Ухвала суду № 59539213, 09.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2627/16-к Провадження №11-кп/773/442/16 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д. Категорія:ч.1 ст.121 КК України. Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозовського А.О.,

суддів Пазюка О.С., Опейди В.О.,

при секретарі - Лінік Т.В.,

з участю прокурора Остапчука С.О.,

представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого,-

засуджено за ч1 ст.121 КК України на 6 (шість) років 6(шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 15 січня 2016 року, тобто з моменту його затримання, зарахувавши йому в строк основного покарання термін попереднього увязнення з дня його затримання до моменту набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 74000 грн. та моральну шкоду в сумі 150000 грн., а також витрати, понесені потерпілим на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ВСТАНОВИВ:

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що він 15 січня 2016 року близько 18 год., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись в гаражному приміщенні за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 під час словесної суперечки з ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень застосував одноствольну без куркову мисливську рушницю «ІЖ-18-ЄМ» №9057666 калібру 12 мм, з якої зробив один постріл в ОСОБА_2, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення черевної порожнини та очеревинного простору з пошкодженням петель тонкого кішківника, сечового міхура ускладнене внутрішньочеревною кровотечею та очеревинною гематомою, які згідно висновку судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 до початку досудового розслідування за фактом заподіяння вогнепального поранення ОСОБА_2 добровільно здався працівникам правоохоронних органів і зізнався у вчиненому злочині, видав знаряддя злочину, вказав на місце знаходження стріляної гільзи, яку працівники поліції вилучили, чим активно сприяв розкриттю злочину, тобто фактично відразу зізнався у вчиненому, не маючи на меті уникати відповідальності.

На думку захисту, судом не в повній мірі враховані обставини, що помякшують покарання, дані про особу обвинуваченого, в результаті чого ОСОБА_4 призначене надто суворе покарання. Апелянт прохає вирок щодо ОСОБА_4 змінити, зменшити йому покарання до 5 років позбавлення волі.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що викладений у мотивувальній частині вироку висновок про те, що кваліфікація дій ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження і про те, що його дії містять ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст121 КК України, не відповідає фактичним обставинам кримінального правадження. Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_4 здійснив постріл в черевну порожнину, де знаходяться життєво важливі органи та спричинив потерпілому важкі тілесні ушкодження. Тільки через те, що потерпілий ОСОБА_2, перелякавшись, намагався повільно піднятись, без зайвих рухів руками намагався відхилити ствол рушниці в ліву сторону, траєкторія пострілу була змінена. Як зазначив потерпілий, не вчинивши б цих дій, обвинувачений зміг би довести свій умисел до кінця та вчинити вбивство.

Судом при призначенні покарання ОСОБА_4 та кваліфікації його дій за ч.1 ст.121 КК України не взято до уваги того, що він вчинив замах на закінчене вбивство, виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме те, що почувши постріл, з будинку вибігла мати ОСОБА_4 та перешкодила йому здійснити повторні постріли. Про те, що обвинувачений мав можливість здійснити повторні постріли вказує свідок ОСОБА_6, показавши, що після того, як переляканий ОСОБА_4 прийшов до неї близько 19 год. 30 хв. 15.01.2016 року із розкладною рушницею в руках, вона побачила в нього ще два патрони білого кольору. В апеляційній скарзі прокурор прохає вирок скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.

У запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про міру покарання ОСОБА_4 врахував у повній мірі відомості про особу обвинуваченого, обтяжуючі та помякшуючі обставини, у звязку з чим прийняв законне та справедливе рішення.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які апеляційну скаргу захисника підтримали, а апеляційну скаргу прокурора заперечували, прокурора та представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1, які апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 заперечили, а апеляційну скаргу прокурора підтримали, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про неправильність кваліфікації досудовим слідством дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство підтверджуються дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами з точки зору їх належності, допустимості, достовірності.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на здійснення обвинуваченим ОСОБА_4 пострілу в життєво важливі органи потерпілого, на думку колегії суддів, не може свідчити про наявність в його діях умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_2

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що «…коли ОСОБА_4 продовжував цілитися в нього і не забирав рушницю, він відскочив у праву сторону від себе та відчув різкий біль в лівій частині тіла нижче живота і впав на землю», тобто поведінка потерпілого перед здійсненням в нього пострілу сприяла зміні напрямку, в якому фактично відбувся постріл.

За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі прокурором на те, що «як зазначив потерпілий, не вчинивши б цих дій, обвинувачений міг би довести свій умисел до кінця та вчинити вбивство», є надуманим і не відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам кримінального провадження.

Зазначення в апеляційній скарзі прокурора про те, що мати ОСОБА_4, вибігши з будинку, перешкодила йому здійснити повторні постріли не відповідає дійсності і спростовується показаннями свідка ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 15 січня 2016 року ввечері, знаходячись вдома, почула якийсь хлопок і крик, вискочивши на подвіря, побачила свого зятя ОСОБА_2, який лежав на землі біля гаража із пораненим животом. Попросивши дочку викликати карету швидкої допомоги, побачила свого сина ОСОБА_4 з рушницею в руках, який йшов у невідомому їй напрямку, також просив викликати швидку. Зі слів зятя їй стало відомо, що він побачив її сина з рушницею в руках, намагався відібрати рушницю, після чого стався постріл.

Не заслуговує на увагу і посилання прокурора як на доказ замаху на життя потерпілого ОСОБА_2 на показання свідка ОСОБА_6 про те, що «після того, як переляканий ОСОБА_4 прийшов до неї близько 19-30 15 січня 2016 року із розкладною рушницею в руках, то вона побачила в нього ще два патрони білого кольору», оскільки наявність у ОСОБА_4 декількох невикористаних патронів не може свідчити про умисел ОСОБА_4 здійснювати повторні постріли в потерпілого ОСОБА_2

Із матеріалів кримінального провадження не убачається будь-якого мотиву у ОСОБА_4 для позбавлення життя ОСОБА_2, який являється його шваґром.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні умисних протиправних дій, які виразилися в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України.

Міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом призначено з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу та усіх обставин кримінального правопорушення, в тому числі тих, про які зазначається в апеляційних скаргах прокурора та захисника ОСОБА_3

Підстав для скасування або зміни вироку з наведених в апеляційних скаргах мотивів колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2016 року відносно ОСОБА_4 без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з часу отриманні копії вироку.

Головуючий

Судді