Ухвала суду № 59541985, 03.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 330/2292/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1139/16 Головуючий в 1-й інстанції Нестеренко Т.В.Єдиний унікальний № 330/2292/14-кДоповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1 Категорія п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду

Запорізької області у складі:

головуючого Фоміна В.А.,

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.,

при секретарі Дротянко С.Г.,

за участю

прокурора Шелудько З.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014080170000151, за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 (з урахуванням доповнень) та в інтересах останнього - захисника ОСОБА_3, на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого;

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України;

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 посилаючись на незаконність вироку через невідповідність викладених в ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження вказує, що суд:

- безпідставно не визнав в якості недопустимих доказів: протокол огляду місця події від 20.02.2014 року, оскільки заява ОСОБА_2 про згоду на огляд житла була надана останнім, коли він вже був затриманий, при цьому йому не були роз'яснені права та не був залучений захисник, крім того, останній не є власником цього житла; протоколи додаткового огляду місця події від 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 12.05.2014 року, оскільки огляд проводився відповідно до дозволу ОСОБА_4, яка не є власником житла, а у звязку з цим і вилучені під час огляду речі, які визначені речовими доказами, згідно до постанов від 21.02.2014 року, 29.07.2014 року, 13.05.2014 року, 12.03.2014 року, 21.02.2014 року, 12.05.2014 року; висновки експертиз (висновок експерта (імунолога) № 506 від 06.06.2014 року, висновок експерта (імунолога) № 534 від 10.06.2014 року, висновок експерта (імунолога) № 566 від 16.06.2014 року, висновок експерта (судово-медичного) № 18 від 11.04.2014 року, висновок експерта (судово-медичного) № 60 від 15.04.2014 року, висновок експерта (судово-медичного) № 30 від 19.03.2014 року, висновок експерта (судово-медичного) № 70 від 08.05.2014 року, акт судово-психіатричного експерта № 136 від 17.03.2014 року, висновок експертів (пожежотехніків) № 10 від 07.04.2014 року, висновок експерта (трасолога) № 99\ЗТ від 04.04.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 207 від 27.06.2014 року, висновок експерта (медико-криміналіста) № 127 від 10.04.2014 року, висновок експерта (медика-криміналіста) № 251 від 13.06.2014 року, висновок експерта (медико-криміналіста) № 194 від 29.04.2014 року, висновок експерта (медико-криміналіста) № 218 від 29.04.2014 року, висновок експерта (медика-криміналіста) № 221 від 06.06.2014 року, висновок експерта (медика-криміналіста) № 219 від 02.06.2014 року, висновок експерта (імунолога) № 304 від 15.04.2014 року, висновок експерта (імунолога) № 345 від 16.04.2014 року, висновок експерта (імунолога) № 234 від 19.03.2014 року, висновок експерта (імунолога) № 200 від 18.03.2014 року, висновок експерта (цитолога) № 138 від 28.02.2014 року, висновок експерта (цитолога) № 146 від 17.03.2014 року, висновок експерта (цитолога) № 145 від 17.03.2014 року, висновок експерта (цитолога) № 137 від 28.02.2014 року, висновок експерта (хіміка) №213 від 06.06.2014 року, висновок експерта (хіміка) № 91 від 28.03.2014 року, висновок експерта (хіміка) № 79 від 28.03.2014 року, висновок експерта (хіміка) № 133 від 09.04.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 115 від 09.04.2014 року, висновок експерта (трасолога) № 274 від 13.06.2014 року, висновок експерта (трасолога) № 273 від 13.06.2014 року, висновок експерта (медико-криміналіста) № 220 від 03.06.2014 року, висновок експерта (цитолога) № 216 від 16.04.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 139 від 25.04.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 206 від 27.06.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 127 від 16.04.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 132 від 18.04.2014 року, висновок експерта (біолога, генетика) № 128 від 16.04.2014 року, висновок експерта (хіміка) № 78 від 27.02.2014 року), оскільки проведені із порушенням вимог КПК України; постанови про відбір зразків для проведення експертиз від 20.02.2014 року, протоколи отримання зразків для експертиз від 20.02.2014 року, постанова про відбір зразків для проведення експертизи від 21.02.2014 року, протокол отримання зразків для експертизи від 21.02.2014 року, оскільки в всупереч ч. 3 ст. 241 КПК України перед отриманням зразків для експертизи ОСОБА_5 не були предявлені постанови прокурора про відбір зразків;

- не надав уваги тому, що дані, що містяться в показах потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33С, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40С, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 С.В., ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, не містять фактичних даних про подію злочину та інші обставини, які підлягають доказуванню.

Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього і вичерпаності можливості їх отримання, а обвинуваченого з-під варти звільнити.

В апеляційних скаргах потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 (доводи зазначених осіб викладаються разом, оскільки є ідентичними по своєму змісту) вважаючи вирок незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону вказують, що суд не надав уваги тому, що протоколи огляду місця події (житла) від 20.02.2014 року, 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 12.05.2014 року та вилучені під час проведення огляду речові докази (протоколи огляду речей від 20.02.2014 року, 12.05.2014 року та 13.04.2014 року), є недопустимими доказами, оскільки проведені у відсутність згоди власника цього житла чи ухвали слідчого судді.

Апелянти просять вирок суду першої інстанції скасувати та матеріали кримінального провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Винести окреме судове рішення, яким визнати відповідно до вимог ст. ст. 86, 87 КПК України протоколи огляду місця події (житла) від 20.02.2014 року, 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 12.05.2014 року, недопустимими доказами. Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, а останнього з-під варти звільнити.

В доповненні до апеляційної скарги потерпіла та обвинувачений (ідентичні доповнення), окрім наведеного вище, посилаються на незаконність і необґрунтованість вироку через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянти вказують, що суд безпідставно не визнав в якості недопустимих доказів: заяву обвинуваченого про надання добровільної згоди на огляд (обшук) будинку від 20.02.2014 року, оскільки останній не є власником цього житла; протоколи огляду місця події від 20.02.2014 року та 21.02.2014 року, 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 13.04.2014 року, 12.05.2014 року, 10.06.2014 року, оскільки вони не містять даних про номери та індивідуальні ознаки засобів фіксації та режими їх використання та дані про додатки. Крім того, протокол від 21.02.2014 року ще й внаслідок проведення слідчої дії не уповноваженою особою, а протокол від 12.05.2014 року (фотозображення документів) через відсутність підпису понятого ОСОБА_58; вилучені під час огляду речові докази, внаслідок оформлення їх з порушенням вимог ст. 100 КПК України; заяви про надання добровільної згоди на проведення огляду ОСОБА_4 від 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 13.04.2014 року, 12.05.2014 року, 10.06.2014 року, та ОСОБА_59 від 12.05.2014 року, оскільки вони не є власниками житла;

- порушив принцип змагальності сторін, оскільки або відмовляв в задоволенні клопотань сторони захисту, або залишав їх без розгляду, а у вироку взагалі не навів мотивів щодо спростування цих доводів;

- ігноруючи численні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу, не враховуючи відомості про особу ОСОБА_2, у відсутність обєктивних обставин, систематично протягом судового розгляду кримінального провадження продовжував строк дії найсуворішого запобіжного заходу щодо останнього, зокрема і під час підготовчого судового засідання ;

- порушив право на захист ОСОБА_2, відмовивши у клопотанні останнього про надання часу для підготовки до судових дебатів;

- не зазначив у вироку жодних дій обвинуваченого та належних і допустимих доказів, які б вказували на наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

На підставі викладеного, апелянти просять вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України або за недоведеністю його участі у його вчиненні. Визнати незаконним продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 у підготовчих судових засіданнях 21.08.2014 року та 16.10.2014 року та встановити, що мало місце порушення п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і порушення вимог ч. 3 ст. 315 КПК України. Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. Змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт.

Крім того, апелянти просять дослідити в судовому засіданні суду апеляційної інстанції докази, як такі, що досліджені судом першої інстанції із порушеннями, а саме: заяву добровільної згоди на огляд від 20.02.2014 року ОСОБА_2, заяви добровільної згоди на огляд ОСОБА_60 від 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 13.04.2014 року, 12.05.2014 року, 10.06.2014 року, та ОСОБА_59 від 12.05.2014 року, протоколи огляду місця події від 20.02.2014 р., 21.02.2014 року, 28.02.2014 р. з додатком, 07.03.2014 р., 12.05.2014 р. з додатком (фото таблиця), 12.05.2014 р. з додатком (фото таблиця), 10.06.2014 р.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання обвинуваченого, а саме з 20 лютого 2014 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано час знаходження під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 29373, 53 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно змісту оскаржуваного судового рішення, 19 лютого 2014 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: Запорізька область, Якимівський район, село Охрімівка, вулиця Віри Білик, будинок № 49, на ґрунті сімейно-побутових відносин, у ході сварки зі своєю матір'ю - ОСОБА_61, з якою проживав в одному помешканні, у приміщенні коридору зазначеного будинку, маючи умисел на умисне вбивство останньої, тобто умисне протиправне заподіяння смерті останній, діючи з особливою жорстокістю, а саме усвідомлюючи що завдає потерпілій особливі фізичні страждання, заподіяв не менше, ніж дев'яносто травматичних впливів в область голови, шиї, тулубу та верхніх кінцівок потерпілої кухонним ножем, який вирвав з рук ОСОБА_61 та металевим напилком, який взяв зі столу, чим спричинив потерпілій згідно висновку судово-медичної експертизи № 18 від 21.02.2014 року тілесні ушкодження: повні поперечні переломи 4-6 ребер справа по середньоключичній лінії і 3-7 ребер зліва по середньоключичній лінії, повний поперечний перелом тіла грудини на рівні четвертих ребер; повний поперечний перелом дистальної фаланги 1-го пальця лівої кисті; повний переломовивих дистального міжфалангового суглоба 4-го пальця лівої кисті; повний поперечний перелом середньої фаланги 3-го пальця правої кисті, зазвичай, у живих осіб, оцінюються за результатом, але не менш ніж тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; забиті (рани № № 62-64), різана (рана № 65) рани і садна на шиї; колото-різані рани (рани № № 66-69) області лівого плечового суглоба; множинні різані і рубані рани (рани № № 70-120) обох верхніх кінцівок, які зазвичай, у живих осіб оцінюються за результатом, але не менш ніж легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я; садна на шиї і правої верхньої кінцівки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; відкрита черепно-мозкова травма: вдавлені-осколкові переломи кісток склепіння (ліва тім'яна, потилична), підстави (права і ліва скроневі, клиноподібна з розривами твердої і м'яких мозкових оболонок) і лицьового відділу черепа (права і ліва носові), вдавлені тріщини зовнішньої кісткової пластинки обох тім'яних кісток, крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку, забої кори лівих скроневих, тім'яної, потиличної долі і лівої півкулі мозочка, крововиливи у м'які тканини, рубані, колото-рубані і різані рани на голові (рани № № 1-61), які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, в даному випадку, які спричинили смерть, і знаходяться в прямому причинному зв'язку з її настанням.

Таким чином, ОСОБА_61 спричинено відкриту черепно-мозкову травму, яка виразилась переломами кісток склепіння, основи і лицьового відділу черепа, ушкодженнями оболонок і забоями головного мозку, що ускладнилася набряком, дислокацією головного мозку, від якої настала її смерть на місці події.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення і доводи скарг; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, зокрема в останньому слові, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який вважав, що судове рішення слід залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія судів вважає, що апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 (з урахуванням доповнень) та в його інтересах захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні умисного кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується сукупністю досліджених при судовому розгляді доказів, які згодом суд поклав в основу вироку, є законним та обґрунтованим.

Під час судового розгляду ОСОБА_2 свою вину не визнав та фактично заявив про наявність у нього алібі обґрунтовуючи його тим, що на момент скоєння вбивства на місці скоєння вбивства його не було, оскільки він зустрічався з мешканцями свого села, а покази про свою причетність до злочину надав після застосування до нього незаконних методів фізичного впливу з боку працівників міліції, вважав що свідки його оговорили, а мати вбили задля заволодіння коштовної ікони.

