Ухвала суду № 59538125, 09.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року справа №812/42/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в справі № 812/42/16 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористанні щорічні відпустки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області компенсацію за невикористані щорічні відпустки та затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_4 компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку в сумі 2131,20 грн з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що повний розрахунок з позивачем у день звільнення був неможливий через те, що наказ про звільнення ОСОБА_4 надійшов до ДПІ у м. Сєвєродонецьку лише 26.10.2015, але на той час на рахунках в Держказначействі були відсутні кошти, оскільки головний розпорядник надає фінансування раз на місяць в останніх числах місяця. До того ж, процес реєстрації юридичних та фінансових зобов'язань у Держказначействі, необхідних для виплати сум кінцевого розрахунку, займає мінімум три дні.

Окрім цього, оскільки посада, яку обіймав позивач є номенклатурою м. Києва, то й усі накази щодо особового складу, в тому числі на звільнення та на преміювання надаються відділом управління персоналом та бухгалтерією спочатку ДФС у м. Києві, а потім Головним управлінням ДФС у Луганській області. Саме тому виплату премії за жовтень неможливо було здійснити у жовтні 2015 року. До того ж, премія виплачується за результатами роботи за місяць, які аналізуються до 5-го числа місяця, наступного за звітним, в даному випадку - до 5 листопада, копія наказу на преміювання, надана відділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ГУ ДФС у Луганській області від 25.11.2015 № 71 ф. Також відповідач вказав, що на період роботи в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області ОСОБА_4 був відповідальний за нарахування та виплату заробітної плати, премії тощо.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби. Позивач просить провести засідання без його участі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 05 березня 1999 року по 19 жовтня 2015 обіймав посаду в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

19 жовтня 2015 року Головним управлінням Міндоходів у Луганській області прийнято наказ № 189-о, пунктом 1-м якого передбачено вважати ОСОБА_4 звільненим за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів України про працю та пунктом 2-м покладено обов'язок на відповідача забезпечити розрахунок з позивачем.

При звільнені відповідач не здійснив повний розрахунок належних ОСОБА_4 коштів, тому розрахункові суми, в тому числі компенсація за невикористані щорічні відпустки, були зараховані на його картковий рахунок філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» після звільнення, зокрема 30 жовтня 2015 року - в сумі 15717,92 грн, 09 листопада 2015 року - лікарняні в сумі 3032,09 грн, 27 листопада 2015 року - премія в сумі 510,01 грн. При цьому, грошові кошти, нараховані та виплачені 27.11.2015 та 25.12.2015 не були враховані при розрахунку середньої заробітної плати, застосованої для нарахування компенсації за невикористані відпустки, оскільки компенсація була нарахована 30.10.2015.

Листом від 01.11.2015 ОСОБА_4 просив відповідача надати письмовий розрахунок належних йому при звільненні сум.

Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області листом № 4132/12-14-05/03 від 13.11.2015 повідомила позивача, що 26 жовтня 2015 року був отриманий наказ ГУ Міндоходів у Луганській області від 19.10.2015 № 189-о «Про звільнення ОСОБА_4.». після отримання цього наказу позивачу були нараховані суми, належні при звільненні в розмірі 24498,84, у т. ч. 2818,74 - заробітна плата за фактично відпрацьовані 10 днів у жовтні, 16849,12 - компенсація за відпустку, 4830,98 - лікарняні. Фінансування для нарахування цих коштів було отримано відповідачем 27 жовтня 2015 року, тому фактичний розрахунок було проведено 30 жовтня 2015 року.

ОСОБА_4, вважаючи, що під час проведення із ним розрахунку при звільненні Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області було порушено встановлені чинним законодавством терміни проведення цього розрахунку та невірно обчислено розмір середньої заробітної плати, виходячи з якої визначено компенсацію за відпустку, а листом № 4132/12-14-05/03 не надано обґрунтованого роз'яснення з цього приводу, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 05 березня 1999 року прийняв присягу державного службовця.

Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку, ДПІ) є територіальним органом ДФС, який підпорядковується ДФС та Головному управлінню ДФС у Луганській області забезпечує реалізацію повноважень ДФС на відповідній території.

Згідно із пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу (на момент виникнення спірних правовідносин), є Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).

