Рішення № 59554710, 03.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/3425/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1237/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, подану через представника ОСОБА_4, та ОСОБА_5

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2016 рокуу справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, стягнення неустойки (пені) за час прострочення сплати аліментів, додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и л а :

19 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, у якому просила змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів на доньку ОСОБА_6 та визначити його у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісяця;

стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 19.07.2012 р по 31.03.2016 р. в сумі 7479,58 грн., а також 3% річних від суми аліментної заборгованості за названий період у розмірі 473,54 грн. ( т.1 ас.222).

Крім того, ОСОБА_5 просила суд стягнути з відповідача 1169,37грн. понесених нею додаткових витрат на навчання доньки, а саме, придбання дизпалива й бензину на проходження практики та витрати на платні підготовчі курси й переїзд громадським транспортом до місця їх проведення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 31.05.2016 р. позов у частині стягнення 3% річних за прострочення сплати аліментів у розмірі 473,54 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України та збільшення розміру стягуваних аліментів до 1000 гривень щомісяця, були залишені без розгляду ( т. 2 ас. 8).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 225,16 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, 506,68 грн. додаткових витрат на дитину та 168,12 грн. понесених нею у справі судових витрат, а всього 899,96 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, поданої через представника, ставиться питання про зміну рішення суду з тих підстав, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

14 вересня 1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб (а.с.10). Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2009 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.12,13).

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2009 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на доньку ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ас.15).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.06.2012 р., зміненого рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19.07.2012 р. було змінено розмір стягуваних із ОСОБА_3 аліментів та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на неповнолітньою доньку, ОСОБА_8, у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття (справа № 1813/2203/2012, 2/1813/426/2012).

Неповнолітня ОСОБА_8 змінила прізвище на "Павлова", що підтверджується копією відповідного свідоцтва 1-БП №005089 від 06.06.2014 р.

Позивачка ОСОБА_5 змінила прізвище на "Павлова", що підтверджується копією відповідного свідоцтва 1-БП №005090 від 06.06.2014 р.

Під час розгляду справи сторони у судовому засіданні суду першої інстанції визнали, що неповнолітня ОСОБА_8 проживає разом із матірю.

Відповідач ОСОБА_3 починаючи із 19.10.2015 р. перебував на лікуванні з приводу обширного інфаркту міокарда передньої стінки лівого шлуночка, атеросклерозу коронарних судин, атеросклеротичного кардіосклерозу. З цього приводу відповідач також перебував на лікуванні в інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, йому було проведене оперативне втручання (а.с. 85, 118, 151-153)

Будь-які відомості щодо наявності у відповідача ОСОБА_3 доходів у Охтирській, Шепетівській ДФСУ та ДФСУ м. Києва відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення сум, які позивачка вважає додатковими витратами, про які йде мова у ст. 185 СК. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з цього приводу заслуговують на увагу. Зокрема.

Статтею 185 СК України передбачається, що 1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). 2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року 6-1296цс15).

Свій позов про стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 1169,37 грн. (1/2 частина від 2338.74 грн.) позивачка обґрунтовувала наступними обставинами.

1. ОСОБА_9 проходила навчання у державному навчальному закладі "Охтирський центр професійно-технічної освіти". Під час навчання придбавалось дизельне паливо та бензин для проведення практичних занять слюсаря-механіка (обов'язкове навчання керування транспортними засобами), у звязку з чим були понесені витрати на придбання дизельного палива.

З довідки державного навчального закладу "Охтирський центр професійно-технічної освіти" вбачається, що ОСОБА_6 навчалась у цьому закладі на денній формі навчання за державним замовленням у період з 01.09.2013 р. по 31.12.2015 р. і в цей період отримала стипендію на загальну суму 10280 грн.( т.1 ас. 166, 167).

На підтвердження своїх доводів про придбання палива для проходження донькою навчання у державному навчальному закладі "Охтирський центр професійно-технічної освіти", позивачка надала три чеки, з яких вбачається, що:

28.01.2016 р. куплено 20 л. бензину на суму 300.00 грн.,

28.01.2016 р. куплено 20 л. бензину на суму 339.00 грн.,

15.03.2016 р. куплено 10 л. бензину на суму 179.90 грн. ( ас. 198-199).

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивачка не надала жодного доказу, який би свідчив, що витрати позивачки на придбання бензину повязані з навчанням її доньки у державному навчальному закладі "Охтирський центр професійно-технічної освіти" та що ці витрати викликані особливими обставинами, як це передбачено ст. 185 СК.

2. Додаткові витрати обгрунтовані також платними підготовчими курсами Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського "ХАІ" м.Харків :

- була придбана методична література на суму 80.00 грн.;

- внесена оплата за курси: 13.10.2015 р.-200.00 грн., 17.12.2015р.-100.00 грн., 17.12.2015 р.-100.00 грн., 17.12.2015 р.-100.00 грн., 2.02.2016 р.-200.00 грн., 17.03.2016 р.-100.00 грн.;

- витрачені кошти на проїзд громадським транспортом з м. Охтирка до м. Харкова та повернення до м.Охтирка : 24.09.2015р.-74.94 грн., 26.09.2015р.-8.88 грн., 28.10.2015р.- 74.94 грн., 31.10.2015р.-72.25 грн., 28.11.2015р.-62.05 грн., 29.11.2015р.-71.25 грн., 18.12.2015р.-73.74 грн., 19.12.2015р.-71.25 грн., 30.01.2016р.-73.74 грн., 31.01.2016р.-57.00 грн.

З відповіді, наданій на запит суду Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "ХАІ", вбачається наступне :

"ОСОБА_6 дійсно навчалась на платних підготовчих курсах Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" з 26.09.2015 р. по 15.05.2016 р. згідно з Договором № 082/2015 від 26.09.2015 р. Форма навчання - заочна, заняття проходили в аудиторіях університету раз на місяць (остання субота кожного з 8 місяців) з 9.30 до 17.10 год. Сплата за повний курс - 800 грн. 18 та 19 грудня 2015 р. (два дні) - проводились заняття та піврічні контрольні роботи в аудиторіях університету з 9.30 до 17.10 год.; 22 та 23 квітня (два дні) проводились заняття та випускні іспити в аудиторіях університету з 10.00 до 18.00 год.

Мета навчання на платних підготовчих курсах - якісна підготовка до ЗНО, до вступу та подальшого навчання в університеті. Навчання на платних підготовчих курсах не є однією з умов вступу до університету, але надає певні пільги. Учням, які пройшли повний курс навчання на підготовчих курсах та успішно здали випускні іспити надається сертифікат, згідно з яким учні отримують 10 додаткових балів при умові вступу до університету. ОСОБА_6 отримала такий сертифікат ".

Таким чином, приймаючи до уваги, що навчання на платних підготовчих курсах не є однією з умов вступу до університету, колегія суддів приходить до висновку про те, що повязані з цим навчанням витрати не можна вважати "додатковими витратами, викликаними особливими обставинами", про які йде мова у ст. 185 СК України. Метою навчання на названих платних підготовчих курсах є лише підготовка до ЗНО з метою подальшого вступу в університет. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з цього приводу є обґрунтованими.

За таких обставин у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позову про стягнення додаткових витрат. В цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що в іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 196 СК України 1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. 2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

З розяснення, наданого у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року, передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Позивач подала розрахунок заборгованості, згідно з яким неустойка (пеня) від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення становить 7479,58 грн. При цьому позивач виходила з того, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що запропонований позивачкою розрахунок розміру пені не відповідає методиці, викладеній у правовій позиції Верховного Суду України у постановах: від 01 липня 2015 року у справі за № 6-94цс15, від 16 березня 2016 року у справі за № 6-2589цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та ін., і є обовязковим для застосування відповідно до ст. 360-7 ЦПК України. Зокрема.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Позивачка оскаржувала довідкурозрахунок заборгованості ОСОБА_3 по сплаті аліментів за № 928/02-37/1 від 07.08.2015 р., проведеного державним виконавцем ВДВС Охтирського МРУЮ ОСОБА_10 Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2016 р. її вимоги у цій частині були залишені без розгляду ( т.1 а.с. 34-36, 230-231).