Однак, вина обвинуваченого підтверджується показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який поясняв, що мешкає по сусідству з ОСОБА_61. 19.02.2014 року о 21 годині 15 хвилин, йому зателефонував ОСОБА_2, який був у стані сп'яніння і кричав у телефон, що вбили його мати - ОСОБА_61 Він одразу прибіг до ОСОБА_61 та побачив, що у першій від входу кімнаті будинку обличчям донизу лежить ОСОБА_61 з розбитою головою, а ОСОБА_2 стояв поруч з нею на колінах. Повернувшись додому зателефонував дільничному інспектору міліції, який приїхав до ОСОБА_2 через декілька хвилин. Коли приїхав працівник міліції із будинку ОСОБА_2 почав валити густий дим і лопатися шифер, вони викликали пожежників.

Крім цього, вина ОСОБА_61 підтверджується дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 20.02.2014 з додатками (перелік вилученого, стенограма протоколу, ілюстративна таблиця з фотознімками, відеозапис) (т.1, а.с.52-139, т.6, а.с.93); протоколом огляду від 20.02.2014 (т.1, а.с.155); протоколом огляду трупа ОСОБА_61 від 21.02.2014 з додатками (фото таблиця) (т. 1, а.с. 170-175); протоколом додаткового огляду місця події від 28.02.2014 з додатком (фототаблицею) (т.1, а.с. 177-184); протоколом додаткового огляду місця події від 07.03.2014 з додатком (фототаблицею) (т.1, а.с. 186-196); протоколом огляду місця події від 12.05.2014 з додатком (фототаблицею) (т.1 а.с.208-212); ухвала слідчого судді від 14.05.2014 про арешт майна (т.1, а.с.216-217); заява ОСОБА_26 від 12.05.2014 (т.1, а.с.218); протоколом огляду від 12.05.2014 з додатком (фото таблицею) (т.1, а.с.219-220); протоколом огляду предмета від 13.04.20-15 (т.1, а.с.234); постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.02.2014 (т.2, а.с.71-72); постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.02.2014 (т.2, а.с.73-74); постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 29.07.2014 (т.2, а.с.75-76); постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 13.05.20І4 (т.2, а.с.77-78); постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 12.03.2014 (т.2, а.с.79-81); постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.02.2014 (т.2, а.с.82-83); висновком експерта (імунолога) № 506 від 06.06.2014 (т.2, а.с. 144-145); висновком експерта (імунолога) № 534 від -10.06.2014 (т.2, а.с. 152-153); висновком експерта (імунолога) № 566 від 16.06.2014 (т.2, а.с. 184-185); висновком судово-медичного експерта № 18 від 11.04.2014 (т.3, а.с.5-16); висновком експерта судово-медичного № 60 від 15.04.2014 (т.3, а.с.20-22); висновком судово-медичного експерта № 30 від 19.03.2014 (т.3, а.с.30,31); висновком судово-медичного експерта № 10 від 08.05.2014 (т.3, а.с.30-31); акт судово-психіатричного експерта № 136 від 17.03.2014 (т.3, а.с.43-52); висновком експертів (пожежотехніків) № 10 від 07.04.2014 (т.3, а.с.60,69); висновком експерта (трасолога) № 99/ЗТ від 04.04.2014 (т.3, а.с.90-94); висновком експерта (біолога-генетика) № 207 від 27.06.2014 (т.З, а.с.102-106); висновком експерта (медика-криміналіста) № 127 від 10.04.2014 (т.3, а.с.132-140); висновком експерта (медика-криміналіста) № 251 від 13.06.2014 (т.3, а.с. 146-157); висновком експерта (медика-криміналіста) № 194 від 29.04.2014 (т.З, а.с.163-168); висновком експерта (медика-криміналіста) № 218 від 29.05.2014 (т.3, а.с.175-180); висновком експерта (медика-криміналіста) № 221 від 06.06.2014 (т.3, а.с.186-190); висновком експерта (медика-криміналіста) № 219 від 02.06.2014 (т.З, а.с.196-200); висновком експерта (імунолога) № 304 від 15.04.2014 (т.3, а.с. 217-219); висновком експерта (імунолога) № 345 від 16.04.2014 (т.3, а.с.226-228); висновком експерта (імунолога) № 234 від 19.03.2014 (т. 3, а.с.235-238); висновком експерта (імунолога) № 200 від 18.03.2014 (т.3, а.с.247-251); висновком експерта (цитолога) №138 від 28.02.2014 (т.4, а.с.7-10); висновком експерта (цитолога) № 146 від 17.03.2014 (т.4, а.с. 17-19); висновком експерта (цитолога) № 145 від 17.03.2014 (т.4, а.с.26-28); висновком експерта (цитолога) № 137 від 28.02.2014 (т.4, а.с.35-38); висновком експерта (хіміка) № 213 від 06.06.2014 (т.4, а.с.54-57); висновком експерта (хіміка) № 91 від 28.03.2014 (т.4, а.с.65-70); висновком експерта (хіміка) № 79 від 28.03.2014 (т.4, а.с.79-85); висновком експерта (хіміка) № 133 від 09.04.2014 (т.4, а.с.93-100); висновком експерта (біолога, генетика) № 115 від 09.04.2014 (т.4, а.с.109-114); висновком експерта (трасолога) № 274 від 13.06.2014 (т.3, а.с.113-116); висновком експерта (трасолога) № 273 від 13.06.2014 (т.3, а.с.123-125); висновком експерта (медика-криміналіста) № 220 від 03.06.2014 (т.3, а.с.207-210); висновком експерта (цитолога) № 216 від 16.04.2014 (т.4, а.с.45-47); висновком експерта (біолога, генетика) № 139 від 25.04.2014 (т.4, а.с.122-125); висновком експерта (біолога, генетика) № 206 від 27.06.2014 (т.4, а.с.133-137); висновком експерта (біолога, генетика) № 127 від 16.04.2014 (т.4, а.с.145-14.8); висновком експерта (біолога, генетика) № 132 від 18.04.2014 (т.4, а.с.170-173); висновком висновок експерта (біолога, генетика) № 128 від 16.04.2014 (т.4, а.с. 181-185); висновком експерта (хіміка) № 78 від 27.02.2014 (т.4, а.с. 193-196); протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 від 10.06.2014 з додатками (оптичний носій інформації, стенограма протоколу, план-схема с.Охримівка) (т.6, а.с.78-95); висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 від 20.02.2014 (т.6, а.с.161).

