Ухвала суду № 59551151, 03.08.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/14624/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Смик С.І.,

при секретарі Ковалевській М.І.,

з участю прокурора Шаповалова Є.О.,

захисника - адвоката Спіжової І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України,

В С Т А Н О В И В :

17.05.2016 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340, ч. 1 ст. 366 КК України, надійшов до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2016 року було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта щодо ОСОБА_2, оскільки обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України.

Захисник - адвокат Спіжова І.В. просила повернути обвинувальний акт прокурору з огляду на невідповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_2 вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Дане кримінальне провадження підсудне Печерському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України, в тому числі й з огляду на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30.06.2015року.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України або зупинення провадження, немає.

Разом з тим, за правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до положень п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи зміст направленого на адресу суду обвинувального акту, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до відомостей, що містяться в обвинувальному акті, кримінальне провадження №42014100000001524 від 24.11.2014 року було виділене з кримінального провадження № №42014100020000046 від 24.02.2014 року.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Так в обвинувальному акті наведені поепізодно фактичні обставини провадження за ч.1 ст. 366 КК України, які аналогічні обставинам провадження за ст. 340 КК України, перелічені назви та державні номери автомобілів та призвища осіб, стосовно яких складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, з висновком про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 340 КК України, а саме: незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинене службовою особою.

У той же час, в обвинувальному акті в порушення вимог ст. 291 КПК України не вказано фактичних обставин та не сформульовано обвинувачення у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 340 КК України, а саме, незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, в якому обов'язково має зазначатись, в тому числі, час і місце вчинення злочину.

Зміст формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_2 зводиться виключно до обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, натомість як останній обвинувачується в тому числі й за ст. 340 КК України, об'єктивна сторона якого в направленому на адресу суду обвинувальному акті, не розкрита.

Так в обвинувальному акті не зазначено яким чином, де, коли і в який спосіб обвинувачений вчинив незаконне перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, не відображено, хто з перелічених осіб, де і коли організовував або проводив збори, мітинги, вуличний похід, демонстрацію і які конкретно дії, направлені на перешкоджання організації чи проведення вказаних заходів, вчинив ОСОБА_2 по відношенню до кожної особи. Крім цього не вказано, в чому саме обвинувачується ОСОБА_2, тобто в незаконному перешкоджанні організації та проведенні чого саме- зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій.

Збори - це зібрання у певному місці обмеженого кола осіб, об»єднаних спільними інтересами, ідеями тощо, з метою розгляду чи вирішення певних питань.

Мітинг - масове зібрання людей для публічного обговорення політичних чи інших невідкладних питань соціального, економічного характеру, висловлення ставлення до дій органів державної влади, місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій, певних подій суспільно-політичного життя.

Вуличні походи - організований масовий рух людей по вулицях (по пішохідній або проїзній частині) з метою демонстрування певного громадсько-політичного настрою, висловлення солідарності, протесту або незгоди з чим-небудь.

Демонстрація - масовий рух великої кількості людей для публічного висловлення суспільно-політичних, релігійних та інших настроїв (солідарності, протесту тощо) з використанням плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, з метою незаконного перешкоджання організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, склав завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт на ім'я командира полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 про невиконання водіями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, що стало підставою для складання відносно цих осіб протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.

При цьому в обвинувальному акті не відображено, хто з перелічених осіб, де і коли організовував або проводив збори, мітинги, вуличні заходи чи демонстрації (або збір, мітинг, вуличний захід чи демонстрацію) і які конкретно дії, направлені на перешкоджання організації та проведенню вказаних заходів, вчинив обвинувачений по відношенню до кожної особи.

Також в обвинувальному акті не викладено мотивів вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також спосіб його вчинення в частині обізнаності в даних транспортних засобах, що рухалися в автоколоні.

Отже, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не містить повного викладення фактичних обставин кримінального провадження за ст. 340 КК України.

Вказані обставини, грубо порушують положення п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (підпункт «а» пункт 3 статті 6 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Згідно вимог ст.ст. 277, 291 КПК України обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і в ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення.

Також, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 291 КПК України обов'язковим реквізитом обвинувального акту є зазначення анкетних відомостей кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

За даними Реєстру (розділ 1 п.п. 22-25) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 значаться допитаними у кримінальному провадженні в якості свідків. Між тим, саме відносно них за обвинувальним актом ОСОБА_2 вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 340 КК України.

Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Обвинувачення за ст. 340 КК України ОСОБА_2 викладено таким чином, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 неправомірними діями обвинуваченого заподіяно шкоди, але розмір та вид шкоди в обвинувальному акті відносно цих осіб не зазначений, вони допитані за матеріалами кримінального провадження в якості свідків, та Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про те, чи подавались цими особами заяви про вчинення відносно них кримінального правопорушення з приводу складання відносно них обвинуваченим протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП та притягнення їх до адміністративної відповідальності, з приводу чого суду на стадії підготовчого судового засідання неможливо правильно встановити їх процесуальний статус - свідка чи потерпілого та визначитися в їх процесуальних правах.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Відсутність в обвинувальному акті відомостей про те, чи завдана неправомірними діями обвинуваченого шкода переліченим особам, є порушенням вимог п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, які необхідно дотримуватися при складенні обвинувального акту у кримінальному провадженні.

Зазначене тягне за собою порушення вимог ст. 2 КПК України, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного, та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім цього, відповідно до ст. 291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування є невід»ємною частиною обвинувального акта та повинен відповідати положенням ст. 109 КПК України.

Однак, як вбачається з долученого до обвинувального акту, вказаний документ складено та затверджено в кримінальному провадженні за № 42014100000001524 від 24.11.2014року, однак згідно даних реєстру матеріалів досудового розслідування, долученому до даного обвинувального акту жодних даних про внесення відомостей до ЄРДР за № 42014100020000046 від 24.11.2014року немає, як і відомостей про внесення даних до ЄРДР за № 42014100000001524 від 24.02.2014року, з якого, як зазначено в обвинувальному акті, виділене кримнальне провадження № 42014100020000046 від 24.11.2014року. Також не зазначені відомості щодо надання доручення на проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, призначення групи слідчих, які дії в ньому проводилось, що вказує на невідповідність реєстру вимогам ст. 109 КПК України.

Зазначене в подальшому при розгляді справи по суті позбавить суд можливості надати оцінку зібраним по кримінальному провадженню доказам з огляду на їх допустимість.

Окрім того у обвинувальному акті, в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 291 КК України не зазначене прізвище, ім»я та по батькові прокурора, а лише його прізвище та ініціали.

Разом з тим слід зазначити, що невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України саме по собі не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, проте, суд вважає, що оскільки обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з інших підстав, то прокурор зможе усунути певні недоліки разом з тими, які передбачені ст. 291 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за доцільне повернути даний акт прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 293, 314 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника- адвоката Спіжової І.В. задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000001524 від 24.11.2014року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ст. 340КК України, повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя С.І. Смик