Рішення № 59559552, 28.07.2016, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/575/16-ц

Провадження № 2/587/398/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Сумський районний суд Сумської області у складі:

Головуючого - судді Моісеєнко О.М.,

При секретарі Землюк А.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом

ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»

В особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про захист прав споживачів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з тих підстав, що 13 листопада 2007 року між ним та відповідачем укладений кредитний договір, відповідно до якого банк зобовязався надати йому 18207,92 долларів США з процентною ставкою 10% на придбання автомобілю строком до 12 листопада 2014 року. 27 листопада 2008 року між ним та відповідачем укладено додаткову угоду №1, якою збільшен6ий розмір процентної ставки до 17,5% річних. 15 жовтня 2010 року укладено додаткову угоду і розмір процентної ставки встановлено у розмірі 13,5% річних. Вважає укладені додаткові угоди № 1 та № 2 такими, що суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживача», оскільки їх умови є несправедливими, наслідком їхукладення є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Правочини, вчинені під впливом помилки, внаслідок впливу тяжкої обставини, можуть бути визнані недійсними. Укладення договору на визначених умовах щодо відсоткової ставки не відповідає розміру облікової ставки НБУ, яка є інструментом регулювання грошово-кредитного ринку, залежить від процесів, які відбуваються на ньому.

Проосив винести рішення, яким визнати недійсними укладені додаткові угоди №1 та №2 і зобовязати відповідача здійснити розрахунок заборгованості за процентною ставкою 10% річних.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю. Позивач суду пояснив, що протягом 2013-2014 років усно звертався до установи банку з проханням змінити йому графіки платежу, на що йому було повідомлено про таку можливість у випадку укладання додаткової угоди. За кредитним договором він сплачував платежі до жовтня 2013 року. В теперішній час не має можливості погашати кредит у звязку з курсом валют.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що внаслідок зміни ситуації погішився матеріальний стан позивача, продаж майна не вирішує проблему погашення кредиту. При укладенні договорів позивач помилявся, оскільки вважав, що банк обґрунтовано підвищує відсоткову ставку, йому було невідомо, що таке підвищення нічим не обгрунтвоане. Тяжкий матеріальний стан у нього склався, оскільки він підприємець, розраховував на прибуток, однак економічна ситуація змінилась і зараз він не в змозі щомісячно сплачувати кошти за підвищеними ставками.

Представник відповідача для розгляду справи до суду не зявився, просив справу слухати без його участі, подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

На виконання укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору, позивачу було надано кредитні кошти в сумі 18207,92 долл.США з терміном повернення до 12 листопада 2014 року. Позичальник за договором від виконання зобовязання ухиляється. Внески він робив до 19 вересня 2013 року, чим визнав дійсність договору. Даний позов поданий ним після того як банком подано до суду позов про стягнення з позивача суми заборгованості за договором. Розпочата процедура ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», призначено уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що позивач має намір відмовитись від майнових зобовязань, які набув за власною ініціативою. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов атким, що не підлягає задоволеню з наступних підстав.

ОСОБА_1 встановлено, що 13 листопада 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 18207,92 дол.США на придбання автомобілю строком до 12 листопада 2014 року. За користування кредитними коштами договором сторін встановлена плата в розмірі 10% річних (а.с.4-8).

Відповідно до п.п.2.9.1 кредитного договору, усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.9.5 договору, позичальник попереджений про можливі коливання курсів валют відносно національної валюти та погоджується нести валютні ризики, що можуть виникнути під час купівлі іноземної валюти з метою погашення кредиту.

Пунктами 3.4.2 та 3.4.3 договору визначено, що позичальник має право звертатись до банку з клопотаннями про зміну розміру процентної ставки у звязку зі зміною кредитних ресурсів та про перегляд строків погашення кредиту у разі виникнення фінансових та інших труднощів, що виникли з незалежних від позичальника причин.

Розділом 5 договору визначені випадки, коли банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом. Це є настання події, не залежної від волі сторін по договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, у тому числі у разі процентних ставок на кредитному ринку України, внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України. У випадку незгоди позичальника з процентною ставкою, запропонованою банком, він зобовязаний протягом десяти банківських днів повернути банку платежі за договором. Зміна розміру процентної ставки передбачена у вигляді додаткової угоди і у випадку неповернення належних платежів починає діяти новий розмір процентної ставки. До даного кредитного договору сторонами був погоджений графік погашення заборгованості за процентною ставкою 10% (а.с.13).

14 листопада 2008 року на адресу позивача відповідачем було направлено листа про підвищення процентної ставки до 17,5% з 24 листопада 2008 року. В обгрунтування підвищення банк послався на зростання облікової ставки НБУ, зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку (а.с.10). Відповідно до постанови НБУ від 21 квітня 2008 року № 107 облікова ставка встановлена у 12% (а.с.21).

27 листопада 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про зміну плати за користування кредитними коштами до 17,5% (а.с.11).

Позивач звернувся до керівництва банку з заявою про зміну умов кредитування та про те, що він додаткову угоду підписав під тиском працівників банку (а.с.9).

15 грудня 2010 року між сторонами підписано додаткову угоду № 2 про зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 13,5% з 27 листопада 2008 року (дня укладання додаткової угоди № 1) (а.с.12). Постановою НБУ від 9 серпня 2010 року №377 облікова ставка встановлена у розмірі 7,75% (а.с.21).

31 грудня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розподіл залишку кредиту з 13 до 24 місяців (а.с.18).

9 лютого 2014 року позивач знову звертається до відповідача з заявою про розподіл тіла кредиту на 36 місяців через тяжке фінансове становище (а.с.19).

Відповідач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з позивача суми заборгованості за кредитом (а.с.25-26).

Відповідно до ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, умови якого сторони визначають на свій розсуд, і який є обовязковим для виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від виконання грошового зобовязання за неможливістю його виконання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», заборонено включати до умов договору умови, які є несправедливими. Тобто такими, наслідком якого є істотних право та обовязків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. 11 ч. 5 п. 3 цього ж закону, до несправедливих умов про надання споживчого кредиту відносяться, в тому числі, умови, коли передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Таким чином, сторони уклали кредитний договір 13 листопада 2007 року, позивач погодився з тим, що відповідач може змінити процентну ставку. Він був обізнаний з умовами основного договору, що у випадку незгоди з підвищенням повинен повернути бунку нараховані платежі у 10-денний строк. За умовами договору, позичальник на свій розсуд оцінює фінансові ризики, в тому числі і від коливання курсу валют.

Наведені умови основного договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживача».

Укладені між сторонами у подальшому додаткові угоди № 1 та № 2 в частині зміни процентної ставки також відповідають як вище вказаному закону, так і умовам основного договору.

Підстави для визнання їх несправедливими та визнання умов договору недійсними відсутні.

В цій частині позовні вимоги необгрунтовані.

В частині позовних вимог щодо зобовязання банку здійснити розрахунок заборгованості з урахуванням процентної ставки у розмірі 10%, суд виходить з наступного.

Умови договору визначаються та погоджуються сторонами, які є вільними при їх погодженні. За рішенням суду визначити чи зміни умови договору неможливо. Позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213,215, 218 ЦПК України, ст.ст.625-629 ЦК України, ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Моісеєнко