Також, винуватість ОСОБА_2 підтверджується дослідженими в судовому засіданні речовими доказами. Так, на його спортивних брюках темно-синього кольору з лампасами сірого кольору були знайдені сліди речовини бурого кольору, які згідно до висновків експертизи № 304 від 15.04.2014 року є кровю, яка походить від потерпілої ОСОБА_61 Походження крові від ОСОБА_2 виключається. При цьому у відповідності висновку експерта № 221 від 06.06.2014 року ці сліди крові є бризками та помарками. Помарки виникли саме внаслідок контакту ( як статичного так і динамічного) з закривавленим предметом.

Зазначеними висновками експертів суд спростував посилання обвинуваченого на те, що ці брюки були просто забруднені кровю, а не забруднилися на ньому, оскільки знаходилися у будинку, поруч з місцем вбивства. Показами свідка ОСОБА_7 спростував суд і твердження обвинуваченого про те, що він був одягнутий у джинси синього кольору, оскільки свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні поясняла, що 19.02.2014 року ОСОБА_2 був у неї вдома у одязі темного кольору (темна куртка та темні штани).

Відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи № 136 від 17.03.2014 року ОСОБА_2 міг усвідомлювати свої дії та керувати ним, при цьому він знаходився в простому алкогольному сп'янінні, яке виключає стан сильного душевного хвилювання. Також характеристика ОСОБА_2, як людини егоїстичної, брехливої, з нестійкістю установок, легковажної, схильної до імпульсивності реагування надана у висновку судово-психіатричної експертизи № 136 від 17.03.2014 року.

Районний суд, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_25, ОСОБА_62, ОСОБА_29, ОСОБА_33, ОСОБА_34, які є взаємоузгодженим та не суперечать один одному і матеріалам провадження, спростував наявність алібі і встановив відсутність відомостей щодо місця знаходження обвинуваченого в період часу з 18.30 до 20.00 години 19.02.2014 року разом з будь - яким зі свідків і поставившись критично до показів обвинуваченого, мотивував такий висновок у судовому рішенні.

