 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0044;

-ОСОБА_10 отримала державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217202 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0012;

-ОСОБА_11 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217203 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0011;

-ОСОБА_16 отримав державний акт від 21.05.2008 серії ЯЖ

№ 217242 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0041. (а.с.26-63).

В подальшому ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі договорів купівлі-продажу від 18.02.2013 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_27, яка в подальшому уклала договір іпотеки від 18.02.2013 за № 867 з ПАТ «ТММ-Банк» (правонаступник ПАТ «Фінанс Банк»), в забезпечення якого до банківської установи надано вказані вище земельні ділянки. ОСОБА_24 на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2009 відчужено належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_5

ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_29 на підставі договорів купівлі-продажу від 29.05.2009 відчужено належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_5, яка в подальшому обєднала земельні ділянки та отримала державний акт від 21.09.2009 серії ЯЖ № 297723 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0066 загальною площею 1,08 га, яку в подальшому відчужила на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_4

Окрім цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відчужили належні їм земельні ділянки, які в подальшому були обєднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:014:0063. В подальшому дана земельна ділянка відчужена на користь ОСОБА_9, який відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час являється її власником.

Відповідно до листа КДП «Київгеоінформатика»

від 15.02.2016 № 01-01/164 та схемою підтверджується накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду (р.Стугна) в межах Української міської ради (а.с.78-82).

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України зазначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Пунктом 4 вказаної статті визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Зі змісту указаних положень законодавства вбачається, що віднесення земельних ділянок, зайнятих водними обєктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним обєктом.

Згідно ст. 86 Водного кодексу України визначено вичерпний перелік робіт, що можуть проводитися на земельних ділянках дна річок. До цих робіт віднесено будівництво гідротехнічних споруд, поглиблення дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин, прокладанням комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Крім того, до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Так, згідно з приписами ст.ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України,

ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів від урізу води.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

За ст.ст. 1, 20, 5054 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі обєктів землеустрою.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену 25-метрову зону від урізу води.

Статтею 59 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено лише один випадок, коли землі водного фонду можуть передаватись у приватну власність та п`ять випадків, коли їх може бути передано в користування.

Відповідно ст. 60 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних обєктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

З огляду на викладене, розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації від 07.04.2008 № 506 та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст. ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України та підлягають визнанню недійсними.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних обєктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові

від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15, які в силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватись судами України.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того, оскаржене розпорядження ОСОБА_2 РДА прийнято з перевищенням повноважень відповідно до положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового і водного господарства, будівництва обєктів, повязаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Положеннями ч. 4 цієї ж статті установлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), визначалось, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, ОСОБА_1 та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи викладені вище суттєві порушення вимог законодавства, а також що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки є похідними від визнання протиправним розпорядження ОСОБА_2 РДА, яке стало підставою для вибуття земельних ділянок із державної власності, оскаржувані державні акти слід визнати також недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, серед іншого, і визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 обласна державна адміністрація з 2008 року і по теперішній час не наділена повноваженнями щодо виявлення порушень під час відведення у приватну власність на території області земель водного фонду порушення на даний час залишаються не усунутими.

Таким чином, враховуючи те, що відведенням у приватну власність громадян спірних земельних ділянок порушено інтереси держави, як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибули землі водного фонду, розташовані в межах Української міської ради.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні та інші природні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, законно набути право приватної власності на спірні земельні ділянки водного фонду загальною площею 2,04 га із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_32, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 Натомість останні набули таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади відповідного розпорядження.

Вказані громадяни в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. ст. 1, 3, 4 ВК України) природних ознак (наявності річки Стугна, її берегових ліній, прибережно-захисних смуг) спірних земельних ділянок знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що землі водного фонду вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою, зокрема, в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації відповідно до закону.

Враховуючи викладені вище обставини, виявлені судом грубі порушення законодавства при вибутті спірних земельних ділянок із державної власності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що порушене право держави підлягає судовому захисту, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві та узгоджуються з матеріалами справи, тому позов слід задовольнити повністю.

Також підлягає стягненню з відповідачів сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір, оскільки це відповідає вимогам ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 15, 57, 59, 60, 61,88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 4, 86, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 17, 20, 21, 35, 60, 152, 153 Земельного кодексу України, ст. ст. 21, 393 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р И Ш І В:

Позов заступника прокурора Київської області задовольнити.

1.Визнати недійсним розпорядження ОСОБА_2 РДА від 07.04.2008 року № 506 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 56-ом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради» в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_16

2.Визнати недійсними державні акти серії ЯЖ № 217200 від 21.05.2008 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:014:0015, серії ЯЖ № 217207 від 21.05.2008 на право власності ОСОБА_30 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:014:0013, серії ЯЛ № 065571 від 05.11.2010 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:014:0044, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

3.Визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу ОСОБА_25 від 18.02.2015 індексний номер 430781, 432984, 434014 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0006, з кадастровим номером 3223151000:06:014:0016, з кадастровим номером 3223151000:06:014:0009; визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу ОСОБА_26 від 01.04.2016 індексний номер 29068943 про державну реєстрацію за ОСОБА_33 права власності на земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0063; рішення реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 11.03.2014 індексний номер 11509136 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 1,08 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0066, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

4.Визнати недійсним договір іпотеки від 18.02.2013 № 867, укладений між ПАТ «ТММ-Банк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_25 в частині щодо земельних ділянок площею по 0,12 га з кадастровими номерами 3223151000:06:014:0006, 3223151000:06:014:0016, 3223151000:06:014:0009.

5.Витребувати на користь держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0006, площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0009, площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0016, ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0015, ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0044, ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0063, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,08 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0066, ОСОБА_30 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223151000:06:014:0013 загальною вартістю 20 927 грн., які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПАТ «Фінанс банк» на користь прокуратури Київської області

(м. Київ, бул. ОСОБА_34, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача 35216008015641)

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

римання його копії.

СуддяОСОБА_35