Ухвала суду № 59538422, 04.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 876/2320/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання протиправною та скасування постанови за апеляційною скаргою управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 01.07.2015 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 48524941.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП № 48524941 від 24.12.2015 року «Про закінчення виконавчого провадження».

З таким судовим рішенням не погодилося управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вмог. В якості обґрунтування відповідач, зокрема зазначив, що державнм виконавцем виконавчі дії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки вказаного у виконавчому документі боржника ліквідовано без визначення правонаступника.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірна постанова винесена без фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції перебував виконавчий лист № 813/6669/14 від 08.12.2014 року, виданий Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області розглянути запит ОСОБА_1 від 04.08.2014 року.

При примусовому виконанні цього виконавчого документа державний виконавець встановив, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є запис від 15.01.2015 року № 14151110009025725 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (боржника у виконавчому провадженні № 48524941). На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виніс постанову від 24.12.2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ж Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно матеріалів справи, божником у виконавчому провадженні №48524941 була Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції згідно з додатком.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» Державну архітектурно-будівельну інспекцію зобов'язано забезпечити здійснення її територіальними органами, що ліквідуються, функцій та повноважень, покладених на ці органи, до утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Державна архітектурно-будівельна інспекція наказом від 01.10.2014 року № 229 затвердила Положення про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, який утворено як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Як вірно взято до уваги судом першої інстанції, що згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України, від 20.10.2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.01.2015 року внесено запис про припинення юридичної особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Проте вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ліквідація територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України як юридичних осіб публічного права не припинила функціонування системи державного архітектурно-будівельного контролю в регіонах, оскільки такий тепер здійснюють утворені на основі Інспекцій Департаменти як структурні підрозділи центрального апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Правонаступниками ліквідованих Інспекцій є не Департаменти як структурні підрозділи, а Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 22 червня 2004 року у справі «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, зазначає, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (п. 184). У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Якщо адміністративний орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.

Крім того, закінчення виконавчого провадження в даному випадку позбавляє позивача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання і фактично узаконює невиконання судового рішення, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини вважається порушенням права на справедливий суд (статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Доводи апелянта щодо того, що державнм виконавцем виконавчі дії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки вказаного у виконавчому документі боржника ліквідовано без визначення правонаступника є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 813/156/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді О.М. Довгополов

Н.В. Ільчишин

Повний текст виготовлено 09 серпня 2016 року.