Спростував суд і покази обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його стосунків з матірю, показами потерпілої ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_62, ОСОБА_31, ОСОБА_35, ОСОБА_46, які в судовому засіданні зазначали про те, що ОСОБА_2 часто конфліктував з ОСОБА_61, оскільки остання засуджувала його спосіб життя та висловлювала наміри подарувати будинок дочці. Цій намір підтвердила і свідок ОСОБА_15, яка є секретарем Охримівської сільради, до якої при житті ОСОБА_61 зверталася за консультацією щодо оформлення спадщини на будинок на доньку.

Ці ж свідки надали негативну характеристику обвинуваченому ОСОБА_5, як особі, що зловживала спиртними напоями, не працювала, не поважно ставилася до матері, постійно вимагаючи від неї гроші і оскільки ці покази узгоджуються між собою, не суперечать один одному і не спростовуються іншими матеріалами справи, суд, визнав необґрунтованими пояснення обвинуваченого з приводу того, що свідки його обмовляють через неприязні відносини з ним.

При цьому щодо пізніших показів потерпілої з приводу відсутності сварок в сім'ї про спадщину, суд поставився критично, оскільки потерпіла ніяким чином не обґрунтувала свою позицію, а її пояснення у цій частині суперечили показам свідків.

Судом не здобуто також жодного доказу на підтвердження пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 про наявність у його матері дорогоцінних ікон, крім показань свідка ОСОБА_54 у судовому засіданні про наявність у ОСОБА_61 трьох ікон, які мали велику цінність зі слів священика, оскільки сам священик ОСОБА_27 допитаний судом у якості свідка, спростував ці твердження, пояснивши, що про наявність будь-яких цінних ікон у ОСОБА_61 йому не відомо. Також це підтвердили потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_10, ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_46

Крім того, суд під час судового провадження перевірив посилання обвинуваченого на отримання доказів внаслідок катування, жорстокого нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, та не знайшов підтвердження цьому, мотивувавши такий висновок у вироку.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 про непричетність до умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_61, суд розцінив як один із засобів захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений кримінальний злочин, та вказав що його покази є неправдиві, не щирі та не відповідають дійсним обставинам та зібраним доказам.

Суд присяжних, допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків, експертів, дослідивши речові докази, документи, відеозаписи, надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у скоєні інкримінованого йому злочину.

З цими висновками районного суду погоджується і колегія суддів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за п. 4 ч. 2 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, кваліфіковані правильно.

Доводи потерпілої та сторони захисту про недопустимість у якості доказів протоколу огляду місця події від 20.02.2014 року, оскільки згода на огляд житла була надана ОСОБА_2 коли він вже був затриманий, при цьому йому не були роз'яснені права та не був залучений захисник, крім того, останній не є власником цього житла неспроможні, оскільки така згода обвинуваченим була надана ще до його затримання у відповідності до ст. 208 КПК, а крім того закон не вимагає присутності захисника, при наданні затриманим, підозрюваним чи обвинуваченим такої згоди, а крім того кримінальний процесуальний закон (ч.1,ч. 2 ст. 233 КПК) не вимагає згоди на такий огляд саме власника житла, якою до речі була вбита ОСОБА_61, а передбачає отримання згоди від особи у постійному чи тимчасовому володінні якої знаходиться таке житло незалежно від його призначення чи правового статусу, яким у даному випадку був обвинувачений, який мешкав у цьому житлі.

З цих же підстав неспроможні і доводи скарг щодо недопустимості доказів - протоколів додаткового огляду місця події від 28.02.2014 року, 07.03.2014 року, 12.05.2014 року, оскільки огляд проводився відповідно до дозволу ОСОБА_4, яка не є власником житла, а у звязку з цим і вилучених під час огляду речей, які визначені речовими доказами, згідно до постанов від 21.02.2014 року, 29.07.2014 року, 13.05.2014 року, 12.03.2014 року, 21.02.2014 року, 12.05.2014 року, оскільки після смерті ОСОБА_61, потерпіла ОСОБА_4 набула статусу спадкоємиці, як донька загиблої, а тому у розумінні ч.ч.1, 2 ст. 233 КПК, це житло перебувало у її володінні (згідно з правовими позицями Верховного Суду України у справі № 5-299 кз 15 п. 2.7 від 24.03.2016 року), а отже і всі у подальшому здобуті докази, як похідні від доказів отриманих внаслідок первинного та додаткових оглядів місця події, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах апелянти, є допустимими.

