Ухвала суду № 59538890, 03.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2016 р. м.Київ К/800/54195/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Маслій В.І.,

Мороз Л.Л.,

секретарі судового засідання - Корінець Ю.О., Новак Л.М.,

за участю представника відповідача - Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Червонюк Сергій Леонідович до Львівської митниці Міндоходів про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Червонюк Сергій Леонідович в інтересах ОСОБА_3 звернувся з позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому просив скасувати постанову від 10 жовтня 2014 року №1793/20912/14 у справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 102091,38 грн., провадження у справі про порушення митних правил закрити.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у ОСОБА_3 не було прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, що є обов'язковою ознакою його складу, оскільки факт невідповідності заявленого в декларації року випуску товару сам по собі не може буди доказом того, що її дії були направлені на умисну недоплату податків та зборів.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 24 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із обґрунтованості оскаржуваної постанови, доведеності факту надання неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості, з метою неправомірного зменшення митних платежів, що призвело до несплати митних платежів в розмірі 34030,46 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Червонюк Сергій Леонідович; скасовано постанову Галицького районного суду м.Львова від 24 грудня 2014 року; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; скасовано постанову Львівської митниці Міндоходів у справі про порушення митних правил від 10 жовтня 2014 року №1793/20912/14 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст.485 Митного кодексу України, провадження у справі закрито.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, зазначив про відсутність події та складу правопорушення, оскільки ОСОБА_3 декларування товару здійснювалось у відповідності до вимог ст.ст.257, 264 Митного кодексу України на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар, позивачем не вносились неправдиві відомості у митну декларацію, а лише використано дані, зазначені у товаросупровідних документах як продавцем товару, так і митним органом країни відправлення, невідповідність заявленого позивачем при митному оформленні року випуску товару не свідчить про наявність у декларанта прямого умислу на зменшення митних платежів.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Львівська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, постанову Галицького районного суду м.Львова від 24 грудня 2014 року залишити в силі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2014 року ОСОБА_3 на м/п «Городок» Львівської митниці Міндоходів подано товаросупровідні документи, в тому числі митну декларацію від 25 липня 2014 року №209120000/2014/828474, яка заявлена у митному режимі «імпорт», на вантаж: машина для підготовки текстильних волокон - кардочесальна машина FALUBAZ, серія CZ694, б/в, 1987 року випуску - 1 шт., призначена для підготовки текстильних волокон. Код товару згідно УКТЗЕД 8445110000.

Під час митного огляду та за результатами опрацювання поданих декларантом документів, митницею виявлено розбіжності щодо року випуску товару, зокрема згідно поданої декларантом декларації та інвойсу від 22 липня 2014 року дата випуску товару (машини FALUBAZ, серія CZ694) вказана 1987 р., а згідно акту огляду товарів від 25 липня 2014 року б/н рік випуску машини FALUBAZ, серія CZ6y4 - 1997 р.; та прийнято рішення про коригування митної вартості від 04 серпня 2014 року №209000006/2014/900035/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом. При визначенні митної вартості товару митниця керувалась, зокрема, висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 серпня 2014 року №2853, згідно якого вартість машини складає 285228,52 грн. (17820 євро), а не 115076,24 грн., як було визначено декларантом.

Постановою голови комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів Жук В.А. від 10 жовтня 2014 року у справі про порушення митних правил №1793/20912/14 ОСОБА_3 визнано винною у порушенні митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на загальну суму 102091,38 грн.

Відповідно до ч.1 ст.529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч.6 ст.530 Митного кодексу України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Як встановлено у п.2 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Згідно п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 у справі про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду зазначив, що положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень. При цьому, як випливає зі змісту цього Рішення, право на апеляційне і/або касаційне оскарження не є абсолютним, оскільки у випадках, прямо передбачених законом, воно може бути обмежене.

Отже, з аналізу вищезазначених норм можна дійти висновку, що нормативне визначення «рішення є остаточним і оскарженню не підлягає» означає, що рішення суду, постановлене у справі щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема й рішення посадових осіб митного органу про накладення штрафу на особу за невиконання митних правил, відповідальність за порушення яких встановлена ст.485 Митного кодексу України, не може бути оскаржене ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. Таке визначення вказує на пряму заборону їх оскарження.

У рішеннях від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (абз.2 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини) та від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (абз.2 п.п.2.2 п.2 мотивувальної частини) Конституційним Судом України також зазначено, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму заборону на таке оскарження.

Водночас, рішенням від 08 квітня 2015 року №3-рп/2015 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.2 ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, до 08 квітня 2015 року право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності обмежувалося лише зверненням за захистом до суду першої інстанції з подальшим розглядом обставин справи і постановленням судового рішення та не поширювалося на можливість його інстанційного оскарження.

Відповідно до ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана 30 грудня 2014 року. Супровідним листом Галицького районного суду м.Львова від 23 січня 2015 року за вих.№74/05/15 апеляційну скаргу позивача направленого до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, на момент подачі ОСОБА_3 апеляційної скарги на постанову Галицького районного суду м.Львова від 24 грудня 2014 року положення ч.2 ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства України були чинними.

Як встановлено п.1 ч.5 ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо справа не підлягає апеляційному розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційним судом вищезазначених положень не враховано та здійснено перегляд судового рішення, яке в апеляційному порядку оскарженню не підлягало.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 21-934а16.

Вищенаведені обставини у відповідності до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення апеляційного суду і направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, під час якого необхідно врахувати вищенаведене і постановити законне рішення з повним дотриманням та правильним застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді