Рішення № 59547664, 22.07.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3773/16-ц

№ провадження 2/646/926/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.16 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Благої І.С.,

за участі секретарів - Пафік А.О., Старікової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким він просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2.

Позов обґрунтовано тим, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3, бабусею позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги за законом після її смерті була мати позивача - ОСОБА_2. Станом на час смерті ОСОБА_3 вона не була зареєстрована у вищевказаному будинку, однак фактично проживала за вказаною адресою, за рахунок власних коштів дбала про оселю, робила поточний ремонт та у 1995 році добудувала вбиральню, душ та огорожу. З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 мати позивача не зверталась та не отримувала свідоцтво на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадкоємцем вищевказаного майна є позивач, який у встановлений строк фактично прийняв спадщину, вступивши у володіння спадковим майном. Позивач оселився у вказаному будинку, з 2000 року дбає про нього, сплачує комунальні послуги та користується житловим будинком та надвірними будівлями. У 2006 році позивач звернувся до Першої ХДНК з заявою про прийняття спадщини після свої матері ОСОБА_2, однак нотаріусом було винесено постанову про відмову у здійсненні нотаріальних дій. Посилаючись на ці обставини, позивач вважає, що є власником за правом спадкування після смерті матері житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили його задовольнити. Представник позивача, ОСОБА_4, в судовому засіданні додатково пояснила, що позивач та його мати ОСОБА_2 постійно проживали в вищевказаному будинку, хоча і не були там зареєстровані, сплачувати рахунки за електроенергію. Крім того, мати позивача, ОСОБА_2 за власні кошти побудувала надвірні будівлі.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позиву, в яких зазначив, що позивачем не доведено те, що на момент смерті матері та бабусі він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору про надання на безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 19.07.1958 року та на підставі рішення виконкому Харківської районної ради Народних депутатів від 08.05.1958 року (а.с.14-15, 16).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про НОМЕР_1, виданого повторно 06.10.2015р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с.17).

Донькою померлої ОСОБА_3 є мати позивача ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 20.05.1953 року (а.с. 21).

Той факт, що позивач є рідним сином ОСОБА_2, підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 06.10.1977р. (а.с.22).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого повторно 06.10.2015р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.18).

Як вбачається з копії домової книги, у спірному будинку на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не проживав, а мати позивача ОСОБА_2 була зареєстрована у ньому до 05.02.1988 року (а.с.26-28).

За даними Першої харківської державної нотаріальної контори та згідно наданих Інформаційних довідок з Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_2, померлої у 2000 році, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до 1-ї ХДНК 28.01.2016 року звернувся ОСОБА_5, у зв'язку з чим було відкрито спадкову справу (а.с.56, 60).

18.03.2016р. державним нотаріусом 1-ї ХДНК було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав після смерті померлої ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належний її матері ОСОБА_3, яка обґрунтована тим, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 не проживала із спадкодавцем, тобто вважати, що вона фактично прийняла спадщину після померлої матері підстав немає. Крім того ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за іншою адресою, про що свідчить відмітки в його паспорті. В той же час, на момент винесення постанови строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 вичерпаний (а.с. 85).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що бабуся позивача та його бабуся є рідними сестрами. Він проживає по сусідству з позивачем, перебуває з ним у хороших відносинах та інколи ставить у нього на подвір'ї машину. Після смерті бабусі позивача у спірному будинку залишилась проживати мати позивача, ОСОБА_2 Свідок допомагав матері позивача будувати огорожу. Після смерті у 2000 році ОСОБА_2 у будинку матері залишився проживати позивач, який робив у будинку ремонт.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою позивача та знайома з ним, оскільки з 1993 року їхні матері перебували у дружніх відносинах. Свідкові відомо, що бабуся позивача померла у 1993 році, а після її смерті у будинку постійно проживала ОСОБА_2 разом з позивачем. ОСОБА_2 померла у 2000 році , а після її смерті в будинку залишився проживати позивач. Ще за час життя ОСОБА_2 свідок приходила до неї в гості та бачила, що та дбає про майно. Після смерті матері позивач робив ремонт у будинку.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст. 548, 549, 554 Цивільного кодексу Української PCP для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини (ст. 553 зазначеного Кодексу).

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини це не обов'язок спадкоємців, а їх право.

Якщо спадкоємець виявив згоду прийняти спадщину, вона визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст.548 ЦК України). Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.549 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини або фактично не вступить в управління чи володіння спадковим майном, вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини, і його частка переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов'язок прийняти її. Тому спадкоємець може відмовитись від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, передбачених статтею 549 ЦК України, дій, що свідчать про прийняття спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подання заяви до нотаріальної контори виражає свою незгоду прийняти спадщину.

При вирішенні спору по суті, відповідно вимог ч.3 ст. 215 ЦПК України, в судовому рішенні суд повинен зазначити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно- правові акти.

Відповідно до ст.549 ЦК Української PCP 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після ОСОБА_2, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або надав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п.124 також чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністра юстиції Української PCP від 11.10.75 №45/5, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого можуть бути довідка управління будинками, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємці, безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить проте, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку період 6 місяців після дня смерті спадкодавця.

Таких документів суду надано не було.

Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, а саме копії домової книги та копії паспорту позивача, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 за спірною адресою не були зареєстровані ні її донька ОСОБА_2, ні внук ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що мати позивача ОСОБА_2 була зареєстрована за цією адресою лише до 05.02.1988 року, а позивач ОСОБА_5 взагалі ніколи не був зареєстрований за вищевказаною адресою.

Згідно з показаннями свідків у спірному будинку після смерті матері ОСОБА_3 там залишилась проживати її донька ОСОБА_2, яка дбала про спадкове майно та робила поточний ремонт. Крім того, як вбачається з показань свідків як позивач, так і його померла мати сплачувати кошти за електроенергію.

В той же час, матеріали справи не містять ніяких доказів на підтвердження вищевказаних фактів, а надана суду копія довідки абоненту, виданої АК «Харківобленерго», не є таким доказом, оскільки вона не містить підпису особи, яка її видала та не містить печатки, а отже не відповідає вимогам ст.59 ЦПК України та не може бути прийнята судом до уваги.

Що стосується доводів позивача про те, що він фактично прийняв спадщину, вступивши у її фактичне володіння, то положеннями ст.ст. 58,59 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони повинні обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог.

В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач фактично вступив в управління або володіння спадковим майном після смерті його матері, а показання свідків не є достатніми та допустимими доказами таких обставин.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.1-11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.С.Блага