Необґрунтованими є доводи захисника про недопустимість доказів - протоколів отримання зразків для експертиз від 20.02.2014 року від 21.02.2014 року, оскільки всупереч ч. 3 ст. 241 КПК України перед отриманням зразків для експертизи ОСОБА_2 не були предявлені постанови прокурора про відбір зразків, оскільки усі постанови про отримання зразків для експертиз як від 20.02.2014 року, так і від 21.02.2014 року, були доведені до відома обвинуваченого, про що останнім та захисником був зроблений власноручний відповідний запис, у протоколах отримання зразків для експертиз (т.7 а.п. 12-23).

Безпідставні і доводи захисника щодо не надання уваги показам потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33С, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40С, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52 С.Г., ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, які не містять фактичних даних про подію злочину та інші обставини, які підлягають доказуванню, оскільки вони дійсно не були безпосередніми очевидцями злочину, але їх покази дали змогу суду спростувати алібі обвинуваченого, характеризували його як особу схильну до насильства, поясняли відомі їм обставини як до злочину, так після нього, на підставі чого їх покази у сукупності з іншими доками і стали підставою для відтворення повної картини скоєння злочину саме обвинуваченим.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційних скарг обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_4, про проведення слідчої дії та складання протоколу від 21.02.2014 року не уповноваженою особою, оскільки усі слідчі дії та їх фіксування у протоколі, здійснювали особи, які входили у створену відповідно до закону слідчу та слідчо-оперативну групу (т.2 а.п. 4-8).

Неспроможні і доводи щодо відсутності підпису понятого ОСОБА_58 у протоколі від 12.05.2014 року, оскільки підпис цієї особи у зазначеному протоколі наявний (т.2 а.п.208-212).

Не вбачає колегія суддів і порушення принципу змагальності сторін, оскільки як сторона обвинувачення, так і сторона захисту були вільні в обстоюванні своїх позицій щодо доведеності або спростування своїх доказів, а відмова суду у задоволенні клопотань сторони захисту, або залишення їх без розгляду, ще не може свідчити про порушення принципу змагальності, оскільки задоволення клопотань або їх відмова є правом, а не обовязком суду, якщо такі клопотання безпідставні або свідчать про затягування розгляду справи по суті.

Не вбачає колегія суддів і порушень з боку районного суду при вирішення питань про подовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, як про те зазначається в апеляційних скаргах, оскільки це питання вирішувалось у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

Не заслуговують на увагу і доводи скарг щодо порушення права на захист ОСОБА_2, через відмову у задоволенні клопотанні останнього про надання часу для підготовки до судових дебатів, оскільки по перше: обовязковості для надання такого часу КПК не містить, а по друге: з огляду на тривалість часу розгляду провадження та змісту виступу сторону захисту у дебатах, а обвинуваченого ще і під час останнього слова, належна підготовка для проведення таких дебатів останньому була забезпечена.

Порушень ст. ст. 349, 370 КПК України щодо обґрунтованості і вмотивованості винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення у вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд присяжних, врахував суспільну небезпеку та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп'яніння поводить себе агресивно, щирого каяття у скоєному не виявляє, раніше не судимий, вчинив злочин щодо особи похилого віку у стані алкогольного спяніння, останнє з яких визнано обставиною, яка обтяжує покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та призначив йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.

Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

З урахуванням викладеного, і оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, скасування вироку повністю чи частково та ухвалення нового вироку, або скасування вироку повністю чи частково та закриття кримінального провадження, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів у відповідності до ч. 5 ст.72 КК України зараховує ОСОБА_2 у строк відбування покарання термін попереднього увязнення з 20.02.2014 року по 03.08.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 (з урахуванням доповнень) та в його інтересах захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у строк відбування покарання термін попереднього увязнення по цьому кримінальному провадженню з 20.02.2014 року по 03.08.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадженні до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_63 ОСОБА_64