Ухвала суду № 59535760, 03.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2016 рокусправа № 804/1866/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю представників:

Позивача - Талан О.О. ( довіреність від 03.08.2015 року)

Відповідача - Конань А.В. ( довіреність від 07.07.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 р.

у справі № 804/1866/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ДАФІ" звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000081401 від 12.03.2016 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки визначення розміру плати за користування земельною ділянкою повинно здійснюватись у відповідності до договору оренди землі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки посилаючись на заниження позивачем грошового зобов'язання з плати за землю у зв'язку з проведення її обрахунку відповідно до положень договору оренди, а не Податкового кодексу України, податковий орган правомірно здійснив донарахування відповідного зобов'язання.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на підставі повідомлення від 19.01.2016 року № 7, виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області та відповідно до наказу № 37 від 19.01.2016 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Копія наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.2014 року №2191 та повідомлення від 17.12.2014 року №596 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ БІК "ДАФІ" направлені позивачу поштою 18.12.2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № №247/04-62-14-01/32228680 від 16.02.2016року, яким встановлено порушення ТОВ БІК "ДАФІ" пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України), внаслідок чого занижено орендну плату за земельні ділянки розташовані на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська за перевірений період на загальна суму 1 198 135.51 грн.

На підставі акту перевірки 12.03.2016 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесене податкове повідомлення-рішення №0000081401.

Позивач вказане податкове повідомлення-рішення вважає протиправним та просить скасувати, оскільки сума орендної плати в них нараховае безпідставно.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 29.12.2006 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ БІК "ДАФІ" був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на двадцять років, відповідно до якого ТОВ БІК "ДАФІ" прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,9226 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, по бул. Зоряний, 1а, 1б (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:267:0119.

Відповідно до умов договору земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню торговельного та адміністративно-побутового комплексів, автостоянки та організації благоустрою. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно із пунктом 4.1 договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється в грошовій формі у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Згідно даних державного земельного кадастру від 18.06.2010 року №5354 з урахуванням індексації, передбаченої статтею 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельної ділянки по бул. Зоряний, 1а, 1б площею 2,9228 га складає 56428171,98 грн.

Згідно з поданою позивачем декларацією, сума нарахованої орендної плати за землю за 2015 рік складає - 916 228,09 грн.

Отже позиція податкової інспекції ґрунтується на порушенні позивачем пп. 288.5.1 п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, з питання повноти нарахування орендної плати за землю за 2015 рік суму, платіж орендної плати за земельну ділянку комунальної та державної власності визначило менше трикратного розміру земельного податку та обраховано згідно ст. 274 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 1 198 135,51 грн.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначена база оподаткування, якою є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272,273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2003 між Ніжинською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 234, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення ХІІІ сесії ХХІV скликання від 24.12.2003 із земель державної власності надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,9485 га, яка знаходиться в м. Ніжині, вул. Курилівська, 58.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірах на рівні ставки земельного податку.

Враховуючи викладене, річна сума орендної плати за земельну ділянку становить менше трикратного розміру земельного податку, чим занижено податкові зобов'язання по сплаті орендної плати.

Таким чином, розмір орендної плати за укладеними договорами оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, якими встановлено мінімальний розмір орендної плати, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, оскільки він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством.

Поряд із зазначеним слід звернути увагу на наступне.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі», що є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договорів оренди землі, укладених позивачем із селищною радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 8 Закону України «Про плату за землю» законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Кременчуцька міська рада Полтавської області - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

З урахуванням викладеного слід зазначити про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування ОДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.

Але зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перераховувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.8.2 п.288.5 ст.288 ПК України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.07.2015 року №21-1699а15 від 02.12.2014 року №21-274а14.

Натомість, розрахунок орендної плати проводиться із грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

При цьому, пунктом 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі по тексту - Закон України №3613-VI), який статтею 20 закріпив статус відомостей Державного земельного кадастру визначив його відомості офіційними.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закону України №3613-VI. Відповідно до приписів названої статті відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

-довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

-викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Згідно підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган помилково використав інформацію, надану у листі від 12 квітня 2016 року №8-411-0,2-1289/2-16, оскільки Закон України №3613-VI не передбачає отримання відомостей Державного земельного кадастру у формі листа.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року встановлено необґрунтованість розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 56 428 171,98 грн.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2006 року спростовуються доводи податкового органу щодо визначеної суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № 804/1866/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено04.08.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак