Ухвала суду № 59554247, 02.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3934/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Колеснікова Г.Я.,

суддів: Ващенко Л.Г., Плавич Н.Д.,

за участю секретаря - Лопотана В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

18 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі-Банк) звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 693931,83грн., зазначивши, що 06 березня 2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 укладений кредитний договір №22/06ф, згідно якому Банк надав відповідачу грошові кошти - кредит, в розмірі 50 000 дол. США на період з 06 березня 2006 року по 05 березня 2011 року зі сплатою 14% річних за час користування кредитом.

Відповідач зобов'язався забезпечити повернення кредиту та сплачувати проценти в строки та на умовах, що визначені кредитним договором(а.с.3-5).

З липня 2009 року ОСОБА_3 перестав виконувати свої зобов'язання, внаслідок чого на 06 липня 2015 року заборгованість становила 27 940 дол. США 76 центів,яка складалася з:

заборгованості за кредитом - 15 981,13 дол. США;

відсотків за користування кредитом - 11 959, 63 дол. США.

В еквіваленті по курсу НБУ: 21,013713 за 1 дол. США на 05.06.2015 р. заборгованість по тілу кредита та відсотках становила 587 139,12 грн.

Неустойка за несвоєчасне погашення кредиту склала 106 792грн. 71коп.

Загальний розмір заборгованості - 693 931грн. 83 коп.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 03 лютого 2016 у задоволені позовних вимог Банку відмовлено із-за пропуску строку позовної давності.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням на відповідачів судових витрат, посилаючись на те, що згідно п. 7.5. кредитного договору від 06 березня 2006 року договір набув чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оскільки договір продовжує діяти до повного виконання боржником зобов'язання, строк позовної давності не пропущений.

Суд першої інстанції помилково відмовив у позові з цих підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у позові, суд в своєму рішенні вказав, що право на звернення до суду з позовом закінчилось 06 березня 2014 року, з позовом до суду Банк звернувся 18 серпня 2015 року - після спливу строку позовної давності. Відповідач наполягав на застосуванні ст. 267 ч.4 ЦПК України, яка є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Загальне поняття зобов'язання та підстави його виникнення містяться у ст.509 ЦК України.

Відповідно до частин 1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За змістом ст.11 ЦК України підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати із договорів, в тому числі, які виникають з кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання, у тому числі за кредитним договором, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2006 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 22/06ф, відповідно якому Банк надав ОСОБА_3 грошові кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 50000 дол. США, з 06 березня 2006 року по 05 березня 2011 року зі сплатою 14% річних за час фактичного користування кредитом.

Відповідно до положень кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені договором строки. Зі змістом, умовами та правовими наслідками зазначеного кредитного договору ОСОБА_4 був ознайомлений та згодний, про що свідчить його підпис на договорі. Зазначене також підтверджується і заявою відповідача від 02.03.2006р. та карткою клієнта (а.с.10).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у позичальника перед позивачем, станом на 06 липня 2015 року виникла прострочена заборгованість, загальна сума якої, згідно розрахунку Банку, становила - 27940,76 доларів США, з яких:

- заборгованість за кредитом - 15 981,13 доларів США.,

- заборгованість по відсотках - 11959,63 долари США.,

- неустойка за несвоєчасне повернення кредиту - 10792,71 грн.

В гривневому еквіваленті загальний розмір заборгованості склав 693931,83грн.

Розрахунок заборгованості зазначений в позові додано до матеріалів справи (а.с.1 зворот, 7-8).

Як вбачається із матеріалів справи, останній платіж по погашенню заборгованості відповідач здійснив в період з 01 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року (а.с. а.с.7 зворот).

З позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка за розрахунком Банку на 06 липня 2015 року склала 693931,83грн.,позивач звернувся до суду 18 серпня 2015 року(а.с.1), тобто більш ніж через чотири роки - за спливом встановленого законом строку позовної давності. У кредитному договорі від 06 березня 2006 року термін користування кредитом визначений до 16:00год. 05 березня 2011року(а.с.3).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252, 255 ЦК України.

Частина 1 ст.530 ЦК України щодо строку (терміну) виконання зобов'язання містить загальне правило, згідно якому, якщо в зобов'язанні встановлений строк (в понятті - термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Таке зобов'язання є зобов'язанням з визначеним строком (терміном) його виконання.

Згідно частини 5 ст.261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто з 06 березня 2011 року (а.с.3).

Оскільки в межах загального строку позовної давності про стягнення основного боргу - тіла кредиту і процентів, за його користування (ст.257 ЦК України), за спливом якого спливла і спеціальна позовна давність до додаткової вимоги - про стягнення неустойки (ст.258 ЦК України), а саме до 06 березня 2014 року позивач до суду з позовом не звернувся, пред'явивши його лише 18 серпня 2015 року (а.с.1) - з пропущенням строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач, суд першої інстанції, виходячи з вимог ч.4 ст.267 ЦК України, постановив законне рішення про відмову у позові із-за пропуску строку позовної давності.

Що стосується поняття «строк дії договору» та «строк(термін)» виконання зобов'язання (ст.ст.631 530 ЦК України), то колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

В силу ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (кредитний договір).

В кредитному договорі 06 березня 2006 року, який укладений між сторонами, у п.1.1.2. визначений термін користування кредитом до 16:00год. 05 березня 2011року (а.с.3), тобто встановлена дата його виконання, як це передбачено ст.530 ЦК України, тому зобов'язання за цим договором підлягає виконанню у визначену сторонами дату - 5 березня 2011 року, (а.с.3).

Строк в значенні термін (дата) виконання зобов'язання і строк дії договору різні поняття.

В договорі від 06 березня 2006 року відповідно до ст.530 ЦК України вказаний момент закінчення виконання зобов'язання - конкретна дата, тому позивач вправі пред'явити свої вимоги, пов'язані з порушенням зобов'язання, протягом строку позовної давності.

Формулювання, яке зазначене у п.7.5. кредитного договору щодо його дії до повного виконання, призводить до того, що закінчення договору може ніколи не настати.

Договір від 06 березня 2006 року не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії через те, що у даному договорі передбачений момент виконання зобов'язання - конкретний термін, який є закінчення строку дії договору.

З урахуванням викладеного, доводи Банку в цій частині до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков