Рішення № 59566137, 04.08.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/26671/13-ц

Провадження № 2/0202/699/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 серпня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретарі - Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у червні 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві позивач вказав, що відповідно до кредитного договору №0417/114366/3102/73 від 09 жовтня 2006 рокувідповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 23890,00 дол. США строком на 84 місяці з 09 жовтня 2006 року по 08 жовтня 2013 року із сплатою 12,5 % річних відповідно до графіку погашення кредиту, проте в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, що стало підставою для звернення до суду. Станом на 27.02.2013 року борг за кредитним договором складає 101031,98 дол. США, де: 15914,45 дол. США непогашена сума кредиту; 8425,06 дол. США - несплачені відсотки; 76692,47 дол. США - нарахована пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків, що по курсу НБУ станом на 27.02.2013 року (1 дол. США -7,9930 грн.) складає 807548,61 грн., де: 127204,20 грн. непогашена сума кредиту, 67341,50 грн. несплачені проценти, 613002,91 грн. нарахована пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків.

Просили суд: стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/114366/3102/73 від 09.10.2006 року, яка станом на 27.02.2013 року становить 807548,61 грн., яка складається із наступного: 127204,20 грн. непогашена сума кредиту; 67 341,50 грн. несплачені відсотки; 613002,91 грн. сума пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків та стягнути судові витрати по справі.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль задоволені частково.

Ухвалою суду від 30 грудня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2014 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справисправипредставник позивача уточнив позовні вимоги, зазначив, що на даний час підтримання позовних вимог в частині стягнення в національній валюті є недоцільним. Тому просив суд стягнути заборгованість станом на 27 лютого 2013 року за кредитним договором №014/114366/3102/73 від 09 жовтня 2006 року у сумі 101031,98 дол. США, де 15914,45 дол. США непогашена сума кредиту; 8425,06 дол. США - несплачені відсотки; 76692,47 дол. США - нарахована пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків. Та стягнути судові витрати по справі.

18.01.2016 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним. Вказав, що при укладанні договору кредиту №014/114366/3102/73 від 09 жовтня 2006 року Банком було порушено Закон України « Про захист прав споживачів». Так Банком при укладанні кредитного договору було допущено порушення п.2 ч.4 (третій абзац) ст.11 Закону, у договорі про надання споживчого кредиту не зазначено детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Банк перед укладанням кредитного договору, зобовязаний був надати споживачу ОСОБА_2 в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, проте таку інформацію Банком надано не було.

Зазначив, що допущені зі сторони ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів», ввели в свою чергу ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Просив суд: визнати кредитний договір №0417/114366/3102/73 від 09 жовтня 2006 року, укладений між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 недійсним.

Представник позивача за основним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви. Крім того просив суд відповідно до заяви застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

В подальшому відповідно до заяви від 04 серпня 2016 року просив суд розглядати справу за його відсутністю та задовольнити позовні вимоги за основним позовом.

Представник відповідача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги за основним позовом не визнали, просили суд задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом. Відповідно до заяви просив суд застосувати до позовних вимог ПАТ « ОСОБА_1 Аваль» строк позовної давності. В подальшому в судові засідання відповідач та його представник не зявлялися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях1, 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Оскільки відповідач та його представник затягували розгляд справи та неналежним чином користувалися процесуальними правами відповідача, та беручи до уваги, що в судовому засіданні, яке відбувалося 28 квітня 2016 року, було розглянуто справу по суті та досліджені матеріали цивільної справи, тому суд приходить до висновку про розгляд справи в їх відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові доказ по справі, оглянувши оригінал кредитної справи, вважає позовні вимоги позивача за основним позовом такими, що підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2006 року 03.08.2006року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/114366/3102/73, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 23890,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,50% річних, з кінцевим терміном повернення 08.10.2013 року.

Згідно до п.1.3 Договору погашення кредиту, в залежності від обраної програми, може здійснюватись наступним чином: згідно Графіку погашення кредиту ( додаток до Договору) в розмірі 1/84 від суми ліміту отриманого кредиту згідно до п.1.1 цього Договору; погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно; згідно Графіку погашення кредиту ( додаток до Договору) ануїтетними платежами.

Відповідно до п.9.1 Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобовязань, зазначеного в цьому Договорі.

Згідно до п.10.4 до правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки ( ст.ст.257,259 ЦК України).

Вимоги до ОСОБА_2 були забезпечені шляхом укладання договору застави транспортного засобу №014/12/168-05 від 09.10.2006 року між сторонами.

Відповідно до п. 1.2 Договору в забезпечення виконання зобовязань заставодавець на умовах, передбачених цим Договором передає у заставу належний йому транспортний засіб марки ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску.

Відповідно до п.2.10 Договору застави транспортного засобу, у випадках невиконання заставодавцем зобов'язань по Кредитному договору, Заставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставне майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом.

01.03.2012 року позивач на адресу відповідача направив вимогу про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором за вих. № 114-14-2/728 з вимогою достроково повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та пеню, яка на день подання позовної заяви не виконана. (а.с. 10).

