Постанова № 59538141, 09.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року справа №805/8974/13-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року в справі № 805/8974/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003611702-1624 про збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 24918,75 грн, у тому числі за основним платежем 24435 грн та штрафними санкціями в сумі 483,75 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003611702-1624 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 24918 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн 75 коп, у тому числі за основним платежем 24435 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн та штрафними санкціями у сумі 483 (чотириста вісімдесят три) грн 75 коп.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в період з 01.01.2012 по 30.06.2012 позивач надавав послуги, що належать до послуг електрозв'язку, тому в цей період ОСОБА_2 не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування відповідно до чинної на той час редакції статті 298 Податкового кодексу України. Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем єдиний податок з фізичних осіб в період після 01.07.2012 апелянт наголошує на правомірності свого рішення з урахуванням відсутності в ОСОБА_2 свідоцтва платника єдиного податку після цієї дати.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, у своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а постанову скасувати з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює свою діяльність у сфері телекомунікацій та перебуває на обліку Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ).

В період з 14.02.2013 по 20.02.2013 Костянтинівська ОДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 13.02.2013, за результатами якої складений акт від 27.02.3013 № 217/17-2-2367300155.

Під час перевірки встановлене порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач самостійно не перейшов на сплату інших податків і зборів, в зв'язку з чим відповідно до п.п. 4 п. 299.15, ст. 299 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки підлягає анулюванню свідоцтво платника єдиного податку; п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, п.п. 4 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена сума податкових зобов'язань з єдиного податку за 2012 рік - січень 2013 року на суму 24435 грн.

На підставі висновків акту перевірки Костянтинівською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003611702-1624 про збільшення ФОП ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 24435 грн, штрафна (фінансова) санкція в сумі 483, 75 грн.

Позивач не погодився з такими діями Костянтинівської ОДПІ та звернувся до суду за захистом свого порушеного права, оскільки вважає, що надаючи послуги провайдера телекомунікацій, які не потребують ліцензування, він правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зв'язок» електричний зв'язок - передача, випромінювання або прийом знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Відповідно до пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній в період з 01.01.2012 по 30.06.2012) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти та зв'язку.

З 01.07.2012 відповідна норма була викладена у такій редакції: не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Відповідно до пп. 4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків: до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Згідно із пп. 4 п. 299.15 ст. 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника податку анулюється органом державної податкової служби у випадках та у такі строки: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в такі строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми, можна зробити висновок про те, що у період з 01.01.2012 по 30.06.2012 позивач як суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність, зокрема, з надання послуг зв'язку, не міг бути платником єдиного податку, а починаючи з 01.07.2012 мав право перейти на спрощену систему оподаткування за умови, що його діяльність не потребує ліцензування.

За умовами наявних у матеріалах справи договорів з фізичними особами ОСОБА_2 мав, зокрема, виконувати роботи з підключення до сітки колективного прийому телебачення, надавати послуги з доставки якісного телевізійного сигналу (електрозв'язку) та якісного телевізійного сигналу.

Частиною 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», визначено, що вид діяльності з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунікаційних мереж не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Отже, колегія суддів не приймає посилання Костянтинівської ОДПІ, що в період з 01.01.2012 по 13.02.2013 позивачем надавались послуги з технічного обслуговування і експлуатації телемереж, які потребують наявності ліцензії, мотивуючи це наступним.

Сама по собі наявність ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) не свідчить про зайняття нею, а технічне обслуговування і експлуатації власних телемереж не є по суті наданням послуг, які потребують ліцензування, що підтверджується відповіддю Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформації від 20.07.2013 № 06-4974/09.

Відповідач не довів того, що ОСОБА_2 має статус оператора телекомунікацій.

Крім того, згідно Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 28.12.2011 № 2979, п. 2 затверджено Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, яке встановлює, що ліцензію провайдера програмної послуги мають право отримати суб'єкти господарювання, які мають на меті надання програмної послуги з використанням ресурсу саме багатоканальних кабельних телемереж, а системи колективного прийому не кваліфікуються як багатоканальні телемережи.

Отже, надання послуг з підключення до сітки колективного прийому телебачення та послуг з доставки якісного телевізійного сигналу не вимагають наявності ліцензії провайдера програмної послуги, а відтак ця діяльність також не є наданням послуг зв'язку, що підлягає ліцензуванню.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 з 01 січня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування за видом господарської діяльності згідно з КВЕД 92.20 0-Діяльність у сфері радіомовлення та телебачення. Вказане свідоцтво було анульовано у відповідності до положень ст. 291 Податкового кодексу України в редакції, що діяла з 01.01.2012 по 30.06.2012.

14 грудня 2012 року позивач звернувся до Костянтинівської ОДПІ із заявою, в якій просив внести зміни до свідоцтва платника єдиного податку щодо видів господарської діяльності, а саме додати вид господарської діяльності згідно з КВЕД 60.20-Діяльність у сфері телевізійного мовлення.

17 грудня 2013 року Костянтинівською ОДПІ було виписано Свідоцтво платника єдиного податку на ім'я ОСОБА_2 Серія НОМЕР_2, відповідно якого позивач з 01 січня 2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування за видами господарської діяльності згідно з КВЕД 60.20-Діяльність у сфері телевізійного мовлення та 61.10-Діяльність у сфері проводового електрозв'язку.

Отже в період з 01.07.2012 по 13.02.2013 позивач не отримував Свідоцтва платника єдиного податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про безпідставне перебування ОСОБА_2 на спрощеній системі оподаткування у перевіряємому періоді, з 01.01.2012 по 13.02.2013.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Костянтинівською ОДПІ доведено правомірність дій під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003611702-1624, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 24435 грн за основним платежем та 483, 75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року в справі № 805/8974/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року в справі № 805/8974/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук