Вирок № 59547113, 08.08.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/237/16

Справа № 643/17912/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Букреєвої І.А., при секретарі Темченкової Д.В., Петрової О.С. за участю прокурора Омельченко І.І., адвоката - захисника ОСОБА_1, представника потерпілого адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000762 від 24 вересня 2015 року стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Новоукраїнка, Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, знаходиться під вартою з 05 жовтня 2015 року

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України , -

встановив:

23.09.2015 року приблизно о 19 год. 35 хв., керуючи автомобілем «MITSUBISHI - PADJERO SPORT», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху вул. Гвардійців Широнінців в напрямку пр. 50 річчя ВЛКСМ в м. Харкові.

В ході руху по вказаній вулиці, в районі буд. 5 , водій рухаючись зі швидкістю 125 км/год. грубо порушив вимоги п.п. 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України згідно з якими:

п.12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»

п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»

та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка в цей час перетинала проїзну частину зліва направо по ходу його руху по пішохідному переходу. За наслідками дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 була смертельно травмована.

Згідно висновків судово-медичної експертизи №1725-С/15 причиною смерті ОСОБА_4 явилась поєднана травма тіла, отриманої у наслідок дорожньо-транспортної пригоди від контакту з автомобілем.

Порушення правил безпеки дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, перевищив допустиму швидкість в населеному пункті, проявив неуважність, не надавши перевагу в русі на нерегульованому пішохідному переході - пішоходу ОСОБА_4, яка перетинала по ньому проїзну частину, рухаючись зліва направо по ходу його руху, та яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода, що спричинило тяжкі наслідки.

Порушення правил безпеки дорожнього руху, відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 875/15 від 28.09.2015 та № 970/15 від 29.10.2015 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням події.

Крім того, відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_3 висунуто обвинувачення в тому, що він після скоєного наїзду на пішохода ОСОБА_4 продовжив приступну діяльність та умисно грубо порушив вимоги п. 2.10 «а, д, е та є» Правил дорожнього руху України і усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілу ОСОБА_4 в небезпечне для життя становище, нехтуючи моральними і правовими нормами, які передбачають надання допомоги людям, що перебувають у небезпечному для життя стані, маючи можливість та обов'язок надати таку допомогу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, свідомо залишивши пішохода ОСОБА_4 в небезпечному для життя становищі.

У судовому засіданні , ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав, покаявся, повністю підтвердив фактичні обставини справи. Свою вину у вчиненні ним злочину , передбаченого ч.1 ст.135 КК України не визнав . Суду пояснив , що дійсно 23 вересня 2015 року після 19 год. управляв транспортним засобом «MITSUBISHI - PADJERO SPORT», р.н. НОМЕР_1 і іхав по Салтівському шосе , повернув на Гвардійців Широнінців зі швидкістю більш ніж 80 км/год в сторону пр.50 річчя ВЛКСМ . Раптово перед автомобілем з»явилася жінка , яку побачив в момент удару, звідкіля взялася потерпіла не бачив. Зупинив авто , зрозумів , що скоїв наїзд , жінка вже не подавала ознак життя . Спробував викликати швидку допомогу , але тремтіли руки і зробити цього не вдалося. Попросив людей , що підійшли, викликати швидку, лікарі приїхали через 5 хвилин. Лікар констатувал смерть, просив лікарів записати його дані . Люди , що зібралися були розлючені на нього за скоєння ДТП, водій автомобілю швидкої допомоги сказав , що люди можуть вчинити самосуд і він злякався та пішов з місця ДТП не дочекавшись приїзду ДАІ. Автомобіль був ісправен, відчував себе гарно, освітлення на вулиці було , але видимість була не дуже гарна. Пішов з місця ДТП не дочекавшись міліції , оскільки боявся самосуду. На наступний день відчував себе погано, викликав лікаря на дом, тому не пішов до міліції. Прийшов через два дні. У скоєному щиро кається, просить вибачення у рідних загиблої. Цивільний позов визнає частково. Вважає , що матеріальна шкода повинна бути компенсована Страховою компанією , де була застрахована його цивільна відповідальність . Що до моральної шкоди визнає позов у розмірі 20 000 грн., витрати на правовоу допомогу у розмірі 40 000 грн. вважає завеликою сумою, що не підтверджена належними доказами.

Крім визнання ОСОБА_3 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, його винуватість у вчиненні вказаного злочину підтверджується доказами, зібраними стороною обвинувачення і дослідженими в судовому розгляді.

Так, винуватість ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив , що у ДТП загинула його дружина ОСОБА_4 Як сталося ДТП він знає тільки з матеріалів справи . Діями обвинуваченого йому вчинена матеріальна шкода , яка полягала в витратах на поховання та поминки загиблої - 21 572 грн. 60 коп. , на надання правової допомоги під час досудового слідства та під час суду - 40 000 грн. та моральна шкода , що полягає в фізичних та психологічних стражданнях , які він зазнав з вини відповідача з моменті вчинення ДТП та по теперішній час він оцінює у 1 000 000 грн. Просить суд суворо покарати обвинуваченого .

Поясненнями свідка ОСОБА_6 даними в ході судового розгляду справи, який пояснив, що він був присутнім безпосередньо при події ДТП. Так, свідок пояснив, що він 23.09.2015 року, увечері знаходився в районі де сталося ДТП , почув звук металічного скреготу, повернувшись, він побачив автомобіль , який рухаючись на великій швидкості збив жінку , яка переходила дорогу, від чого остання померла на місці . Вказана подія відбулась на пішохідному переході. Автомобіль зупинився в метрах 50 від міста , де стався наїзд, від чого він зробив висновок , що він зовсім не тормозив . Потім водія вже не бачив , він пішов з міста ДТП.

Поясненнями свідка ОСОБА_7 , даними в ході судового розгляду справи, який пояснив, що він також був присутній на місці ДТП 23.09.2015 року за участю обвинуваченого, який на автомобілі сірого кольору Міцубісі скоїв наїзд на жінку - пішохода в районі парковки по вул.Гварідійців Широнінців . ДТП сталося у темний час доби , але на дорозі та біля парковки було достатньо освітлено ліхтаря . Після наїзду водій намагався завести автомобіль протягом 30-40 секунд , але це йому не вдалося. Швидку допомогу викликав ОСОБА_7 Водій вийшов з автомобілю , близько до нього свідок не підходив, не бачив також щоб йому хтось погрожував . Коли приїхала швидка та міліція , обвинуваченого свідок вже не бачив.

Поясненнями свідка ОСОБА_8, даними в ході судового розгляду справи. Вказаний свідок пояснив суду, що він бачив як сталося ДТП. Автомобіль Міцубіси рухався на великій швидкості , на освітленої частини дороги , не чув , щоб він гальмував . Після наїзду на пішохода , водій залишався в автомобілі та намагався його завести . Після навдалих намагань, водій вийшов з автомобілю , підійшов до тіла загиблої, стали підходити люди . Водій попросив його викликати швидку , ОСОБА_8 дзвонив до швидкої . Під час приїзду лікарів водій залишався на місці і працівникам швидкої називав своє прізвище . Працівників ДАІ водій не дочекався. Агресії до обвинуваченого зі сторони людей, що зібралися на місці події , він не бачив . Стверджувати , що обвинувачений був у стані алкогольного сп»яніння не може.

Поясненнями свідка ОСОБА_9 , даними в ході судового розгляду, який також був присутній на місці ДТП і дав суду пояснення, аналогічні поясненням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є лікарем бригади «Швидкої допомоги» та виїздила на місце ДТП, що відбулась у вересні 2015 року на вул. Гвардійців Широнінців в м. Харкові. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що після прибуття за викликом, вона побачила, що на проїздній частині - ближче до бордюру, біля пішохідного переходу на землі лежить жінка без ознак життя. На місці знаходився чоловік - обвинувачений за цією справою та автомобіль , на якому він скоїв наїзд. Обвинувачений назвав свої данні , які були зафіксовані у карті виїзду . Ознак алкогольного сп»яніння у нього не було. На час приїзду ДАІ , чоловіка цього вже не було . Конфліктів або погроз на місці пригоди не бачила.

Аналогічні пояснення суду дала свідок ОСОБА_11 , яка також бачила обвинуваченого на місті ДТП, саме вона заповнювала дані у карту виїзду швидкої допомоги та спілквалася з ОСОБА_3, який називав своє прізвище та ім»я . Ознак алкогольного сп»яніння у нього не помітила.

Також, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України , підтверджується наступними письмовими доказами:

Заявою про зізнання ОСОБА_3 від 25 вересня 2015 року , в якої він повідомив про здійснення наїзду на пішохода 23 вересня 2015 року по вул.Гв.Широнінців ( а.с.100 т.2 )

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.09.2015 року із додатком - протоколом огляду транспортного засобу , зі схемою та фототаблицями ( т.2 а.с. 16-39)

Факт заподіяння смерті внаслідок ДТП підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи №1725-С\15 від 20.10.2015 року, згідно якої у ОСОБА_4 мають місце тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми , закриті травми грудної клітини і живота, разриви міжпозвоночних дисків в шейному і грудному відділах з розривом спиного мозгу, відкриті переломи великоберцової та малоберцової костей зліва з дефектом м»який тканей і пошкодженням кровеносних сосудів. Перелічені ушкодження утворились від контакту з автомобілем , що рухається, за своєю сукупністю відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. (т.2 а.с. 45-52)

Висновком експерта №875\15 від 28.09.2015 року, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «MITSUBISHI - PADJERO SPORT» повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 18.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які , з технічної точки зору, перебували у причинному зв»язку з виникненням події ДТП . Мінімальна швидкість руху автомобіля «MITSUBISHI - PADJERO SPORT» р.н. НОМЕР_2 , виходячи з довжини слідів гальмування, зафіксованих на схемі до протоколу огляду місця ДТП, дорівнює 125 км/год. (т.2. а.с. 66-70)

Висновком судової автотехнічної експертизи № 970\15 від 29.10.2015 року, згідно якої в даній дорожній ситуації водій автомобіля «MITSUBISHI - PADJERO SPORT» ОСОБА_3 , наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу , на якому перебувають пішоходи , повинен був зменшити швидкість , а в разі потреби зупинитися , щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена небезпека. Також при русі в населенному пункті водій повинен був рухатися зі швидкістю не більше 60 км/ год. Тобто , у даній дорожній обстановці діях водія убачаються невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України , які , з технічної точки зору , перебували у причинному зв»язку з ДТП. (т.2. а.с. 176-178)

Відповідно до карти виїзду швидкої допомоги ( т.2 а.с.180-184) виклик надійшов 23.09.2015 року об 19 год.35 хв. Швидка допомога прибула на місце ДТП по вул.Гвардійців Широнінців об 19 год.39 хв. Смерть потерпілої ОСОБА_4 наступила до прибуття бригади швидкої допомоги. Карта виїзду має дані про те , що потерпіла була збита автомобілем НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2015 року, зі схемою проведеного за участю представника потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , яким встановлено місце, подію та механізм ДТП , під час яко ї було

травмовано ОСОБА_4 (т.2 а.с. 164-169)

У відповідності до висновку експерта криміналіста № 141 МК-С/15 від 26 жовтня 2015 року ( т.2 а.с.158-163) після дослідження одягу потерпілої ОСОБА_4 , експерт прийшов до висновку , що з урахування характеру, локалізації і механізму утворення пошкоджень на одязі і обуві ОСОБА_4 під час першого контакту з рухаючимся транспортним засобом вона знаходилася у вертікальному або близькому до нього положенні та була направлена до нього лівою заднебоковою поверхньою тіла. З урахуванням наявності слідів ковзання на підошві однієї туфлі, не виключається , що пішохід знаходилася у русі.