Згідно з вимогами статті 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Наказом відповідача затверджений Регламент ДПІ у м. Сєвєродонецьку. Відповідно до пункту 2.1.3. Регламенту заступники начальника призначаються та звільняються з посади Головою Державної фіскальної служби України.

У відповідності до пункту 10 Положення про ДПІ у м. Сєвєродонецьку, затвердженого наказом ДФС України від 27.08.2014 № 82 «Про затвердження положень про територіальні органи ДФС у Луганській області», ДПІ очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Головою ДФС у порядку, визначеному законодавством. Начальник ДПІ має заступників, які призначаються та звільняються з посади Головою ДФС у визначеному порядку.

На підставі пункту 1 наказу Міністерства доходів і зборів України від 19 жовтня 2015 року № 976-0 ОСОБА_4 звільнено 19.10.2015 з посади заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області за угодою сторін, пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Пунктом 2 наказу № 976 передбачено проведення розрахунку з позивачем без визначення відповідальної особи або органу.

Таким чином наказ № 976 містить дату звільнення та останнього дня роботи позивача - 19.10.2015.

На підставі наказу № 976 Головним управлінням Міндоходів у Луганській області 19.10.2015 прийнято наказ № 189-о, пунктом 1-м якого передбачено вважати позивача звільненим 19.10.2015 та пунктом 2-м покладено обов'язок на відповідача забезпечити розрахунок з позивачем.

Згідно із довідкою ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 10.02.2016 № 1422 середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 за останні два місяці роботи склала 266,4 грн.

Після цього 09 листопада 2015 року на підставі платіжного доручення № 13 від 09.11.2015 позивачу була перерахована сума лікарняних в розмірі 3032,09 грн. Сторони не заперечують, що відповідач своєчасно оплатив ОСОБА_4 перші 5-ть днів знаходження на лікарняному, остаточна сума в розмірі 3032,09 грн була перерахована після отримання коштів з фонду соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

За приписами статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 35 Закону № 3723-XII державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

На виконання пункту 2 наказу № 189 та статті 24 Закону України «Про відпустки», ДПІ у м. Сєвєродонецьку видано наказ від 26.10.2015 № 65-о «Про виплату компенсації за невикористану відпустку», відповідно до якого ОСОБА_4 належить виплата грошової компенсації за невикористані:

- 7,0 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 05.03.2013 по 04.03.2014;

- 30,0 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 05.03.2014 по 04.03.2015;

- 15,0 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 05.03.2014 по 04.03.2015;

- 19,0 календарних днів щорічної відпустки за період роботи з 05.03.2015 по 19.10.2015;

- 15,0 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 05.03.2015 по 04.03.2016.

26.10.2015 позивач був ознайомлений з наказом № 65.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином правова конструкція статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України обумовлює обов'язок відповідача виплати кошти саме в день звільнення. З урахуванням зазначеного суд критично оцінює посилання апелянта на отримання наказів про звільнення ОСОБА_4 лише 26.10.2015.

Судом першої інстанції встановлена відсутність вини Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби в затримці виплати лікарняних та премій за вересень-жовтень 2015 року, тому ці обставини не є предметом апеляційного розгляду.

Стосовно доводів апелянта з приводу затримки виплати ОСОБА_4 заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки колегія суддів зазначає наступне.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку посилається на відсутність коштів на день звільнення позивача, що підтверджується виписками по рахунках, проте це суперечить висновку Європейського Суду з прав людини в справі «Кечко проти України», що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому ДПІ у м. Сєвєродонецьку завчасно була обізнана про звільнення ОСОБА_4 та не вчинила будь-яких дій для отримання коштів, необхідних для проведення виплат при звільнені позивача (заява про звільнення була подана 02.10.2015).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній постанові про порушення відповідачем вимог статті 116 Кодексу законів про працю України в частині затримки виплати заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки в період з 19.10.2015 по 30.10.2015.

Таким чином, вимоги апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню. Розмір належної до сплати компенсації за затримку розрахунку апелянтом не оскаржується.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_4 компенсації за затримку виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в сумі 2131,2 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в справі № 812/42/16 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористанні щорічні відпустки - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в справі № 812/42/16 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук