Ухвала суду № 59538606, 03.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/254/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

03 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника відповідача: Ткачук М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 15 вересня 2015 року по 27 жовтня 2015 року працівниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Україна-2001" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2015 року, про що складено акт №90/2201-35080933 від 03 листопада 2015 року.

Під час проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 941493 грн. за серпень 2014 р. - червень 2015 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2015 року №0001362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 941493 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 572061 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Суд І інстанції частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене із порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 929870 грн. за основним платежем та 566249 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 20 червня 2016 року між ТОВ "Україна 2001" (замовник) із квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницького Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України (виконавець) укладено договір №149, згідно якого виконавець зобов'язується за умови сприяння та підтримки замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату роботи/виконати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, які належать КЕВ, а замовник зобов'язується оплачувати виконані роботи згідно умов даного договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору для виконання його цілей сприяння та підтримка замовника полягає у наданні в розпорядження виконавця:

- насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур;

- надання послуг з обробітку, посіву, збору урожаю та транспортування сільськогосподарської продукції;

- сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями) замовника.

Згідно з п.п.1.4-1.5 Договору детальна інформація щодо робіт, які виконуються за цим договором, визначається у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві. Сторони дійшли згоди, що для досягнення мети і цілей договору роботи/послуги передаються виконавцем замовнику на підставі акту прийому-передачі.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надано завдання на вирощування сільськогосподарських культур під урожай 2015 року, 2016 року (листи від 17 липня 2014 року №354, 19 серпня 2015 року №490), акти надання послуг, платіжні доручення на підтвердження оплати за виконані с/г роботи, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, акт звіряння взаємних розрахунків між КЕВ м. Хмельницького та ТОВ "Україна 2001".

Також колегією суддів встановлено, що між КЕВ м. Хмельницького (замовник) та ТОВ "Україна 2001" було укладено договір на виконання роботи №2/14-П від 22 липня 2014 року, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов договору наступну роботу: с/г послуги по посіву озимих культур (дискування, оранка, культивація, коткування, посів, обробіток ЗЗР, внесення рідких та мінеральних добрив). Термін здачі робіт за договором: серпень-грудень 2014 року. На підтвердження його виконання надано акти приймання-передачі виконаних робіт, протокол погодження договірної ціни.

Відповідно до п.198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п.201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів/послуг у межах господарської діяльності.

При цьому наявними в справі доказами не підтверджуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентом (КЕВ м. Хмельницького), викладені в акті перевірки.

Що стосується доводів апелянта відносно відсутності у контрагента позивача технічних засобів сільськогосподарського призначення, то такі не можуть бути прийняті в якості обґрунтування нереальності наданих послуг, оскільки договором від 20 червня 2014 року №149 прямо передбачено сприяння та підтримку замовником (позивачем) - у т.ч. надання в розпорядження виконавця сільськогосподарської техніки.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, на те, що відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 19 травня 2015 року по справі №924/412/15 (яке набрало законної сили) відмовлено у задоволенні позовних вимог військовому прокурору Хмельницького гарнізону Західного регіону України м. Хмельницький до КЕВ м. Хмельницького та до ТОВ "Україна 2001" про визнання недійсним договору №149 про спільну обробку землі, укладеного 20 червня 2014 року, як удаваного та укладеного з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили.

В даному рішенні суд дійшов висновку, що за договором № 149 від 20 червня 2014 року воля сторін була направлена на досягнення саме тих правовідносин, які і були в ньому передбачені. При цьому, судом було враховано, що сторонами спірного договору здійснювались та здійснюються дії по його виконанню, що підтверджується як заявками на виконання робіт, так і актами про надання послуг та актами приймання-передачі виконаних робіт, а також платіжними дорученнями.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, господарські правовідносини між позивачем та КЕВ м. Хмельницького додатково підтверджуються рішенням Господарського суду, яке набрало законної сили.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем зустрічні перевірки КЕВ м. Хмельницького з приводу господарських взаємовідносин з позивачем не проводились.

Також відповідач не надсилав КЕВ м. Хмельницького запитів з приводу надання інформації та доказів щодо викладених в акті перевірки правовідносин.

За таких обставин, висновки відповідача викладені в акті перевірки є однобічними та ґрунтуються на припущеннях.

Стосовно порядку виписки ТОВ "Торговий дім "Спецресурс" податкових накладних, колегія суддів звертає увагу на те, що перевіркою не встановлено розбіжностей між показниками податкового зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Спецресурс" та податкового кредиту ТОВ "Україна 2001" по проведених господарських операціях у вересні 2014 року.

Відповідно до платіжного доручення від 04 серпня 2014 року ТОВ "Торговий дім "Спецресурс" було виписано податкові накладні №9-11 від 04 серпня 2014 року (на суму ПДВ 8817,26 грн., 9696,80 грн., 2265,36 грн. відповідно), згідно платіжного доручення від 09 вересня 2014 року були виписані накладні №10-14 від 09вересня 2014 року (на суму ПДВ 9535,01 грн.,9213,09 грн.,9348,15 грн.,8783,21 грн.,9024,00 грн. відповідно).

Щодо доводів апелянта відносно виписки декількох податкових накладних на одну оплату, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо обов'язку контрагента платника податку виписувати одну податкову накладну на всю суму оплати, що надійшла на рахунок, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки такого обов'язку прямо не передбачено.

Отже, висновки відповідача про порушення ТОВ "Торговий дім "Спецресурс" виписки податкових накладних є необґрунтованими.

У той же час, перевіркою встановлено, що податкова накладна від 28 листопада 2014 року №165, що виписана КЕВ м. Хмельницького на авансовий платіж у сумі 406687, 40 грн. в т.ч. ПДВ - 67781, 23 грн. (при цьому, до податкового кредиту віднесено лише 9204, 23 грн. з ПДВ) складена з порушенням пункту 198.2 статті 198 ПК України, оскільки не підтверджено підставу для її виписки, ані списанням коштів з рахунку позивача (згідно банківських виписок), ані актами надання послуг.

Суд І інстанції не надав оцінки вказаним обставинам.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.

Проте, як зазначалось вище, відповідачем не проведено зустрічну перевірку КЕВ м. Хмельницького та не направлено запиту з приводу взаєморозрахунків з позивачем.

За таких обставин, висновки щодо не підтвердження податкового кредиту на суму 9204, 23 грн. є передчасними та не дають підстав для виокремлення судом цієї суми, з врахуванням штрафу, із загальної суми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 серпня 2016 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.