Ухвала суду № 59538972, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2016 р. м. Київ К/800/24349/15

К/800/20991/15

К/800/27809/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови, повернення надмірно сплачених коштів,

установив:

Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та повернення надмірно сплачених коштів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено:

визнано нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року;

скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00534 від 07 травня 2010 року;

повернуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 20 161 грн 07 коп., з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" повернуто кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита в сумі 2 529 грн 56 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року в частині визнання нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року, провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року в частині скасування рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року підтримана постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів в частині задоволення позову скаржники, подали касаційні скарги про їх скасування з проханням прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Судами встановлено, що відповідачем прийнято рішення щодо визначення митної вартості № 113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року з застосуванням методу № 6 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00534 від 07 травня 2010 року, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню у зв'язку з тим, що: «відбулось коригування митної вартості товару № 1, 2 відповідно до Рішення ВКМВ № 113000006/2010/000346/1 від 7 травня 2010 року».

Не погоджуючись з цим рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем обґрунтованості застосування шостого методу та неможливості застосування попередніх методів в їх послідовності, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці за участі третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та повернення надмірно сплачених коштів таким, що підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо визнання нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року, апеляційний суд взяв до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі К/800/65572/13, яка постановлена за результатом розгляду касаційної скарги ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі № 2а-14339/10/0470 за позовом ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним рішення, скасування рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, за висновком якої суд касаційної інстанції визнав правильними висновки суду першої інстанції про неправомірність дій митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування, і підтримав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року в частині скасування рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року, тобто, на думку суду апеляційної інстанції, саме того рішення, яке є предметом спору у даній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, закрив провадження у справі в частині позову про визнання неправомірним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року, як такий що відбувся між тими самими сторонами про той же предмет.

Колегія судів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного суду передчасними.

Згідно із пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Між тим, закриваючи провадження у даній справі в частині про визнання нечинним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000346/1 від 07 травня 2010 року, на підставі того, що вирішена справи з того самого спору і між тими самими сторонами (№ 2а-14339/10/0470), суд апеляційної інстанції не врахував факт виправлення описки у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-14339/10/0470 відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року.

Відповідно до статті 159 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення у застосуванні норми процесуального права до даних правовідносин, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції.

Для усунення неоднакового правозастосування, колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу судів на таке.

Алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано статтею 43 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим, зокрема, відповідно до статті 43 ПК, спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21 грудня 2010 року № 974/1597/499 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1386/18681; був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії).

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

За правилами пункту 43.5 статті 43 ПК та пункту 7 Порядку взаємодії, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тобто, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суду України висловив у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № 21-3669а15.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, до якої приєдналось Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, та Дніпропетровської митниці задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: