Постанова № 59538155, 04.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/670/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 1815 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату винагороди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1815 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату винагороди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у січні 2016 року він приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. За січень 2016 року йому було виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 1200,00 грн. Однак, його грошове забезпечення за січень 2016 року становило близько 10000,00 грн., а тому у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 року № 49 йому в такому ж розмірі мала бути виплачена винагорода за участь в антитерористичній операції. Проте, вказані дії відповідачем здійснено не було.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить службу в ВЧ А1815 (ВЧ В1688) на посаді помічника командира з правової роботи у званні «майор».

Наказом командира ВЧ А1815 (ВЧ В1688) (по стройовій частині) від 29.04.2016 року № 97 позивача відповідно до Указу Президента України від 25.03.2016 року № 115/2016 «Про часткову мобілізацію», ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» звільнено з військової служби в запас за п.п. «є» п. 1 ст. 26, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 27).

За змістом довідки ВЧ А1815 (ВЧ В1688) від 20.05.2016 року № 664 позивач в період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року перебував в зоні АТО (а.с. 32).

Відповідно до довідки-розрахунку відповідача від 20.05.2016 № 664, ОСОБА_2 за вищевказаний період, було нараховано грошове забезпечення за січень 2016 року в сумі 10894,80 грн. та, з урахуванням податків та зборів, виплачено 10731,38 грн. (а.с. 32-33).

Вважаючи, що ВЧ А1815 (ВЧ В1688) в січні 2016 року неправомірно виплачено ОСОБА_2 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 1200,00 грн., а не на рівні 100% від грошового забезпечення за вказаний місяць, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015 № 24 (далі - Постанова №24), в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно Додатку 1 вказаної постанови розмір винагороди військовослужбовцям, до категорії яких відноситься позивач, за безпосередню участь у антитерористичній операції встановлено на рівні 100% від місячного грошового забезпечення.

В свою чергу розмір та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (далі - наказ Міноборони № 260).

У відповідності до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Вказані норми кореспондуються і в наказі Міноборони № 260.

З наведених правових норм випливає, що в разі встановлення військовослужбовцю винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції така винагорода нараховується виходячи із розрахунку місячного грошового забезпечення. При цьому до такого місячного грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

20.01.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» № 18.

Даною постановою встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Крім того, визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015 року № 24.

Порядок та розмір виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у спірних правовідносинах було врегульовано наказом Міністра оборони України від 02.02.2015 № 49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2015 року за № 135/26580 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", який діяв до прийняття Наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 66 "Про визнання таким, що втратив чинність наказу Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за № 282/28412.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку від 20.05.2016 року № 664 позивач перебував в зоні АТО в період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року (а.с. 32-33).

За змістом витягу з наказу командира ВЧ А1815 (ВЧ В1688) від 24.12.2015 року № 301, ОСОБА_2 з 25.12.2015 року вибув з навчання в зону проведення АТО (з с. Широкий Лан, Миколаївська область, 235 МУНБ (полігон)).

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів щодо безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, оскільки зазначені вище наказ та довідка-розрахунок підтверджують вказані обставини.

При цьому, колегією суддів на підставі вказаної вище довідки-розрахунку встановлено, що у лютому 2016 року позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за січень 2016 року, однак за змістом вказаної довідки-розрахунку позивачу не було нараховано та не було виплачено спірну винагороду за січень 2016 року.

Докази виплати такої винагороди в матеріалах справи відсутні та у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем суду надані не були.

Водночас, позивач не заперечує за змістом позовної заяви про те, що ним було отримано спірну винагороду за січень 2016 року в розмірі 1200 грн. в березні 2016 року, яка є меншої 100 % отриманого ним грошового забезпечення за вказаний місяць.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про невиконання відповідачем належним чином обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу винагороди за січень 2016 року.

Докази зворотнього відповідачем суду надані не були.

Отже, колегія суддів вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення помилковим.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка встановленим обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позово ОСОБА_2 до Військової частини А 1815 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату винагороди задовольнити.

Зобов'язати Військову частину А 1815 здійснити перерахунок та виплату винагороди ОСОБА_2 за січень 2016 року у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 09.08.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.