Рішення № 59539884, 02.08.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4669/16-ц

2/357/2134/16

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 та посилалася на те, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2011 року і від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка вказувала на те, що відповідач подав позов до суду про розірвання шлюбу. Позивачка також вказувала на те, що під час спільного подружнього життя за спільні кошти подружжя сторони разом придбали в 2012 році нежитлове приміщення в житловому будинку - магазин, по АДРЕСА_1 і підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності від 30.08.2012 року. Однак, при реєстрації цього магазину свідоцтво про право власності для зручності було оформлено тільки на відповідача ОСОБА_2, оскільки на той час сторони готувалися стати батьками і позивачка займалася домашнім господарством, а ОСОБА_2 займався фінансовою стороною їхнього сімейного бізнесу, бо сторони мають мережу магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_2». Відкриття вказаного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» сторони разом зробили у 2013 році і з того часу даний магазин приносить сторонам спільний дохід. Позивачка вказувала на те, що на даний час ОСОБА_1 повідомив позивачку, що магазин сторін по АДРЕСА_1 належить тільки йому і він одноособовий власник вказаного магазину. А тому позивачка просила в судовому порядку поділити спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину магазину - нежитлове приміщення, загальною площею 90,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, а також позивачка просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали вищевказані позовні вимоги позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 позов заперечував та посилався на те, що спірне нежитлове приміщення являється особистою власністю відповідача ОСОБА_2, оскільки це приміщення було придбано відповідачем ще до шлюбу із позивачкою, та за особисті кошти відповідача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що 20.08.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила своє прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В суді встановлено, що сторони тривалий час не підтримують подружні відносини, проживають за різними адресами і мають намір розірвати шлюб в судовому порядку.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу №8 від 17.03.2011 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зухар А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 473, Територіальна громада міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради від імені якої діяв начальник управління комунальної власності Білоцерківської міської ради Ліневич Олександр Станіславович продала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 купив нежиле приміщення (нежитлове приміщення) в житловому будинку, площею 108,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно до вказаного договору ціна продажу відчужуваного нежилого приміщення становить: без урахування податку на додану вартість - 307 529,00 грн.; податок на додану вартість - 61 506,00 грн; з урахуванням податку на додану вартість - 369 035,00 грн. Наведене підтверджується фотокопією договору купівлі-продажу №8 від 17.03.2011 року нотаріально посвідченої 17.03.2011 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зухар А.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 474 з мокрою печаткою, яка оглядалася у суді, а в матеріалах справи міститься ксерокопія вказаної фотокопії зазначе ного договору. Згідно до копії Витягу з Державного реєстру правочинів виданого 17.03. 2011 року, реєстратор - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Зухар А.В. провела реєстрацію вказаного правочину 17.03.2011 року.

Згідно до копії Витягу про державну реєстрацію прав №29575479 від 06.04.2011 року виданого КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», 06.04.2011 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2011 року №473. Наведене підтверджується копією Витягу про державну реєстрацію прав.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 08.04.2011 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського місько го нотаріального округу Київської області Кушнір Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі №1828, ОСОБА_2 продав, а Приватне підприємство «Рось Телеком» купило 17/100 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_1.

30.08.2012 року Управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому зазначено, що ОСОБА_2 являється власником нежилого приміщення, в житловому будинку, площею 89,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.08.2012 року №307. У вказаному свідоцтві у примітках зазначено, що свідоцтво про право власності видане взамін договору купівлі-продажу від 17.03.2011 року № 473. Наведене підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2012 року.

Згідно до Витягу про державну реєстрацію прав №35341066 виданого 30.08.2012 року КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», 30.08.2012 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 нежилого приміщення АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 30.08.2012 року Управління житлово-комунального господарства Білоцерків ської міської ради. Наведене підтверджується копією Витягу про державну реєстрацію прав.

03.10.2013 року Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за індексним номером: 10240315, серія НОМЕР_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на: нежитлове приміщення 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності, власник - ОСОБА_2. Наведене підтверджується копією вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оригінал вказаного свідоцтва оглядався в судовому засіданні.

Згідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 10240338, сформованого 03.10.2013 року Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за ОСОБА_2 було зареєстровано на праві приватної власності нежитлове приміщення 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1. Наведене підтверджується копією вказаного Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, оригінал вказаного Витягу оглядався в судовому засіданні.

При вирішенні вказаного спору суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

В ч. 1 ст. 70 СК України вказано, що у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім"я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов"язальними правовідносинами, тощо.

А згідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов"язаннями, що виникли в інтересах сім"ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про те, що в судовому засіданні встановлено, що ще до шлюбу з позивачкою, на підставі договору купівлі - продажу №8 від 17.03.2011 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Зухар А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 473, ФОП ОСОБА_2 купив за 369 035,00 грн. у Територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради від імені якої діяв начальник управління комунальної власності Білоцерківської міської ради Ліневич Олександр Станіславович, нежиле приміщення (нежитлове приміщення) в житловому будинку, площею 108,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а 06.04.2011 року КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_1.

Як зазначено вище в рішенні суду, в подальшому ОСОБА_2, ще до шлюбу із ОСОБА_1, відчужувалися за вищевказаним договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 08.04.2011 року на користь Приватного підприємства «Рось Телеком» 17/100 частин вказаного нежитлового приміщення АДРЕСА_1.

В подальшому 30.08.2012 року Управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_2 являється власником нежилого приміщення, в житловому будинку, площею 89,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.08.2012 року №307 і у вказаному свідоцтві у примітках зазначено, що свідоцтво про право власності видане взамін договору купівлі-продажу від 17.03.2011 року № 473. 30.08.2012 року КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» прийняло рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 нежилого приміщення АДРЕСА_1 на підставі - свідоцтва про право власності від 30.08.2012 року Управління житлово-комунального господарства Білоцерків ської міської ради.

Крім вказаного, 03.10.2013 року Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за індексним номером: 10240315, серія НОМЕР_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на: нежитлове приміщен ня 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності, власник - ОСОБА_2 і 03.10.2013 року Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за ОСОБА_2 було зареєстровано на праві приватної власності нежитлове приміщення 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1.

Отже з вищенаведеного суд робить висновок про те, що спірне нежитлове приміщення 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1 фактично набуте відповідачем ОСОБА_2 до шлюбу і є особистою приватною власністю ОСОБА_2, і суд вважає, що вказане спірне нежитлове приміщення не належить до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а є особистою власністю відповідача ОСОБА_2, оскільки вказане спірне нежитлове приміщення було придбане останнім до шлюбу з ОСОБА_1 за кошти, які належали йому особисто.

Таким чином, оскільки нежитлове приміщення 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2, а тому вказане спірне нежитлове приміщення розподілу не підлягає і позивачці ОСОБА_1 необхідно відмовити в задоволенні її позову.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 згідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України надав суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень по позову про те, що спірне нежитлове приміщення являється особистою власністю відповідача ОСОБА_2, і докази, які були надані відповідачем і які зазначені вище в рішенні суду, суд приймає до уваги.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, не надали суду належні та безспірні докази на під твердження позовних вимог позивачки про те, що спірне нежитлове приміщення 339, загальною площею 90 кв.м., в житловому будинку АДРЕСА_1 було придбане сторонами під час спільного подружнього життя за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Позивачка ОСОБА_1 не надала суду також доказів про те, що у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час шлюбу були наявні спільні грошові кошти, про джерело цих коштів, та про те, яка сума спільних коштів подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нажитих ними під час шлюбу була витрачена для придбання спірного нежитлового приміщення.

Суд також вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити у стягненні із ОСОБА_2 на її користь судових витрат по справі за необгрунтованістю вказаних вимог.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 57,60,69,70 СК України, ст. 368 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", керуючись ст.ст. 3,10,11,60,88,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Голуб