Постанова № 59546383, 04.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа№ 910/25509/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Двоєглазов Д.О. - за дов.

від відповідача-1: Безносик А.О. - за дов.

від відповідача-2: Трохлюк А.М. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016

у справі №910/25509/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полюс»

до 1) Київської міської ради;

2) Київської міської державної адміністрації

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Полюс» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач-1) про розірвання Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та позивачем, та зобов'язання Київської міської ради у місячний термін після набрання законної сили судовим рішенням прийняти орендовану земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 залучено до участі у справі іншого відповідача - Київську міську державну адміністрацію (далі, відповідач-2 або КМДА).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладений між позивачем та Київською міською державною адміністрацією, має бути розірваний у зв'язку з переходом на підставі Договору купівлі - продажу від 30.09.2009 права власності на розташовані на спірній земельній ділянці об'єкти нерухомості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт - Сервіс», у зв'язку з чим до набувача перейшло право користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статей 120, 141 Земельного кодексу України та статей 377, 651 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 (суддя Прокопенко Л.В.) припинено провадження у справі №910/25509/15 на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі №910/25509/15 скасовано. Справу №910/25509/15 направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 справу №910/25509/15 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В. та призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15 позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (кадастровий номер 8000000000:62:066:002) від 30.12.1999, укладений між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Полюс», зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1999 за №62-5-00044.

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Полюс» судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

У частині позовних вимог про зобов'язання Київської міської ради у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку судом відмовлено, оскільки права позивача на момент подачі позову в даній частині не порушені, а заявлені вимоги є передчасними, оскільки передача земельної ділянки відбувається після розірвання договору.

В свою чергу, суд першої інстанції відмовив в частині позовних вимог до Київської міської державної адміністрації з огляду на те, що згідно з положеннями чинного земельного законодавства Київська міська державна адміністрація не здійснює розпорядження земельними ділянками в межах міста.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15 скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача-1 мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 посилається на наявність правових підстав для відмови у позові, оскільки спірний Договір оренди від 30.12.1999 №62-5-00044, укладений строком на 10 років, припинив свою дію 30.12.2009, що підтверджується листом Департаменту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 15.09.2015 №057023-16723.

Зазначене відповідач-1 обгрунтовує тим, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній станом на 30.12.2009, не було передбачено автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки. Водночас, ні Київська міська рада, ні КМДА не приймали розпорядження про продовження спірного договору оренди, а відтак відсутні правові підстави для висновку, що спірний договір було поновлено.

Крім того, скаржник наголосив на тому, що стороною спірного договору була саме КМДА, у той час як відповідачем-1 у справі щодо розірвання вказаного договору визначено Київську міську раду, яка не є стороною договору та є іншою юридичною особою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/25509/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.07.2016, відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15 до дня розгляду справи, а саме: до 19.07.2016.

07.06.2016 представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду платіжне доручення №570 від 27.05.2016 на підтвердження сплати ним судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15.

15.07.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги Київської міської ради відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15 залишити без змін.

Представник відповідача-2 у судове засідання, призначене на 19.07.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2 розгляд справи відкладено на 02.08.2016.

Представник позивача у судових засіданнях просив у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача-1, просили її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 30.12.1999 між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Полюс» було укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (далі, Договір), відповідно до умов якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 26.02.1998 №413 надає, а Закрите акціонерне товариство «Полюс» приймає у користування земельну ділянку загальною площею 574 кв.м., в тому числі під громадською забудовою 574 кв.м. згідно з планом землекористування, що додається.

Відповідно до пункту 1.2. Договору земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для обслуговування та експлуатації кафе на просп. Юрія Гагаріна ,1 у Ватутинському районі м. Києва.

Згідно пункту 4.1. Договору взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством.

Спори розглядаються у порядку, встановленому діючим законодавством (пункт 4.2. Договору).

30.09.2009 між Закритим акціонерним товариством «Полюс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелт - Сервіс» (покупець) був укладений Договір купівлі - продажу, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. за реєстровим №2901 та зареєстрований КП «Київське міське бюро технічно інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у книзі №2з-121 від 06.10.2009, відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність павільйон «Дарниця», який розташований за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна Юрія, 1, загальною площею 152,70 кв.м.

Згідно пункту 2 Договору купівлі-продажу нерухомого майна, павільйон, що відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу комунального майна, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 15 від 28.06.1994, зареєстрований в реєстрі за №4у-418, та зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02 грудня 1996 року, записаний в реєстровій книзі під реєстровим №202-з.

Публічне акціонерне товариство «Полюс» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Полюс», що підтверджується витягом з протоколу №б/н загальних зборів акціонерів ЗАТ «Полюс» від 17.03.2011 та Статутом ПАТ «Полюс», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Полюс» від 17.03.2011, нову редакцію якого зареєстровано 31.03.2011.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з продажем нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці, у нього відпала необхідність продовжувати користуватися орендованою згідно Договору земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Київської міської ради із листами за вих. №222 від 11.11.2010 (том 1, а.с. 20) та вих. №84/04 від 18.08.2015 (том 1, а.с. 21) про розірвання Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Станом на дату звернення позивача із позовом до суду, як стверджує останній, відповідачем-1 не вчинено жодних дій на припинення Договору оренди земельної ділянки, а тому позивач просить суд розірвати Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (кадастровий номер 8000000000:62:066:002) від 30.12.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Полюс», зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30 грудня 1999 року за №62-5-00044.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання спірного Договору та задоволення позовних вимог ПАТ «Полюс» у цій частині з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як уже зазначалося вище, відповідно до пункту 1.2. Договору земельна ділянка була надана в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для обслуговування та експлуатації кафе на просп. Юрія Гагаріна,1 у Ватутинському районі м. Києва.

Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1999 за №62-5-00044.

Заперечення відповідача-1 щодо закінчення терміну дії Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Полюс», 30.12.2009, не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, станом на дату закінчення строку Договору оренди - 30.12.2009) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання письмового заперечення протягом одного місяця після закінчення строку Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999 щодо продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачами позивача про припинення спірного договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Крім того, відповідачем-1 не було надано жодної відповіді на лист позивача №222 від 11.11.2010 про розірвання договору оренди.

Також, у матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував прийняття Київською міською радою земельної ділянки з оренди від позивача. Водночас, як зазначає позивач, та не заперечувалось відповідачем-1, ПАТ «Полюс» продовжував після 30.12.2009 сплачувати орендні платежі за земельну ділянку на підставі спірного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладений між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Полюс», був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме по 30.12.2019, є чинним та породжує для позивача та відповідача-1 права та обов'язки, визначені його умовами.

Натомість, лист Департаменту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 15.09.2015 №057023-16723 не є належним доказом припинення дії спірного договору.

Зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на зазначене, змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Такими підставами є:

1) істотне порушення договору другою стороною;

2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Пунктами «а», «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Таким чином, оскільки однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір (у даному випадку договір оренди), з огляду на те, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею наразі здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору як способу припинення договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63, від 20.08.2013 у справі № 18/5005/12936/2011.

Таким чином, доводи відповідачів з приводу відсутності законодавчо визначених підстав для розірвання Договору є необгрунтованими та спростовуються вищезазначеними обставинами.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

З огляду на зазначене, посилання відповідачів на те, що такий спосіб захисту, як розірвання договору у даному випадку є неналежним, оскільки права позивача у цьому спорі можуть бути захищені шляхом пред'явлення позову про припинення правовідносин за договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки орендні правовідносини виникли саме на підставі Договору, припинення права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права власності на розташовану на ній будівлю передбачено законом, а такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання в судовому порядку прямо передбачено Законом України «Про оренду землі», а тому припинення правовідносин по ньому без його розірвання не призведе до відновлення порушеного права позивача.

З приводу позовних вимог в частині зобов'язання Київської міської ради у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що права позивача на момент подачі позову в даній частині не порушені, а заявлені вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки передача земельної ділянки відбувається після розірвання договору.

Стосовно належного відповідача (Київської міської ради), колегія суддів зазначає наступне.

З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно пп. «а» п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно із п.п. 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до Рішення Київської міської ради №371/1805 від 28.03.2002 «Про Статут територіальної громади міста Києва» Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень, первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав.

Статтею 29 Статуту територіальної громади міста Києва зазначено, що відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами. Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, земельна ділянка, надана в тимчасове користування позивачу, є сформованою земельною ділянкою, знаходиться в м. Києві та відповідно перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради.

Згідно з положеннями чинного законодавства, саме до виключної компетенції Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста, в тому числі і розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених законом.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач звернувся з позовом до особи, яка не є належним відповідачем у межах даного спору, є безпідставними, оскільки особи - орендодавці стосовно земель державної та комунальної власності визначаються законодавчо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі №910/25508/15.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що Київська міська державна адміністрація не здійснює розпорядження земельними ділянками в межах міста, а відтак, позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними та не підлягають задоволенню, так як останній є неналежним відповідачем щодо заявлених позивачем у даній справі вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Київської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/25509/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/25509/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко