Постанова № 59557536, 05.08.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 серпня 2016 р. №820/3193/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представників позивача - Важинської Н.С., Бердікової Г.Д.,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000991400 від 30.05.2016, згідно якого зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 31705 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000961400 від 30.05.2016, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на суму 278664 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки податковим органом не наведено жодного факту, що свідчив про порушення вказаних норм ПК України та не визначено причин невизнання податкового кредиту у господарських операцій з контрагентами позивача у перевіряємий період, лише посилався на узагальнену інформацію, що мається в ДПІ відносно контрагента позивача.

Представники позивача - Важинська Н.С., Бердікова Г.Д. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Мосійчук Р.С. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податковий орган діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" (далі - ТОВ "ХЕМЗ") (код ЄДРПОУ 38280196) зареєстровано як юридичну особу 22.08.2012 (а.с.47-48), перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (а.с.46), є платником податку на додану вартість (а.с.45).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.47-48), основним видом діяльності ТОВ "ХЕМЗ" є виробництво іншого електричного устаткування.

Судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ "ХЕМЗ" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 16.05.2016 №745/20-34-14-00/38280196 (а.с.16-24), яким встановлено порушення абз. б п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2016 на суму 31705 грн., а також абз. б п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2016 року на суму 278664 грн.

Зазначений акт було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (а.с.25-30).

Рішенням ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 25.05.2015 №1726/10/20-34-14 висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.31-34).

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 30.05.2016 №0000991400, яким збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31705м грн. (а. с.14);

- від 30.05.2016 №0000961400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 278664 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69666 грн. (а. с.15).

Перевіряючи обґрунтованість висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 16.05.2016 №745/20-34-14-00/38280196, суд встановив наступне.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом виявлено порушення: абз. б п. 187.1 ст.187 ПК України ТОВ «ХЕМЗ» не було складено податкову накладну з умовним продажем на різницю між цінами придбання та реалізації, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку з ПДВ за липень 2015 року на суму 8648,52грн.; відповідно до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено наявність правових відносин з пов'язаними особами, між ТОВ «ХЕМЗ» з ДП «ХЕМЗ» та ТОВ «ХЕМЗ» з ТОВ «Атомелектроприбор», в результаті чого встановлено, що одна фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес - рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль бізнес-рішеннями кожної юридичної особи. Виходячи з вищевикладеного податковим органом визначено, що позивачем порушено п. 198.1 ст.198, абз. б п.200.4 ст.204 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між ТОВ «ХЕМЗ» та ДП «ХЕМЗ» червні 2015 року у розмірі 281431,68 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у лютому 2016 року на суму 278664 грн.; п.198.1 ст.198, абз. б п.200.4 ст.204 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між ТОВ «ХЕМЗ» (код ЄДРПОУ 38280196) та ТОВ ТД «СКБ Електрощит» (код ЄДРПОУ 38494396) у червні 2015 року у розмірі 20288,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Харківський електромеханічний завод» (покупець) та ТОВ «ТД «СКБ Електрощит» (постачальник), укладено договір поставки від 05.05.2014 №05/05/2014, разом з додатковою угодою (а.с.116-117). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки, сплати за товар позивачем до матеріалів справи надано специфікації, податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 63 (а.с.119-133), рахунки - фактури.

Суд зазначає, що придбані товари були використанні у власній господарській діяльності шляхом реалізації ДП «Харківський електромеханічний завод», що підтверджується відповідним договором поставки від 22.05.2014 №15, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, актом звірки (а.с.148-157).

Крім того, в ході судового розгляду встановлено з пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, що реалізований товар ДП «Харківський електромеханічний завод» був використаний останнім, як сировина для виробництва продукції, що фактично була виготовлена для поставки ТОВ «Харківський електромеханічний завод».

Так, між ДП «Харківський електромеханічний завод» (постачальник) та ТОВ «Харківський електромеханічний завод» (покупець), укладено договір поставки від 27.01.2015 №133 (а.с.85-86). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки - постачальник бере на себе обов'язок виготовити та поставити продукцію покупцю, а покупець - прийняти продукцію та оплатити постачальнику її вартість у термін та в порядку, передбачений даним договором. Також п.п. 2.2 зазначеного договору поставки визначено, що загальна сума договору з урахуванням витрат, пов'язаної з відвантаженням продукції складається із суми всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ «Харківський електромеханічний завод» прийняло товар - контактори електромагнітні, вимикачі автоматичні, кришка для вимикачів, корпус для вимикачів, що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними (а.с.87-95, 98-100), сплативши його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, погодженням щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги (а.с.106-110), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 63 (а.с.115), а ДП «Харківський електромеханічний завод» виписало податкові накладні (а.с.111-112).