До матеріалів справи долучений і оглянутий судом відеозапис з камери спостереження , що знаходилася на « Муніціпальної парковці» на сторожці та частково зафіксувала в»їзд на територію парковки з вул.Гв.Широнінців та повну ширину вул.Гв.Широнінців 23 вересня 2015 року з 18.58.53 год. Камера зафіксувала присутність на місці ДТП особи, за одягом і статурою схожою з обвинуваченим ОСОБА_3 у період часу з 19-35 год до 19 .43 год. Та знаходження його поруч з особами , що були одягнені у спеціальний одяг та знаходження його рядом з тілом загиблої. Це ж зафіксовано протоколом огляду відеозапису ( т.2 а.с.148-151)

Виходячи з аналізу і оцінки показань учасників судового провадження, досліджених під час судового розгляду доказів, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в тій частині, що наїзд на пішохіда стався внаслідок недостатнього освітлення дороги, суперечать показанням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Співставляючі наведені показання обвинуваченого та свідків, суд відзначає кількісну перевагу показань свідків над показаннями обвинуваченого .

Разом з тим, оцінюючи докази, надані прокурором для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, тобто у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, суд зазначає, що показання обвинуваченого, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , долучений відеозапис з місця події, не тільки не доводять винуватості останнього, навпаки, спростовують.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що висловлена в ухвалі від 10.04.2008 року у справі №5-1062км08, обєктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, полягає у суспільно небезпечній бездіяльності зазначеного у цій статті спеціального субєкта, а саме, залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Цей злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога.

Разом з тим, прокурором не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що потерпіла ОСОБА_4 перебувала у безпорадному та небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, оскільки судом встановлено із показань свідків, карти виїзду швидкої допомоги , що потерпіла ОСОБА_4 померла на місці ДТП від отриманих тяжких тілесних ушкоджень.

У висновку експерта №1725 від 20.10.2015 року відсутні відомості про час настання смерті потерпілої, чи раптово померла ОСОБА_4 в результаті ДТП, якщо ні, то впродовж якого проміжку часу після отриманих тілесних ушкоджень, чи сумісні з життям отримані в результаті ДТП ОСОБА_4 тілесні ушкодження, протягом якого проміжку часу могла жити після отриманих травм, чи була можливість у ОСОБА_4 уникнути смерті від отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень у разі надання їй кваліфікованої медичної допомоги, чи перебуває смерть потерпілої ОСОБА_4 в прямому причинно-наслідковому зв»язку із залишенням її у безпечному для життя стані.

Із обвинувального акту вбачається, що наїзд на потерпілу ОСОБА_4 стався 19.35 год. 23 вересня 2015 року , швидка допомога приїхала на місце ДТП об 19.41 год., що констатувала смерть потерпілої ОСОБА_4 , весь цей час обвинувачений знаходився на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Під час судового розгляду встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 дійсно померла на місці пригоди, що вбачається із показань свідків .

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду стверджував, що відразу після зупинки свого автомобіля у п»ятидесяти метрах від місця аварії, вийшов з автомобілю , підійшов до постраждалої , дізнавшись , що вона відразу померла, підійшов до місця аварії , звернувся до присутніх людей , щоб викликали швидку допомогу , дочекався лікарів , спілкувався з ними , пересвідчився, що потерпіла мертва, допомогу надавати немає кому.

Відповідальність за статтею 135 КК України настає в разі завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо, зокрема, винний сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Тобто, диспозиція ч.1 ст.135 КК України містить декілька умов, необхідних для настання кримінальної відповідальності, зокрема, потерпіла особа має бути в безпорадному для життя стані і бути позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження. Субєктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. «За відомість», про яку йдеться у диспозиції статті, означає, що винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобовязаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє в цьому. Якщо особа не усвідомлює, що інша особа опинилася у небезпечному для життя стані, то відповідальність не настає. Саме такий правовий висновок зроблено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 17.03.2013 року у справі №5-273км13 та від 19.03.2013 року у справі №5-1372к13.

Разом з тим, суд констатує той факт, що даних про те, що потерпіла перебувала у безпорадному та небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження прокурором не представлено суду. Небезпечний для життя стан передбачає, що потерпіла позбавлена можливості самостійно прийняти заходи до самозбереження в результаті того, що знаходиться в безпорадному стані. Проте, ОСОБА_4 померла відразу на місці ДТП в результаті порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, у звязку з чим не перебувала в безпорадному та небезпечному для життя стані. Смерть потерпілої ОСОБА_4 настала від сполучної травми тіла, отриманої в результаті ДТП, тобто між отриманою сполучною травмою тіла та смертю потерпілої є причинно-наслідковий зв'язок.

Таким чином, відсутня подія злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, тобто завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, коли обвинувачений сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Згідно з вимогами ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до приписів ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 ст.284 КПК України.

Враховуючи усе вище викладене, суд приходить до переконання про ухвалення щодо цього обвинувачення виправдувального вироку з підстави встановлення відсутності події кримінального правопорушення, відповідно до п.1 ч.1 ст.284, ч.7 ст.284, ч.1 ст.373 КПК України, визнавши ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та розясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу винного, обставини, що помякшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23.12.2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину…

Суд вважає, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному злочині. Про його каяття говорить публічне неоднаразове звернення до потерпілого зі словами вибачення і співчуття, що суд враховує, відповідно до вимог ч.1 ст.66 КК України, як обставину, що помякшує його покарання, оскільки з початку досудового слідства і в судовому розгляді ОСОБА_3 визнавав, що з його вини сталася ДТП, зазначив під час судового розгляду, що він готовий понести покарання за вчинений злочин та просить його суворо не карати.

ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання , має постійну роботу - є підприємцем (а.с.101 т.2), на диспансерному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, має хворобливий стан здоровя, так як хворіє на гіпертонічну хворобу другої стадії, стенокардію, атеросклероз аорти, міготливу аритмію, серцеву недостатність, хронічний гастрит (а.с.34-40 т.1). Ці обставини суд також враховує як помякшуючі покарання обвинуваченого .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого , відповідно до ст.67 КК України, не має.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, що внаслідок вчиненого ним злочину загинула людина, отже наступив невідворотний для потерпілих наслідок.

Крім того, відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.56 КПК України, суд враховує думки потерпілого, висловлені щодо призначення покарання обвинуваченому, який вважає, що покарання повинно бути призначене суворе у виді позбавлення волі, оскільки, на його переконання, обвинувачений не усвідомив свою протиправну поведінку та суспільну небезпечність злочину, не відшкодувавши витрати на поховання та заявлені ним суми цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди і витрат на правову допомогу.

З урахуванням обставин, що помякшують та обтяжують покарання, особи винуватого, його ставлення до вчиненого ним діяння, зокрема, що обвинувачений визнав свою провину, усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Суд також вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Оцінюючи доводи в судових дебатах прокурора про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням та сторони захисту про те, що злочин є необережним і що при призначенні покарання обвинуваченому слід застосувати ст.75 КК України і звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.2 ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Тому, суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання і не знаходить підстав для застосування ст.75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання за ч.2 ст.286 КК України.

При цьому, суд вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України ( в редакції 2015 року) зарахування судом строку попереднього ув»язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув»язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

У кримінальному провадженні заявлено цивільний позов потерпілим ОСОБА_5

Так, потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. , матеріальної шкоди 21 572 грн. 60 коп. та 40 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. За вимогою відповідача за позовом судом залучено у якості співвідповідача ВАТ « СК « ПЗУ Україна» , але на час розгляду цивільного позову вимоги до ВАТ СК « « ПЗУ Україна » позивачем не заявлені. (а.с.19-28 т.І).

Вирішуючи питання по цивільному позову, заявленому потерпілим ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого матеріальних та моральних збитків, суд вважає ці вимоги підлягають частковому задоволенню .

Згідно статті 1166 ЦК України, шкода, завдана неправомірними діями немайновим правам та майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Відповідно до ст. 1187 ЦК України, п.6 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого -комплекс заходів та обрядових дій,які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу,облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Отже, при визначенні розміру матеріальної шкоди суд, виходячи з положень ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», а також ст. 1201 ЦК України, вважає що потерпілою доведено належними доказами, що нею понесені витрати на лікування, поховання та спорудження надгробного пам'ятника.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відшкодуванню підлягали: витрати на ритуальні послуги - 6632,60 грн. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат проведення помінального обіду у розмірі 9730 грн. та 5 210 грн., оскільки такі витрати, відповідно до ст. 1201 ЦК України, не передбачені.

Доводи щодо відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 суд також вважає обґрунтованими та доведеними частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.

Так, під час судового розгляду зазначеного кримінального правопорушення судом встановлено, що внаслідок протиправних вищезазначених дій обвинуваченого, потерпілий відчуває страждання внаслідок втрати близької людини, порушені нормальні життєві звязки.

Розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає з урахуванням характеру правопорушення, фізичних і душевних страждань, , ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, вказавши, що визнає моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., крім того , частково матеріальна шкода повинна бути відшкодована страховою компанію, де він страхував свою цивільну відповідальність.

Представник цивільного відповідача ВАТ СК « ПЗУ Україна» у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, з дотриманням вимог ст.135 КПК України, доказів поважності причин неодноразового неприбуття у судове засідання до суду не надав. На підставі вимог ч.2 ст.326 КПК України, судом прийнято рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника ВАТ СК « ПЗУ Україна».

Судом під час розгляду справи встановлено, що 06.09.2015 року між ОСОБА_3 та ВАТ СК « ПЗУ Україна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі чого видано поліс НОМЕР_3. За умовами страхування ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю складає 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн. Термін дії договору - по 05.09.2016 року .

Позиція відповідача полягає в тому, що вимоги повинні в даному випадку бути пред'явлені до страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача .

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.І ст. 14 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 по справі 6-2808цс15.

Крім того, відповідно до ст. 124 КПК України стягненню з ОСОБА_3 підлягають витрати на надання правової допомоги потерпілому ОСОБА_5 у сумі 40 000 грн., які підтверджені розрахунком та квитанцією .

Запобіжний захід обвинуваченому у виді утримання під вартою слід залишити до набрання цим вироком суду законної сили.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертиз у звязку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Розмір витрат на залучення експерта: при проведенні автотехнічних експертиз № 875/15 від 28.09.2015 року складає 736 грн.56 коп., № 970/15 від 29.10.2015 р. складає 736 грн.56 коп. Код доходів 24060300 р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 1473.12 грн. на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченого .

Керуючись ст.ст.100, 128, 129, п.1 ч.1 ст.284, ч.7 ст.284, ст.368, ч.1 ст.369, ст. 373, ст.ст.374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, та виправдати його у звязку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за якою засудити його до покарання у виді позбавлення волі строком на п"ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня затримання - 05 жовтня 2015 року

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_3 зарахувати в строк відбування покарання перебування його під вартою з 05.10.2015 року по 08.08.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити у виді утримання під вартою .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування судових витрат за проведення експертизи 1473.12 грн. Код доходів 24060300 р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди - 6 632 грн.60 коп., у відшкодування витрат на правову допомогу - 40 000 грн., у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. В решті позову відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Масковський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя І.А.Букреєва