Постанова № 59542136, 27.07.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3618/16-а Категорія 3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2016 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар Підлужний Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Львова адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Авто-люкс-сервіс» до Львівської міської ради, Організаційного управління Львівської міської ради про зобов'язання до вчинення дій ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Приватне підприємство «Авто-люкс-сервіс» звернувся до суду із адміністративним позовом до Львівської міської ради про зобов'язання вчинити, зокрема, видати ухвалу «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові».

Свої вимоги мотивує тим, що 19 березня 2009 року проект ухвали «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові» виносився на розгляд сесії, однак дія цієї ухвали була зупинена Львівським міським головою відповідно до його повноважень. В подальшому, «вето» міського голови на вищевказану ухвалу суду було подолане. Однак, організаційне управління Львівської міської ради відмовляється видавати ухвалу для реалізації права оренди позивача на земельну ділянку. Вважає, що такі дії відповідача є незаконними і просить суд зобов*язати Львівську міську раду видати позивачу ухвалу «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначив, що вказана ухвала Львівської міської ради йому необхідна для забезпечення права позивача на землю відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Представник відповідача Львівської міської ради у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки, після направлення ухвали на повторний розгляд, остання не набрала достатньої кількості голосів для подолання зауважень Львівського міського голови. Ухвала «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові» не набрала чинності і фактично рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не було прийнято, а відтак надання такої ухвали позивачу є неможливим.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Львівської міської ради № 1308 від 22 листопада 2001 року приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» було погоджене місце розташування та дозволено збір матеріалів попереднього погодження для складання проекту відведення земельної ділянки в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди для влаштування автостоянки на вулиці Лазаренка, 31 при умові звільнення територій протягом 1 місяця в разі необхідності будівництва ПС-29 на вимогу Львівської міської ради (а.с.12).Згідно з постановою Галицького районного суду міста Львова від 26 жовтня 2012 року 9а.с.99-100) зобов'язано начальника Управління «Секретаріату ради» Львівської міської ради Зубача Л.Л., Управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради надати приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» витяг з протоколу пленарного засідання 13 сесії Львівської міської ради демократичного скликання про пре голосування 09 квітня 2009 року на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради ухвали «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові»( ухвала прийнята на пленарному засіданні 13 березня 2009 року, зупинена міським головою та направлена із зауваженнями на повторний розгляд) та двома третинами голосів від загального складу Львівської міської ради зауваження міського голови міста Львова відхилено.

21 січня 2016 року постановою Галицького районного суду М.Львова у справі № 2-а/788/11 зобов'язано Львівську міську раду внести на розгляд чергової сесії Львівської міської ради проект ухвали Львівської міської ради № 2533 від 19 березня 2009 року «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові» (а.с.103-104).

09 лютого 2016 року приватне підприємство «Авто-люкс-сервіс» звернулося до міського голови міста Львова з заявою про видачу ухвали «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові»(а.с.3).

Листом № 1103-27 від 22 лютого 2016 року у наданні ухвали позивачу було відмовлено(а.с.4).

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (стаття 8).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) зазначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59).

Згідно Рішення (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії чи прийнятті рішення.

Суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено правомірність дій органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради та не спростовано доводи викладені у позові.

Як вбачається з норм статті 62 Регламенту Львівської міської ради(а.с.52-61) рішення Ради приймається на її пленарному засіданні. При встановленні результатів голосування до загального складу Ради включається міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні Ради, і враховується його голос. Рішення Ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття підписується міським головою або може бути зупинено і внесено на повторний розгляд Ради з обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути зупинене міським головою рішення. Якщо міський голова у двотижневий термін не вніс зупинене рішення на розгляд Ради або Рада відхилила зауваження міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами голосів від загального складу Ради, воно набирає чинності.

Дані протоколу пленарного засідання 13 сесії Львівської міської ради 5-го демократичного скликання від 09 квітня 2009 року(а.с.69-97) свідчать, що депутати повернулись до розгляду проекту ухвали «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові»(ухвала прийнята на пленарному засіданні 19 березня 2009 року, зупинена міським головою та направлена із зауваженнями на повторний розгляд). За відхилення зауважень міського голови проголосували 63 депутати(а.с.96). Оскільки, зауваження міського голови були відхилені, рішення міської ради набирає чинності, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач Організаційне управління Львівської міської ради не є самостійною юридичною особою, відтак, не є належним відповідачем, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «Авто-люкс-сервіс» до Львівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Львівську міську раду видати приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» ухвалу «Про затвердження приватному підприємству «Авто-люкс-сервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Академіка Є.Лазаренка, 31 у місті Львові».

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Р.Волоско.