Обґрунтовуючи позовні вимоги за своїм зустрічним позовом ОСОБА_2 вказав про допущення чисельних порушень норм чинного законодавства та його прав як споживача кредитної лінії при підписанні кредитного договору з боку ПАТ «ОСОБА_1 Аваль", введення його в оману щодо обставин, які мають істотне значення зі сторони Банку,оскількибанк не надав йому як споживачу фінансових послуг всю необхідну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Згідност. 3 ЦПК Україникожна особамаєправо в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України) .

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенняст. 627 ЦК Українивстановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як встановлено в судовому засіданні 11 серпня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Банку із заявою надання йому кредиту в сумі 23 890,00 доларів США. Заяву-анкету надання кредиту ОСОБА_2 склав власноручно.

Згідно до заяви-анкети ОСОБА_2 просив надати кошти для придбання транспортного засобу та своїм підписом засвідчує, що ознайомлений у письмовій формі: з кредитними умовами, зокрема: мета для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування, відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, зміст кредитування зрозумілий.

Зазначена заява-анкета Позичальника підтверджує, що Банком дотриманні вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладання.

Суд не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_2 на порушення Банком п.2 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відсутність у договорі про надання споживчого кредиту зазначення детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції на час укладання не містив зазначеного положення. Оскільки кредитний договір є двостороннім, тому при підписанні угоди сторони виразили своє взаємоузгоджене волевиявлення.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається із уточненої позовної заяви за основним позовом, узвязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору № 014/114366/3102/73 від 09.10.2006року заборгованість станом на 27.02.2012 року склала 101 031,98 дол. США, яка складається із наступного: 15 914,45 дол. США непогашена сума кредиту; 8 425,06 дол. США - несплачені відсотки; 76 692,47 дол. США сума пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків.

Заперечуючи обставини позовупредставник відповідача ОСОБА_2 у своїй заяві і в судовому засіданні просив суд застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності та відмовити в позові у звязку з закінченням строку позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої стороною у спорі, є підставою для відмови в позові ( частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігупозовної давності повязуєтьсяне тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межахпозовної давності по кожному із платежів.

У Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13вказано, що у випадку, коли умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до постанови ВСУ за №6-31цс15 від 03 червня 2015 року в разі порушення боржником сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання основного зобовязання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі ( з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які т застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за кредитним договором належним чином, 25 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис, яким пропонується звернути стягнення на заставне майно - ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску. За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» щодо повернення за кредитним договором № 014/114366/3102/73 від 09 жовтня 2006 року заборгованості в загальній сумі боргу 22 445,25 доларів США, де: 15914,45доларів США - заборгованість по кредиту, 1 972,07 доларів США- борг по відсотках, 4 558,73 доларів США пеня ( а.с.91).

18 січня 2010 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 16714217.

З 18 січня 2010 року по 30 листопада 2011 року зазначений виконавчий напис перебував на виконанні в Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ та постановою державного виконавця був повернутий у зв'язку з неможливістю з'ясувати місцезнаходження транспортного засобу.

Частиною 2 статті 264 ЦПК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно до п.6.5. Кредитного договору Кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, зараховані відсотки за користування кредитом та штрафі санкції, у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Оскільки вчинення виконавчого напису на заставний транспортний засіб з метою подальшої реалізації для задоволення грошових вимог за рахунок цього майна є предметом лише частини вимоги, право на яку має позивач, та вчинення виконавчого напису нотаріуса та пред'явлення його до виконання тягне за собою переривання строку позовної давності.

З огляду на викладене, оскільки в судовому засіданні встановлено, що останній платіж за кредитним договором було здійснено позичальником 26.06.2009 року, 25 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис та 30 листопада 2011 року Банку повернено виконавчий напис нотаріуса без виконання і закрито виконавче провадження, строк кредиту закінчився 08 жовтня 2013 року, а позов подано до суду 30 травня 2013 року, то суд приходить до висновку, що позов подано в межах трирічного строку позовної давності, та не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до розяснень, викладених у пункті 14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 118 грудня 2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом ( частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрету .

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження, а тому відповідач зобов'язаний оплатити заборгованість за кредитним договором, а саме: тіло кредиту в розмірі 15 914,45 дол. США.

Оскільки проценти є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 8 425,06 дол. США законні та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення пені,нарахованої за неналежне повернення кредиту та сплату процентів в розмірі 76 692,47 дол. США.

Відповідно до ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає можливим зменшити розмір пені та стягнути із відповідача пеню в розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь, відповідно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3441,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215,230,256,257,264,267, 525, 526, 533, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.3,7, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 169,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль (МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201, розташованого за адресою 49044, м.Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 35) заборгованість за кредитним договором № 014/114366/3102/73 від 09.10.2006 року, яка станом на 27.02.2013 року 30594,98 дол. США, яка складається із наступного: 15 914,45 дол. США непогашена сума кредиту; 8 425,06 дол. США - несплачені відсотки; 50000,00 грн. сума пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Аваль судові витрати по справі у розмірі 3441 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар