Рішення № 59545484, 03.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016р. Справа № 914/1454/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІБРАТЕКС», м. Київ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марком», м. Пустомити, Львівська область

про стягнення 144 175 грн. 62 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІБРАТЕКС», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Марком», м. Пустомити, Львівська область про стягнення 144 175 грн. 62 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.06.2016 р. призначив розгляд справи на 13.06.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів 16.08.2016 р.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 138 925 грн. 01 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 388 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 4 862 грн. 38 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 144 175 грн. 62 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

18 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІБРАТЕКС» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марком» (покупець) було укладено договір поставки №18/03/2016.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти й оплатити товар.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №70 від 21.03.2016 р., №94 від 21.03.2016 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 204 630 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 1.7. договору покупець здійснює оплату в розмірі 20% вартості товару на основі передоплати, решта протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару на складі покупця.

Відповідач 18.03.2016 р., 29.03.2016 р. та 30.03.2016 р. оплатив вартість товару частково в сумі 65 705 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 138 925 грн. 01 коп. основного боргу, 388 грн. 23 коп. 3% річних, 4 862 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 388 грн. 23 коп., інфляційні в сумі 4 862 грн. 38 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 138 925 грн. 01 коп. основного боргу, 388 грн. 23 коп. 3% річних, 4 862 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком», м. Пустомити, вул. Шевченка, 181, Львівська область (ідентифікаційний код 31730195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІБРАТЕКС», м. Київ, вул. проспект Московський, 23 (ідентифікаційний код 38799494) 138 925 грн. 01 коп. основного боргу, 388 грн. 23 коп. 3% річних, 4 862 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань, 2 162 грн. 63 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 03.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.08.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.