Ухвала суду № 59560456, 02.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/676/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Слободянюк М.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

02 серпня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. , Боровицького О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд, позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Агро" (далі - ТОВ "Пфаннер Агро", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 59000,00 грн. та пені у сумі 885,00 грн.,

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

19 липня 2016 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду за вх. № 802/676/16-a надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника - юрисконсульта ОСОБА_2

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, а також за необгрунтованістю клопотання, колегія суддів дійшла висновку про можливість апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено у справі судом першої інстанції, 21.01.2016 року ТОВ "Пфаннер Агро" подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 40 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи (а. с. 5).

У звязку з тим, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, позивач вважає, що останній повинен сплатити суму адміністративно-господарських санкції у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у звітному періоді, в розмірі 59000,00 грн., а також пеню за порушення строків сплати штрафних санкцій у розмірі 885,00 грн., що розрахувається, починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2016 по 10.05.2016 (день звернення до суду з цим позовом).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, згідно з чинними положеннями Наказу № 316, звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Пфаннер Агро" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, що використовує у своїй діяльності найману працю.

При цьому у 2015 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у відповідача 40 осіб, серед яких за даними звіту працює лише одна особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, тоді як норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у ТОВ "Пфаннер Агро" становить - 2 особи.

З урахуванням даних звітності підприємства та вимог вказаного вище чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, на думку позивача, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Водночас судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання встановленого Законом нормативу протягом 2015 року у ТОВ "Пфаннер Агро" працювала одна особа із встановленою інвалідністю, а саме ОСОБА_3 на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується наказом про прийом на роботу №85к від 20.07.2012 року. Вказаний факт не заперечується позивачем.

Із матеріалів справи також вивявлено, що ТОВ "Пфаннер Агро" задля працевлаштування ще однієї особи інваліда було створену посаду перекладача, про існування якої відповідач на протязі 2015 року щомісячно, починаючи з 05.01.2015 року, повідомляв Барський районний центр зайнятості шляхом подачі звітів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, копії яких є в матеріалах справи.

Крім того, в жовтні 2015 року відповідачем було подано звіт за формою №3-ПН про наявність вакантної посади бухгалтера, на яку можливе працевлаштування інваліда з відповідною освітою та кваліфікацією.

Судом також встановлено, що в грудні 2015 року ТОВ "Пфаннер Агро" з власної ініціативи було працевлаштовано другу особу із встановленою інвалідністю, зокрема, на вивільнену посаду механіка прийнято гр. ОСОБА_4, інваліда третьої групи, що підтверджується розпорядженням про прийняття на роботу № 000000186/9 від 01.12.2015 року.

Зі змісту наданої Барським районним центром зайнятості інформації від 28.03.2016р. виходить, що в 2015 році відповідач брав участь у двох семінарах з роботодавцями, де висвітлювалося питання стану та порядку працевлаштування пошукачів роботи, які мають інвалідність. Представники ТОВ "Пфаннер Агро" також були учасниками засідання Круглого столу за участю фахівців служби зайнятості, соціальних партнерів, роботодавців, управлінь соціального захисту населення Барської РДА, де розглядались питання поліпшення сприяння зайнятості осіб з інвалідністю. При цьому жодних відмов відповідача у працевлаштуванні інвалідів з числа безробітних не виявлено (а.с. 8).

Таким чином, протягом 2015 року, у ТОВ "Пфаннер Агро" була працевлаштована одна особа із встановленою інвалідністю, а для працевлаштування ще однієї особи інваліда було створену посаду перекладача, про існування якої відповідач щомісячно повідомляв районний центр зайнятості, що підтверджується матеріалами справи, однак бажаючих на зайняття даної посади направлено не було. Окрім того, наприкінці 2015 року відповідачем оголошено вакантною посаду бухгалтера, на яку можливе працевлаштування інваліда, та з власної ініціативи на посаду механіка працевлаштовано ще одну особу із встановленою інвалідністю.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що відповідач вживав усіх можливих, передбачених Законом, заходів для виконання нормативу робочих місць з метою працевлаштування осіб із встановленою інвалідністю, внаслідок чого на кінець 2015 року, з грудня, такий норматив був забезпечений.

На даний час, згідно з поясненнями представника відповідача, починаючи з січня 2016 року підприємством в повній мірі забезпечується дотримання нормативу у кількості двох працевлащтованих осіб з обмеженими можливостями.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, при цьому ним вжито всіх, необхідних заходів для виконання вимог Закону та попередження господарських правопорушень. Зокрема, на протязі 2015 року, починаючи з січня місяця, відповідач відкрив вакансію для працевлаштування інвалідів, про що повідомив Барський центр зайнятості шляхом подання звіту форми № 3-ПН, та підтверджував цю вакансію до кінця року - по 31 грудня 2015 року, на яку інвалід працевлаштований не був з причин, які не залежали від відповідача.

Крім того, з власної ініціативи в грудні 2015 року працевлаштував особу із встановленою інвалідністю - ОСОБА_4 на посаду механіка.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно з частиною першою статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої цієї статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи знаходяться відомості про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні зі створення нормативу робочих місць для їх працевлаштування, а також відомості про вжиття усіх можливих для цього заходів з інформування органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення особи для працевлаштування на створене робоче місце, суд вважає, що ТОВ "Пфаннер Агро" вжило усіх належних заходів, які свідчать про відсутність господарського правопорушення. Вакантне протягом звітного року, створене на підприємстві робоче місце для працевлаштування через відсутність осіб з інвалідністю, які б виявили бажання працевлаштуватися, не свідчить про вину роботодавця - відповідача.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах не встановлено вини відповідача за відсутність працевлаштованої особи з інвалідністю.

Крім того, практика та висновки Верховного Суду України, зокрема у справі №21-60а10 в постанові від 31 січня 2011 року, свідчать про те, що законодавець в даному випадку не пов'язує виконання господарюючим суб'єктом обов'язку з працевлаштування осіб з обмеженими можливостями з безпосереднім прийняттям їх на роботу та укладенням трудового договору, натомість вимагається створення робочих місць у кількості, розрахованій відповідно до положень Закону, та вжиття з цією метою відповідних заходів.

У зв'язку з цим суд вважає, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відносно відповідача відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням того, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив та оцінив докази сторін, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О.А.