Ухвала суду № 59538976, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ К/800/14250/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Жовтневому районі Миколаївської області Рябова Д. С., Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, Відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання протиправною реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Жовтневому районі Миколаївської області Рябова Д. С., Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, Відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання протиправною реєстрацію, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, а справу направити на продовження розгляду.

В запереченнях третя особа просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що між позивачем та 3-ю особою фактично існує спір про право власності на спірну земельну ділянку, оскільки кожна із сторін вважає певну частину цієї земельної ділянки своєю власністю.

У зв'язку з цим позивач вважає реєстрацію земельної ділянки протиправною.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки по даній справі фактично існує спір про право (цивільне) на частку земельної ділянки між фізичними особами - позивачем і третьою особою (як власником спірної земельної ділянки).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері «публічно-правових відносин» від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з приписами п. 1. ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції визначається як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності та на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Між тим, як встановлено судами, між позивачем та 3-ю особою фактично існує спір про право власності на спірну земельну ділянку, оскільки кожна із сторін вважає певну частину цієї земельної ділянки своєю власністю.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вирішення даного спору між фізичними особами, які претендують на одну і ту ж саму земельну ділянку, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів стосовно вимоги про скасування державної реєстрації права власності на цю спірну земельну, оскільки вона є «похідною» від вимог про позбавлення права власності чи визнання недійсним правовстановлюючого документу.

Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена Верховним судом України, зокрема: в постановах від 17 лютого 2015 року по № 21-551а14, від 09 грудня 2014 року по справі №21-308а14, від 11 листопада 2014 року по справі № 21-493а14, від 11 листопад 2014 року по справі №21-405а14, від 16 червня 2015 року по справі №200/3875/13-а, від 07 липня 2015 року по справі № 2-а710/3414/11, від 28 квітня 2015 року по справі №21-173а15, від 01 жовтня 2013 року по справі № 21-345а13.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій не допущені порушення у застосуванні норм процесуального та матеріального права, то скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: