Ухвала суду № 59538559, 01.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 р.Справа № 820/1963/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. по справі № 820/1963/16

за позовом ОСОБА_2

до Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

2. зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Харківського обласного військового комісаріату щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 26.11.2015 року, викладену у листі від 07.12.2015 року № 1717/ВСЗ. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.11.2015 року про виплату одноразової грошової допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Харківський обласний військовий комісаріат, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, також судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що прикордонні війська не входять до структури Збройних Сил України. Зазначив, що оскільки позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР, правонаступником яких на теперішній час є Державна прикордонна служба, то і питання щодо виплати одноразової грошової допомоги має вирішуватися саме Державною прикордонною службою.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині відмови в позові постанова не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 проходив згідно довідки Лозівського об'єднаного міського військового комісаріату № 227 від 31.03.2015 року - з 20 лютого 1985 року по 10 грудня 1985 року проходив військову строкову службу у військовій частині 2042 в тому числі приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Позивач отримав поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА) де велись бойові дії, внаслідок, чого в подальшому отримав інвалідність.

Згідно Довідки МСЕК № 644973 від 19.08.2015 року внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, позивачу з 18.05.2015 року вперше була встановлена III група інвалідності на строк до 01.09.2017 року.

26.11.2015 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату с заявою та усіма належними додатками стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності, поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 07.12.2015 року № 1717/ВЗС позивачу було відмовлено в нарахуванні та виплаті вищезазначеної одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнився з військової служби 18.12.1985 року з військової частини 2042, яка відносилась до Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з таких підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 23 Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів зазначає, що представником відповідача не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що керівником Харківського обласного військового комісаріату було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.

При цьому, слід відмітити, що за змістом п.13 Порядку рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів (в даному випадку - Міноборони України), а не уповноваженою особою, якою в даному випадку, є Харківський обласний військовий комісаріат.

Разом з тим, відповідач, всупереч наведеній нормі, фактично самостійно прийняв рішення про відмову у призначенні позивачеві вказаної допомоги з тих підстав, що оскільки ОСОБА_2 проходив службу у прикордонних військах, у Міністерства оброни України відсутній обов'язок виплати такої допомоги.

Як було встановлено під час судового розгляду справи, позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 20 лютого 1985 року по 10 грудня 1985 року проходив військову строкову службу СРСР, у тому числі приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 07.12.2015 року № 1717/ВЗС, на підставі до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 позивачу запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті, оскільки позивач звільнився з військової служби 18.12.1985 року з військової частини, яка відносилась до Прикордонних військ.

З приводу тверджень відповідача про відсутність обов'язку здійснювати призначення і виплату позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що прикордонні війська, у складі яких позивач проходив військову службу, не входять до структури Збройних Сил України та не відносяться до підпорядкування Міністерства оборони України, у зв'язку з чим останнє не зобов'язане нести витрати по виплаті позивачеві вказаної допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів вказує, що згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ", прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, то обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР, є необґрунтованими та не беруться колегією суддів до уваги.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XIIта в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Крім того, довідка про підтвердження проходження військової служби позивачем від 31.03.2015 року № 227 видана безпосередньо Лозівським об'єднаним міським комісаріатом Міністерства оборони України, а також засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

На підставі вищевикладеного, посилання відповідача у листі від 07.12.2015 року № 1717/ВСЗ відносно того, що позивачу необхідно звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Водночас, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.11.2015 року про виплату одноразової грошової допомоги.

Щодо інших вимог, які не задоволені судом, то апеляційна скарга не містить доводів неправомірності рішення суду, в скарзі відповідач вказує лише щодо неправомірності рішення в частині задоволення позову, а позивачем в цій частині постанова не оскаржена.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. по справі № 820/1963/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Харківського обласного військового комісаріату колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -з

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. по справі № 820/1963/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2016 р.