Постанова № 59555053, 25.07.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/3853/15-а

Провадження № 2-а/653/6/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 липня 2016 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Венглєвської Н.Б.,

секретаря Мустафаєва Ф.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Британ Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області підполковника Авраменко О.В. про визнання протиправними дії по несанкціонованому використанню персональних даних та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області підполковника Авраменко О.В. в якому просив суд визнати протиправними дії військового комісару Генічеського районного комісаріату Херсонської області у використанні персональних даних без згоди їх володільця, відшкодувати моральну шкоду завдану незаконними діями відповідача в розмірі 50 тис. грн. та стягнути судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 26 червня 2015 року відповідачем по справі було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, яка постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 22.09.2015 року була скасована. Однак при винесені вищевказаної постанови, посадовою особою військового комісаріату було використано персональні дані, що ідентифікують особу правопорушника, та відповідні відомості зазначені у цій постанові без згоди позивача на їх використання. Вважає, що дії відповідача по використанню його персональних даних порушують його право на недоторканість його особистого життя, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування спричинення йому моральної шкоди також посилається на порушення посадовою особою право на недоторканість персональних даних.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 викладені у позові підтримав повністю. Вказує, що ОСОБА_3, жодної згоди на обробку та використання своїх персональних даних, що ідентифікують його як особу не надавав, а відповідач виносячи постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності незаконно зібрав та використав ці дані, тобто, на думку представника позивача, перевищив свої повноваження та порушив права позивача.

Представник відповідача за довіреністю Британ Д.Б. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та пояснив, що під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв у порядку та спосіб визначені законом та з метою реалізації своїх повноважень, зокрема щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд проходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів позову, 26 червня 2015 року постановою військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 201-1 КУпАП. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 22.09.2015 року по справі №653/1932/15-а, постанова військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області №80/2015 від 26 червня 2015 року скасована.

За наслідками розгляду вказаної справи, позивачем було подано адміністративний позов до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області про визнання протиправними дії по несанкціонованому використанню персональних даних та відшкодування моральної шкоди. Як вбачається з вищевказаного, позов що розглядається поданий ОСОБА_3 внаслідок дій службової особи, яка здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто даний спір є публічно-правовим в розумінні ст.ст.2, 3 КАС України.

Відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, врегульовані Законом України "Про захист персональних даних".

За визначеннями, наведеними у статті 2 цього Закону, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; володілець персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних відповідно до закону; одержувач - фізична чи юридична особа, якій надаються персональні дані, у тому числі третя особа.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Згідно з частинами 5, 6 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Пунктом 5 частини 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних.

Порядок доступу до персональних даних регламентований статтею 16 Закону України "Про захист персональних даних", якою передбачено, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про захист персональних даних" органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень.

Відтак посилання представника позивача на незаконний збір персональних даних щодо позивача повністю спростовується вищевказаною нормою Закону.

Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі, якщо обробка персональних даних стосується здійснення державним органом повноважень, визначених законом, вона не потребує згоди суб'єкта персональних даних.

Судом установлено, що Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідачу, як органу на який покладено обов'язок щодо організації та підтримки бойової і мобілізаційної готовності збройних сил України, надано право на обробку відомостей про осіб, в діях яких вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, зокрема, право на збирання, накопичення, використання персональних даних про особу, визначених ч.1 ст. 256 КУпАП.

Відтак, посилання позивача на незаконність дій військового комісара, з посиланням на конфіденційність цієї інформації та відсутністю згоди суб'єкта персональних даних, суперечить Закону України "Про захист персональних даних" та обсягу прав та обов'язків покладених на посадову особу військового комісаріату з приводу виконання делегованих повноважень щодо забезпечення військової та мобілізаційної підготовки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу вимоги позивача, щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає необхідним зазначити наступне.

Важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб є встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної шкоди. Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За приписами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Як встановлено судом при розгляді справи, відповідач при винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та використанні персональних даних ОСОБА_3 діяв у порядку у спосіб визначений законом, а отже своїми діями не порушив будь-яких свобод позивача, у зв'язку з чим вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню

З приводу відшкодування судових витрат, то дане питання врегульовано нормами ст. 98 КАС України, якою визначено, що судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволеної частини позову. Враховуючи, що вимоги позивача необґрунтовані, та в позові необхідно відмовити, суд приходить також до висновку про необхідність відмови і у вимозі про відшкодування витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст.10,11,18,71,160-163,167 КАС України, ст.ст.6,11 Закону України „ Про захист персональних даних", суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Війського комісара Генічеського районного військового комісаріату підполковника Авраменко О.В. про визнання дій противоправними по несанкціонованому використанню персональних даних без згоди їх володільця - відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області.

Суддя: Н.Б. Венглєвська