Ухвала суду № 59541974, 04.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/8563/15 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/3518/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Олександрівського району до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015р. Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Олександрівського району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В позові, уточненому в ході судового розгляду, зазначав, що між сторонами укладений договір № 601015 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2007р. Позивач в період з грудня 2012р. по квітень 2015р. здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді у нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 61, яке належало відповідачу на праві приватної власності та використовувалось для здійснення останнім підприємницької діяльності. Система опалення приміщення є невідємною частиною системи опалення вказаного будинку. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.11.2011р. було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 Отже, договір № 601015 від 01.03.2007 року припинив свою дію з 26.11.2011р. Обовязок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір передбачений законом. Оскільки договір з фізичною особою ОСОБА_2 не був укладений, нарахування проводились на особовий рахунок № 601015, з урахуванням теплового навантаження, яке було зазначене в раніше укладеному договорі та за тарифами, встановленими для відповідної категорії споживачів. За спірний період відповідачу було нараховано до сплати 16006 грн. 69 коп., останній здійснював часткові платежі на загальну суму 1670,13 грн., тому станом на 01.04.2015р. заборгованість становить 14 336,56 грн.

04.08.2015р. відповідачу було направлено вимогу № 1202/09 від 31.07.2015р., однак він добровільно не погасив суму заборгованості. Зважаючи на вказане, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 14336,56 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Олександрівського району 14 336,56 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Олександрівського району судовий збір в сумі 1218 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов Концерну «МТМ», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено надання послуг з теплопостачання в належне відповідачу нежитлове приміщення протягом періоду з грудня 2012р. по квітень 2015р., які не в повному обсязі оплачені відповідачем, а також розмір його заборгованості за цей період у сумі 14336,56 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд безпідставно вважав належне відповідачу приміщення нежитловим, в той час як за матеріалами справи вбачається, що приміщення є квартирою, тому відповідачу неправильно нараховувались послуги з теплопостачання. Крім того, посилався на те, що суд не врахував тих обставин, що постачальник не уклав з відповідачем відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг, не надавав щомісячно розрахунку за спожиту теплову енергію та не врахував, що приміщення було відключено від мереж позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2006р. відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зареєструвавши на неї право власності ( а.с. 25-27).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 477/22 від 28.12.2006р. вирішено перевести вказану квартиру до нежитлового фонду та оформити її як нежитлове приміщення для подальшого використання під туристичне агентство, а замовнику дозволено здійснити реконструкцію цього приміщення ( а.с. 28).

Така реконструкція відповідачем була здійснена, і тому 01.07.2007р. відповідач як ФОП звернувся до позивача із заявою про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, яку слід постачати до АДРЕСА_2, на підставі якої між Концерном «МТМ» та ФОП ОСОБА_3 був укладений відповідний договір № 601015 від 01 березня 2007р., в додатку № 1 до якого були визначені обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу ( а.с. 5-10, 29)

З цього часу і до 26.11.2011р. позивач постачав до вказаного приміщення теплову енергію, а відповідач здійснював її оплату, але з 26.11.2011р. ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а.с. 34).

В такому разі у відповідності до вимог п. 10.2 договору між сторонами, цей договір

припинив свою дію через ліквідацію споживача з 26.11.2011р.

Не зважаючи на це, ОСОБА_2 залишився власником приміщення, розташованого в м. Запоріжжі, по вул. Українській, 61, прим. 1, але нового договору як фізична особа з постачальником теплової енергії не укладав. В той же час, оскільки це приміщення не було відокремлено від єдиної системи теплопостачання будинку, то позивач продовжував подавати до нього теплову енергію, а відтак і нараховувати оплату за ці послуги за тими ж тарифами, які були передбачені договором для нежитлового приміщення.

Представник апелянта, посилаючись на те, що фактично належне ОСОБА_2 приміщення не було реконструйовано і залишилось квартирою, що передбачає застосування іншого тарифу для нарахування оплати за поставлену теплову енергію, документально цього не підтвердив.

Натомість, представник Концерну «МТМ» надав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2015р., з якого видно, що приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 61, прим. № 1 має статус нежитлового та було 06.05.2015р. відчужено з електронних торгів.

Отже, вказане приміщення є нежитловим, тому позивач обґрунтовано нараховував оплату за поставлену у нього теплову енергію за тарифами, встановленими для потреб інших споживачів, та у період, коли приміщення належало ОСОБА_2

Доказів про відокремлення цього приміщення від загальних будинкових мереж теплопостачання, здійснене у законному порядку, відповідач та його представник до матеріалів справи не надали, хоча і посилались на ці обставини. В той же час, представник позивач надавала пояснення, що їх підприємство не надавало ніяких дозволів відповідачу на відключення цього приміщення від мереж теплопостачання.

Що стосується відсутності договору між сторонами після припинення дії попереднім договором, укладеним з ОСОБА_2 як ФОП, за матеріалами справи вбачається, що останній не попередив позивача про те, що припинив підприємницьку діяльність, а також не уклав нового договору як фізична особа. Тому позивач продовжував надавати йому до помешкання теплову енергію та нараховувати оплату за неї по тарифам, визначеним Постановою НКРЕКП про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб інших споживачів (крім населення).

Таким чином, фактично послуги до приміщення позивачем надавались, та відповідач від них не відмовлявся, а також часткового сплачував після припинення дії договору, а тариф нараховувався з урахуванням статусу приміщення як нежилого.

Відтак, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає обов»язку сплати споживачем фактично спожитого тепла, а тому і можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини.

Така правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 18.11.2015р. у справі № 6-582цс15, яка є обов»язковою для судів при застосуванні норм права, щодо яких вона висловлена.

Апелянт зазначає також, що йому у позовний період не направлялись акти приймання-передачі теплової енергії, тому сума заборгованості у розмірі 16006,69 грн. не підтверджена позивачем.

Але, заперечуючи проти нарахування заборгованості та її розміру, відповідач все ж таки здійснював частково платежі в грудні 2012р., січні, листопаді 2013р., в жовтні 2014р., січні 2015р. на загальну суму 1670,13 грн. ( а.с. 13).

Крім того, за раніше існуючим договором відповідачу було відомо про те, що він з 10

по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою вул.. Артема, 79-а або за телефоном 787-65-93 документи за розрахунковий період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну ( а.с. 7). Тобто відповідач не був позбавлений можливості особисто отримати відомості про нарахування йому послуг з теплопостачання безпосередньо у позивача.

Також апелянт робить акцент на тому, що суд прийняв і розглянув уточнену позовну заяву з порушенням вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України.

Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія дійшла наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Дійсно, суд прийняв уточнену в частині підстав позовну заяву Концерну «МТМ» після початку розгляду справи по суті.

Але вказана обставини не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду, що унормовано ч. 3 ст. 309 ЦПК України, згідно з якою порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на вказані обставини, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія не вбачає, тому у відповідності до ст. 308 ЦПК України її слід відхилити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

ОСОБА_4