При цьому, судом встановлено з пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, що фактично переміщення придбаного товару не відбулося, оскільки ТОВ «Харківський електромеханічний завод» орендує приміщення за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, що є фактичною адресою ДП «Харківський електромеханічний завод», що підтверджується відповідним договором про найм приміщення, додатковими угодами, актами приймання - передачі приміщення (а.с.142-147).

На підтвердження використання придбаних ТМЦ у ДП «Харківський електромеханічний завод» у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації на експорт позивачем до матеріалів справи надано відповідний контракт від 26.01.2015 №03/15, укладений з ТОВ «Атомелектроприбор», специфікації, видаткові накладні, довіреності на відпуск товару, вантажно - митну накладну, відвантажувальні специфікації, міжнародну товарно - транспортну накладну (а.с.71-84), платіжні доручення.

Також судом встановлено, що між ДП «Харківський електромеханічний завод» (виконавець) та ТОВ «Харківський електромеханічний завод» (замовник), укладено договір на обслуговування телефонних мереж від 01.01.2015 №3 (а.с.103), разом з додатком №1. Відповідно до п.п. 1.1 вказаного договору - виконавець забезпечує обслуговування по заводським телефонних мережах номерів «Укртелеком» та «Київстар» замовника (а.с.103-104).

На підтвердження реальності виконаних робіт щодо обслуговування телефонних мереж, отримання та їх сплати позивачем до матеріалів справи надано акт приймання передачі робіт на обслуговування телефонних мереж (а.с.105), погодження щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги (а.с.110), податкову накладну (а.с. 113), оборотно - сальдові відомості по рахунку 63 (а.с.115).

З матеріалів справи встановлено, що між ДП «Харківський електромеханічний завод» (виконавець) та ТОВ «Харківський електромеханічний завод» (замовник), укладено договір про забезпечення пропускного режиму від 01.01.2015 №4 (а.с.101). Згідно п.п.1.1 вказаного договору - замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з оформлення пропусків особам та автотранспорту за заявкою замовника; здійснення пропускного режим, облік ввезених та вивезених товарно - матеріальних цінностей.

На підтвердження реальності виконаних робіт щодо забезпечення пропускного режиму, отримання та їх слати позивачем до матеріалів справи надано актом приймання - передачі отриманих послуг (а.с.102), податкову накладну (а.с. 114), оборотно - сальдові відомості по рахунку 63 (а.с.115), погодження щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги (а.с.110).

Суд зазначає, що придбані послуги щодо забезпечення пропускного режиму, а також щодо обслуговування телефонних мереж були використані у власній господарській діяльності для забезпечення організації умов праці для працівників та відповідного контролю за переміщення придбаних товарів та роботи працівників.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ДП «Харківський електромеханічний завод» та ТОВ «ТД «СКБ Електрощит», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «СКБ Електрощит» в розмірі 20288, 78 грн. та з ДП «Харківський електромеханічний завод» в розмірі 281431,68 грн. включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, а також суми бюджетного відшкодування в розмірі 278 664 грн., що відображено у відповідній заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, поданих до податкового органу.

Таким чином, ДП «Харківський електромеханічний завод» та ТОВ «ТД «СКБ Електрощит» - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ «Харківський електромеханічний завод» прийняло роботи, ТМЦ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ «Харківський електромеханічний завод» витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ «Харківський електромеханічний завод» матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується договором найму, актами приймання - передачі приміщення, персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації на експорт придбаних ТМЦ, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно абз. "б" п 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи вказане, суд не бере до уваги доводи податкового органу щодо відсутності права у позивача відносити до складу податкового кредиту у червні 2015 року по взаємовідносинам з ДП «Харківський електромеханічний завод» в розмірі 281431 грн. у зв'язку з тим, що оплата за поставлений товар та послуги була здійснена за рахунок згоди про зустрічну однорідну вимогу, через їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ДП «Харківський електромеханічний завод» та ТОВ «ТД «СКБ Електрощит» є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Зазначена закупівля ТМЦ та послуг у контрагентів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва та реалізації на експорт придбаних товарів, яка направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Харківський електромеханічний завод".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ДП «Харківський електромеханічний завод» та ТОВ «ТД «СКБ Електрощит», позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування (а.с.51-56). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на узагальнену податкову інформацію відділу аудиту від 13.05.2016 №128/20-34-14-00-18 - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо доводів податкового органу стосовно порушення ТОВ «ХЕМЗ» абз.б п. 187.1 ст.187 ПК України, а саме: не було складено податкову накладну з умовним продажем на різницю між цінами придбання та реалізації, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку з ПДВ за липень 2015 року на суму 8648,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. б п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

З огляду на положення п.188 ст. 188 ПК України, визначено виключно для операцій з постачання товарів, тобто вони не мають відношення до операцій з вивезенням товарів за межі України, а лише для визначення бази іншого об'єкта оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, яким експорт не є, як це визначено п. 185.1 ст. 185 ПК України, операції з вивезенням товарів за межі України є самостійним об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 194.1 ст. 194 ПК України, ставка 20% застосовується до оподатковуваним операціям, згідно тих, які оподатковуються за ставкою 7% і 0%.

Згідно п. 195.1 ст. 195 ПК України, вивезення товару у митному режимі експорту оподатковується за ставкою 0%. Абсолютно весь товар, який приймав участь у операції, було вивезено за межі митної території України, про що є відмітка у митній декларації. Жодної операції з постачання товару на митній території України у даному випадку не відбувалося.

Отже, при вивезенні товарів за межі України операції з постачання товарів на митній території відсутні, через що ставка 20% застосовуватися не може з тієї причини, що відсутній як об'єкт оподаткування (крім експорту, для якого встановлено ставку 0%), так і не визначено спеціально для такого випадку базу оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищим адміністративним судом України від 22.03.2016 року № К/800/48575/15, в якій податкова консультація щодо нарахування ПДВ за ставкою 20% на різницю між ціною придбання товару та ціною продажу на експорт була визнана недійсною та скасована. Зокрема, визначено, що до бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (п.п. «а» п. 195.1 ст. 195 ПК України) незалежно від співвідношення ціни придбання товару та фактичної ціни його реалізації на експорт.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду з пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, у спірних правовідносинах товар реалізовувався на експорт та відповідно ціна товару визначалася виходячи з співвідношення української гривні та долару США. Співвідношення вказаних валют при придбані товару різнилася з співвідношенням на час реалізації на експорт придбаного товару, а саме: на час придбання товару вартість 1 долару США була нижчою, ніж при реалізації товару на експорт товару. З огляду на викладене, вартість товару при придбанні та реалізації дорівнювала.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги доводи податкового органу, визначені у акті перевірки щодо порушення ТОВ «ХЕМЗ» абз.б п. 187.1 ст.187 ПК України, а саме: не було складено податкову накладну з умовним продажем на різницю між цінами придбання та реалізації, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку з ПДВ за липень 2015 року на суму 8648,52 грн. через їх необґрунтованість.

Щодо доводів податкового органу стосовно наявності правових відносин з пов'язаними особами, між ТОВ «ХЕМЗ» з ДП «ХЕМЗ» та ТОВ «ХЕМЗ» з ТОВ «Атомелектроприбор», оскільки директором ТОВ «ХЕМЗ» у період з дня заснування до 30.03.2014 був ОСОБА_4, який також був особою, що має право підпису на ДП «ХЕМЗ» у період з 19.02.2014 по 16.10.2015, при цьому директором ТОВ «Атомелектроприбор» є ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Відповідно п.п."а" п.п.14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів).

Як вбачається з матеріалів справи, на час спірних правовідносин, на час укладання ТОВ «ХЕМЗ» договорів поставки з ДП «ХЕМЗ» та ТОВ «Атомелектроприбор», а також договорів щодо забезпечення пропускного режиму, щодо обслуговування телефонних мереж, директором ТОВ «ХЕМЗ» призначена Важинська Ніна Степанівна, що підтверджується наказом від 30.03.2014 №3 (а.с.49), та, відповідно, звільнено з 30.03.2014 з посади директора ОСОБА_4, що підтверджується відповідним протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ХЕМЗ» від 30.03.2014 №2 (а.с.50).

З огляду на викладене, суд не бере до уваги вказані доводи податкового органу, оскільки відсутні підстави вважати, що вказані особи є пов'язаними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що будь - яка з вказаних осіб володіє корпоративними правами іншої та відповідно мали безпосередній вплив на прийняття рішення кожної з них.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ДП «Харківський електромеханічний завод» та ТОВ «ТД «СКБ Електрощит» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 №0000991400, від 30.05.2016 №0000961400 є необґрунтованими та безпідставними, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 7078,52 грн., що підтверджується квитанціями від 07.06.2016 №82, від 10.06.2016 №86 (а.с.4, 62).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30.05.2016 №0000991400, від 30.05.2016 №0000961400.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" (код ЄДРПОУ 38280196, поштовий індекс 61037, м. Харків, пр. Московський, 199) у розмірі 7078,52 грн. (сім тисяч сімдесят вісім гривень 52 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 09 серпня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.