З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції були підстави для покладення в основу свого рішення інформації, викладеної в названій довідці, щодо стану нарахування та погашення відповідачем заборгованості по сплаті аліментів.

Приймаючи до уваги довідку-розрахунок №928/02-37/1 від 07.08.2015 р., інформацію про відкриття виконавчого провадження (а.с. 61) суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів слід нараховувати з часу набуття законної сили рішенням суду про стягнення аліментів, тобто з 19 липня 2011 року, а розмір неустойки (пені) слід вираховувати до дати погашення відповідачем суми простроченого боргу, тобто до 10 вересня 2012 року.

Розрахунок пені:

за липень 2012 року: 209,67*1%*12 = 25,16 грн.;

за серпень 2012 року: 500*1%*31=155 грн.;

за вересень 2012 року: 500*1%*9=45 грн.;

Загальна сума неустойки (пені) згідно з розрахунком становить 225,16 грн.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування пені на суму нарахованої державним виконавцем заборгованості по індексації аліментів. Зокрема.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що з вини державного виконавця сума боргу по аліментам розраховувалась певний час без урахування індексації. При цьому суд послався на наявні у матеріалах виконавчого провадження довідки-розрахунки по сплаті аліментів без нарахування індексації, а також ухвалу суду від 08 лютого 2013 року, постановлену за зверненням державного виконавця, якою було розяснено, що державний виконавець при виконанні рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі повинна керуватись Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078.

Встановлено, що певний період державний виконавець не повідомляв відповідача (боржника) про наявність заборгованості, повязаної з індексацією аліментів (у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про доведення до відому боржника змісту довідок-розрахунків зі сплати аліментів із урахуванням інфляційних). В той же час вбачається, що після повідомлення державним виконавцем відповідача (боржника) про наявність такої заборгованості (травень 2015 р.) боржник повністю погасив всю суму заборгованості по інфляційним нарахуванням.

В подальшому окремо зроблені інфляційні нарахування, які зазначені у довідці, відповідач не сплачував, так як мала місце переплата боргу.

Названі обставини були підтверджені державним виконавцем, в провадженні якої перебуває виконавче провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановленого у справі рішення у частині визначення розміру пені, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо незаконності рішення суду у цій частині спростовуються наявними у справі доказами та суперечать вимогам діючого законодавства.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, колегія суддів приймає до уваги витрати позивачки на надання правової допомоги фахівцем у галузі права під час розгляду справи у суді першої інстанції у сумі 1500 грн., сплату судового збору при поданні позову у сумі 487 грн. 20 коп.;

позов заявлений про стягнення: пені в сумі 7479,58 грн. + додаткових витрат в сумі 1169,37 грн. = 8648,95 грн.; позов задоволений на суму 225,16 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволені на 2,6 %.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_5 52 грн. понесених нею судових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції з урахуванням відсотку задоволених позовних вимог

( ( 1500 грн. + 487,20 грн.) х 2,6% = 52 грн.).

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп. 2, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану через представника ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2016 року в частині стягнення 506 грн. 68 коп. додаткових витрат на дитину та 168 грн. 12 коп. судового збору скасувати.

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат у сумі 1169,37 грн. у звязку з його необґрунтованістю.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2016 року в наступній редакції :

"Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, 225 гривень 16 копійок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 52 гривень понесених нею у справі судових витрат, а всього 277 грн. (двісті сімдесят сім грн.) 16 коп."

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -