Рішення № 59560469, 28.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 325/529/16 Головуючий у 1 інстанції: Васильцова Г.А.

№ провадження 22-ц/778/3419/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28" липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначало, що за умовами укладеного між банком та ОСОБА_2 договору № б/н від 11.06.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 700 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором від 11.06.2013 року своєчасно та належним чином не виконує, в результаті чого станом на 29.02.2016 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 17 259 грн.39 коп., яка складається з: 1 695 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом, 11 316 грн. 30 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 950 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 штраф (фіксована частина), 798 грн. 07 коп. - штраф (процентна складова), просило стягнути з ОСОБА_2 на користь банку зазначену заборгованість у розмірі 17 259 грн. 39 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 червня 2013 року у розмірі 4 432 грн. 05 коп., яка складається з: 1 695 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом, 1637 грн. 03 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 100 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 353 грн. 86 коп.

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням в частині щодо стягнення заборгованості по процентам та неустойки, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по процентам, заборгованості по пені, комісії та стягнення штрафів задовольнити в повному обсязі.

Рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом не оскаржується.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд виходив з доведеності того, що з липня 2013 року відповідач допускає порушення умов повернення кредиту за договором від 11.06.2013 року, однак нарахована банком сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом з 01.03.2014 року розрахована не правильно. Частково задовольняючи вимоги щодо стягнення пені та комісії, суд, враховуючи щомісячний характер платежів з повернення кредиту, застосував до вказаних вимог спеціальну позовну давність в один рік, встановлену ст.. 258 ЦК України і про застосування якої просив відповідач. Щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафів, то їх суд розцінив, як подвійну цивільно-правову відповідальність відповідача за одне й те саме порушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

З висновками суду щодо помилковості нарахування заборгованості по сплаті відсотків та щодо можливості застосування за заявою відповідача скороченої позовної давності до вимог про стягнення пені погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, 11.06.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку «Кредитна «Універсальна» у розмірі 1700 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в місяць (30% річних). Розмір щомісячних платежів становив 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення яких - до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Прават Банку(а.с.5).

Згідно змісту вказаної заяви, підписаної ОСОБА_2, останній погодився, що вказана заява разом із пам»яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Даних про те, що ОСОБА_2 приєднується до даних Умов і Правил не в повному обсязі послуг, які надає банк по даним Умовам та Правилам, заява не містить(а.с.5).

Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що він ознайомлений та згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку і один екземпляр яких він отримав шляхом роздруківки їх з сайту.

На те, що отримані ним в письмовій формі умови кредитування містять інші умови для надання кредиту, ніж ті, що є в матеріалах справи, відповідач не посилався.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст. 6 ЦК України).

За змістом ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов»язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовні давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч.1 ст. 259 ЦК України, то розрахунок пені слід провести за кожною вимогою з межах збільшеною позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Задовольняючи частково вимоги банку щодо стягнення заборгованості по процентам, що утворилась у зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором від 11.06.2013 року, суд прийняв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.4), визнавши правильності нарахування відсотків за період з 23.04.2013 року до 01.03.2014 року у розмірі 348 грн. 42 коп., однак дійшов висновку, що, починаючи з 01.03.2014 року, розрахунок заборгованості по процентам здійснено неправильно, оскільки він суперечить умовам п.2.1.1.12.6 Умов і правил, згідно якого відсотки за користування кредитом, що визначені, як 30% річних, розраховуються на залишок заборгованості, виходячи з 360 днів на рік., а тому сума заборгованості за цей період складає 1288 грн. 61 коп., а не 10967 грн. 88 коп.

Між тим, з висновком суду щодо неправильності розрахунку заборгованості зі сплати процентів погодитися не можна, оскільки при визначенні суми зазначеної заборгованості суд не врахував положення п.п.2.1.1.5.5; 2.1.12.12;2.1.12.13 Умов і правил, якими визначено розмір та порядок розрахунку процентів у випадку неналежного виконання позичальником зобов»язань по виплаті процентів, зокрема, у разі порушення строків.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по виплаті процентів у зв»язку з простроченням їх виплати відповідав саме вказаним пунктам Умов, які були погоджені сторонами, отже судом не був прийнятий до уваги помилково, враховуючи також, що відповідачем, щодо якого суд визнав доведеним невиконання ним умов договору, зазначений розрахунок належними та допустимими доказами спростований не був.

За вказаних обставин рішення суду в частині стягнення суми заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1637 грн. 03 коп. підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення, яким з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сума заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 29.02.2016 року у розмірі 11 257 грн. 35 коп.

Щодо рішення суду про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 1100 грн., розрахованої, виходячи з положень п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України за один рік з моменту подачі позову, тобто за період з 26.04.2015 року по 29.02.2016 року, то при визначенні її розміру суд не врахував, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов і правил(а.с.21), строк позовної давності стосовно вимог банку з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, збільшений до 50 років і з вказаним положенням Умов ОСОБА_2 погоджувався.

У зв»язку з цим заява ОСОБА_2 щодо застосування спеціальної позовної давності до вимог банку про стягнення з нього пені, нарахованої за період з 01.08.2013 року по 29.02.2016 року , суперечила умовам договору, а тому підстав для задоволення вказаної заяви в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України суд не мав.

Таким чином, зважаючи на збільшений сторонами строк позовної давності щодо стягнення неустойки в виді пені, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення пені, нарахованої за період з 01.08.2013 року по 29.02.2016 року у розмірі 2950 грн., відповідають умовам договору, а тому рішення в частині стягнення пені у сумі 1100 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким вимоги банка про стягнення з ОСОБА_2 пені у розмірі 2950 грн., нарахованої за період з 01.08.2013 року по 29.02.2016 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо відмови суду у задоволенні вимог ПАТ КБ « ПриватБанк» у стягненні з ОСОБА_2 штрафів, нарахованих у відповідності до п.2.1.1.7.5 Умов, то вказаними Умовами передбачена сплата штрафу у разі порушення клієнтом строків платежів за кожне із грошових зобов»язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, тобто за аналогічні порушення, за які за умовами договору нараховується пеня.

Отже, відмовляючи у стягненні фіксованої суми штрафу у розмірі 500 грн. та відсоткового штрафу у розмірі 798 грн. 07 коп., суд дійшов правильного висновку, що оскільки вони являють собою подвійну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, враховуючи наявність за таке ж порушення такої відповідальності, як пеня, правових підстав для їх стягнення відсутні, зважаючи на закріплені у ст. 61 Конституції України положення щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

У зв»язку із частковим скасуванням рішення в оскаржуваній частині, а саме, щодо стягнення заборгованості за процентами та пені з ухваленням в цій частині нового рішення, в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України сплачена ПАТ КБ «ПриватБанк» суму судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1515 грн. 80 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_2 частково, у сумі 1385 грн. 65 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року по даній в частині стягнення ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1637 грн. 03 коп., заборгованості за пенею у сумі 1100 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 29.02.2016 року по процентам за користування кредитом за договором від 13.06.2013 року у розмірі 11316 грн. 30 коп., заборгованість за пенею у розмірі 2950 грн. та судовий збір у сумі 1385 грн. 65 коп.

Рішення в частині відмови у стягненні суми штрафів залишити без змін.

В решті рішення не оскаржувалось.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: