Постанова № 59566348, 09.08.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3424/16-а

Провадження № 2-а/0203/104/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції міста Дніпра Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови,

у с т а н о в и в:

22 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції м. Дніпра ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.06.2016 року позивач був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 510,00 грн. Стягнення передбачене частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та повязано з порушенням правил стоянки. Між тим, ухвалюючи рішення відповідач порушив процесуальний закон, що регулює притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с.а.с. 1 5).

У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов, а відповідач заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 19.06.2016 року відповідачем було ухвалено постанову серії ПС2 № 975821, відповідно до якої позивач 19.06.2016 року, о 2020 год., керуючи автомобілем марки «Subaru», реєстраційний номер АЕ 0915 ВР, на пр. Дмитра Яворницького в м. Дніпрі, біля будинку № 81, здійснив стоянку у зоні дії дорожнього знаку 5.8, чим порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДД), вчинивши правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП (а.с. 6).

Позов полягає у тому, що:

-відповідач незаконно розглянув справу не за місцем знаходження органу, уповноваженого розглядати такі справи;

-відповідач позбавив позивача скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП;

-відповідач проігнорував приписи статей 278, 279 КУпАП.

Крім того, у судовому засіданні позивач пояснив, що, насправді зупинився через несправність автомобіля і стояв з увімкненим сигналом аварійної зупинки. При цьому він зупинився не в зоні дії дорожнього знаку 5.8, а в зоні дії знаку 5.11.

Між тим, доводи позивача спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно із відеозаписом, наданим суду відповідачем і відтвореним у судовому засіданні, автомобіль позивача стояв з вимкненим сигналом аварійної зупинки, що свідчить про безпідставність пояснень позивача у засіданні.

Що стосується дорожніх знаків, у зоні дії яких зупинився позивач, то суд при цьому виходить з наступного.

З фототаблиці, наданої позивачем, а також фото, наданих відповідачем в електронному вигляді, вбачається, що автомобіль позивача дійсно стояв у зоні дії дорожнього знаку 5.11 смуга для руху маршрутних транспортних засобів.

Між тим, довід позивача щодо помилки в зазначенні дорожнього знаку (5.8 замість 5.11) є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 17.1 ПДД (який був порушений позивачем згідно з оскарженою постановою) на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняється рух та зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Відтак, суд доходить висновку про те, що формальна помилка відповідача не вплинула на правильність ухваленого відповідачем рішення, оскільки обидва знаки визначені пунктом 17.1 ПДД, як такі, що забороняють зупинку будь-яких інших транспортних засобів, крім маршрутних, отже норма, порушена позивачем, визначена в оскарженій постанові цілком вірно.

Решта доводів позовної заяви має виключно процесуальну природу, отже не може бути самостійною і достатньою підставою для скасування постанови, ухваленої відповідачем. При цьому суд виходить з того, що не може бути скасовано рішення, яке є правильним по суті, лише з процедурних мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На думку суду, позивачем (на відміну від відповідача) відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення не доведено, у звязку з чим поданий позов необхідно відхилити.

Керуючись статтями 7 12, 17 20, 86, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у позові до інспектора роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції міста Дніпра Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови відмовити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2016 року.

Суддя М.О. Католікян