Рішення № 59543736, 25.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7325/15 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.

Провадження № 22-ц/783/2701/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі представника ОСОБА_6 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради про визнання договору іпотеки недійсним,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки (житлового приміщення) від 21.09.2006 року, який укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4.

Дане рішення оскаржило ПАТ «УкрСиббанк» в особі представника ОСОБА_6

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважають рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що суд прийшов до необґрунтованого висновку, що права позивачки щодо користування житловим будинком були порушені, посилаючись на рішення суду, яке прийнято 18.01.2016 року про встановлення факту проживання та те, що позивачка та її сестра знову були зареєстровані в даному будинку 06.08.2008 року. Зазначають, що такі обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договору іпотеки, так як іпотекодавець, мати позивачки, зобовязалась не реєструвати після укладення договору в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя. Крім цього, зазначають, що ОСОБА_4, іпотекодавець, укладаючи оспорюваний іпотечний договір, повідомила ОСОБА_9 та нотаріусу неправдиві відомості про те, що в будинку неповнолітні діти не проживають, тобто дії іпотекодавця під час укладення іпотечного договору не можуть вважатися добросовісними.

В судове засідання окрім представника позивача та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не зявилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що від представника третьої особи органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради до суду надійшли письмові пояснення на позов з клопотанням про розгляд справи у відсутності її представника.

Клопотання представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи у звязку із її участю у іншому судовому засіданні в м.Києві колегія суддів вважає необґрунтованим з врахуванням такого. По-перше жодних доказів участі у іншому судовому засіданні у м.Києві представника відповідача ОСОБА_10, немає. Так, з доданого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси вбачається, що у судове засідання у згаданий суд викликається представник ОСОБА_9 ОСОБА_11 Крім цього, навіть у випадку участі ОСОБА_10 у іншому судовому засіданні, колегія суддів вважає, що вказане не є поважною причиною неявки представника вказаного відповідача в судове засідання у даній спарві. Так, Банк є юридичною особою та навіть при неможливості неявки одного із його представників у судове засідання взмозі забезпечити явку іншого, зокрема ОСОБА_12 чи ОСОБА_6, повноваження яких як представників підтверджені відповідними документами, що наявні у матеріалах справи та які брали участь у розгляді справи. Доказів неможливості явки вказаних представників не представлено, як і не наведено жодних доводів щодо неможливості залучення до участі у розгляді справи інших представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суд першої інстанції, посилаючись зокрема, на ст.ст. 16, 29, 32, 202, 203, 215, 405, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 160, 177 СК України, ст.ст. 17, 29 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» та задовольняючи позов, виходив з того, що з метою забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором від 26.09.2012 року №11043890000, 21.09.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір (житлове приміщення), посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №2656. В предмет такого договору іпотекодавець передала будинок №20, що на вул. Котляревського в м. Дрогобичі, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку від 9.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_14, р.н. №794.Поряд з цим, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 18.01.2016 року №442/313/16-ц, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 в будинку №20, по вул. Котляревського, у м.Дрогобичі в період з 19.09.2006 року по 6.02.2008 року. Згідно відмітки на рішенні, на момент укладення оскаржуваного договору позивачка без реєстрації проживала у вказаному будинку (предмет іпотеки). Також, судом на підтвердження факту проживання позивача у будинку на час укладення договору іпотеки враховано медичну картку. Тому судом встановлено факт користування предметом іпотеки позивачем на час укладення договору. Зважаючи на вказане, а також відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки, оскільки позивач на той час була неповнолітньою, суд вважав, що такий слід визнати недійсним. При цьому суд вважав, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорюється 21.09.2006 року між відповідачами АКІБ «УкрСиббанк» (на даний час ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки в забезпечення виконання кредитних договорів №11043890000 від 21.09.2006 року та №11044581000/3 від 21.09.2006 року. Згідно договору у іпотеку передано житловий будинок за адресою м.Дрогобич, Львівської області, вул.Котляревського, 20. Згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки не надавалось.

Позивач, яка на даний час є повнолітньою (ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме 25 років), вказує про те, що самим фактом укладення договору іпотеки було порушено її право на користування будинком, оскільки звужено таке та надано ОСОБА_9 можливість у будь-який час вирішувати питання про її виселення з будинку, крім цього, нею здійснено ряд покращень у будинку.

Зважаючи на те, що вона, будучи на час укладення договору неповнолітньою та проживаючи у будинку без реєстрації, про такий довідалась лише на початку 2015 року, вважає, що укладенням такого без згоди органу опіки та піклування порушено її права та просила визнати його недійсним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ж ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на вказані вимоги закону, а також ст.ст. 1, 10, 11, 60 ЦПК України особа, що звернулась до суду в межах заявлених вимог повинна довести порушення, невизнання чи оспорення відповідачем (відповідачами) саме своїх законних прав, свобод чи інтересів, зважаючи на те, що вона звернулась саме за захистом таких.

Враховуючи вказане, позивачу, при заявленні таких позовних вимог, зважаючи на підстави позову слід було б довести як укладенням договору іпотеки без дозволу органу опіки та піклування порушено саме її права, свободи чи інтереси та які саме.

Однак позивачем цього не доведено та на думку, колегії суддів, доводів, що свідчили б про порушення її прав при укладенні договору іпотеки без дозволу органу опіки та піклування не наведено.

Так, позивачем не вказано, як, укладенням договору іпотеки у 2006 році, у період коли вона була неповнолітньою порушено її права та як їх слід відновити. По-перше слід зважити на той факт, що на даний час позивач є повнолітньою, вона зареєстрована у будинку, що переданий у іпотеку та проживала там з часу укладення договору до повноліття та проживає по даний час. Жодного разу цього житла не позбавлялась як будучи неповнолітньою, так і після повноліття, більше того жодного разу питань про її виселення, позбавлення її права на проживання у будинку не ставилось ні ОСОБА_9 (заставодержателем), ані іншими особами.

Крім цього, на даний час, ПАТ «Укрсиббанк» відмовлено також і у вимогах про стягнення боргу за згаданим кредитним договором №11043890000 від 21.09.2006 року, в забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки та вказане рішення набрало законної сили (Ухвала апеляційного суду Львівської області у справі №442/5783/15 від 30.06.2016 року Т2 а.с. 51-55).

Зняття позивача з реєстрації у спірному будинку за кілька днів до укладення договору іпотеки без її відома, незважаючи на її право самостійно визначати місце проживання (ч.2 ст. 29 ЦК України) та неналежна перевірка сімейного стану позичальника, наявності у неї дітей і їх місця проживання ОСОБА_9 при укладенні договору іпотеки свідчать про певні зловживання з боку сторін договору іпотеки при його укладенні, однак вказані зловживання на даний час жодним чином не вплинули та не порушили прав позивача на проживання у будинку, що переданий в іпотеку. Крім цього, вказане не свідчить і про неможливість реалізації її права на проживання, будучи неповнолітньою у квартирах №8 в будинку 6 на вул. Чорновола та №50 в будинку 103 на вул. Стрийській в м.Дрогобичі Львівської області, які були придбані за кредитні кошти матірю, на той час неповнолітньої позивачки.

Вказане свідчить про відсутність факту порушення прав позивача ОСОБА_9.

Такі висновки відповідають ряду правових позицій Верховного суду України, викладених у постановах, які прийняті в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та є обовязковими до застосування, зокрема, у справах №6-2976цс15 від 27.04.2016 року, 6-589цс16 від 6.04.2016 року; № 6-1024цс16 від 22.06.2016 року; № 6-806 цс16 від 11.05.2016 року; №6-2940цс15 від 20.01.2016 року та жодним чином не суперечать правовим позиціям у постановах на які посилався суд першої інстанції у рішенні та які ними протлумачено помилково, а саме 6-396цс15 від 1.07.2015 року, № 6-405цс15 від 9.09.2015 року; № 6-1055цс15 від 27 січня 2016 року та нормам матеріального права на які посилався суд першої інстанції, згадані вище.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а саму скаргу задовольнити, рішення ж суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі представника ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 535,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

ОСОБА_15