Ухвала суду № 59535747, 03.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2016 рокусправа № 804/386/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю представників:

Позивача - Повіланський О.О. ( довіреність від 18.01.2016 року)

Позивача - Тюрін О.С. ( довіреність від 13.11.2015 року)

Відповідача - Гагарський А.П. ( довіреність від 07.07.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 р.

у справі № 804/386/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003142204 від 22.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується із прийнятим повідомленням-рішенням та зазначає, що ним надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому посилання відповідача в акті перевірки на відсутність виконання робіт та укладання угод є безпідставними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки ним подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та спірним контрагентом.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін зазначаючи, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Наявність у позивача виписаних ТОВ «Люкс Кепітал» податкових накладних, актів надання послуг, звіту за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах не дає позивачу право на формування податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Люкс Кепітал» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.08.2014 року № 1692/04-65-22-04/35861700.

У вказаному акті відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 501623, грн. за березень 2014 року по господарським операціям з ТОВ «Люкс Кепітал».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 року № 0003142204, яким ТОВ «МС Девелопмент» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 752434,50 грн., в тому числі 501623,00 грн. за основним платежем та 250811,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

31.01.2014 року між ТОВ «МС Девелопмент» (замовник) та ТОВ «Люкс Кепітал» (підрядник) було укладено Договір підряду № 08/1 та 01.02.204 року додаткова угоду, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування та місцезнаходження об'єктів, на яких проводяться роботи за цим Договором зазначаються у Додатках до цього Договору. Позивачем на виконання умов даного договору були надані: податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт та інше.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження правомірності формування останнім податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Люкс Кепітал" тому, спірне податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0003142204 від 22.08.2014р. винесене правомірно та є законним.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Досліджуючи реальність спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

31.01.2014р. між позивачем та ТОВ «Люкс Кепітал» укладено Договір підряду № 08/1, а 01.02.2014 року укладено Додаткову угоду, відповідно до яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати закінчені роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування та місцезнаходження об'єктів, на яких проводяться роботи за цим Договором, зазначаються у Додатках до Договору підряду № 08/1 від 31.01.2014 р.

На підтвердження фактичного виконання вказаної угоди з ТОВ «Люкс Кепітал» позивач надав акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р. щодо 11 об'єктів, локальні смети, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки цін до цих актів на загальну суму 3009739,26 грн. (у т.ч. ПДВ-501623,21 грн.) у кількості 12 комплектів.

Позивачем надані податкові накладні в кількості 12 шт. на загальну суму 3009739,26 грн., в т.ч. ПДВ - 501623,21 грн., виписані ТОВ «Люкс Кепітал» 31.03.2014 року з посиланням на ремонтні роботи за договором підряду № 08/1 від 31.01.2014 року, також надано копії договорів оренди приміщень, в яких, згідно актів виконаних робіт, проводились ремонтні роботи .

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Люкс Кепітал» в березні 2014 року, оскільки надані позивачем первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що надані позивачем документи на підтвердження реального характеру господарських операцій, на підставі яких здійснено бухгалтерський та податковий облік цих господарських операцій, не відповідають вищевказаним вимогам законодавства до первинних документів і тому не підтверджують реальності відображених в них фактів.

Позивачем на підтвердження факту виконання ремонтних робіт надано до суду акти прийняття виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014 року які розташовані в п'яти різних містах України.

Слід звернути увагу, що кожний із наданих документів підписаний однією датою - 31 березня 2014 року, але неможливо встановити дату та місце їх складання, а також особисті данні осіб, які їх підписали в графі «керівник» від сторін договору або як підрядник та замовник.

Таким чином, зазначені документи не відповідають вимогам для первинних документів, тому не можуть бути підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, це обумовлено ще і невідповідністю їх змісту фактичним обставинам.

Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення спірних господарських операцій відповідно до їх змісту, відображеному у наданих позивачем документах, колегія суддів звертає увагу на неможливість їх доведеності.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач на вимогу суду не зміг надати передбачені п. 4.1.1 договору підряду проектно-кошторисну документацію, яка повинна була складатися, оскільки будівельні роботи мали великий обсяг завдань, які полягали у реконструкції як підлог, так і покрівель, в тому числі із їх демонтажем та будівництвом нових.

До того ж, позивач у відповідності до умов договорів оренди не зміг надати доказів отримання згоди власників приміщення на проведення таких будівельних робіт.

Також позивачем не надано документів, що підтверджують факт передачі підряднику об'єктів для будівельних робіт, за актами, як це передбачено пунктом 4.1.2. договору підряду.

Також не було надано суду жодних документів, які б підтверджували об'єктивну необхідність такого ремонту: дефектні акти, заявки на ремонт відокремлених підрозділів, доповідні чи службові записки з цього приводу, обстеження приміщення по факту отримання його в оренду тощо.

На те, що акти прийняття виконаних будівельних робіт не є належними документами, що реально підтверджують факти виконання цих робіт контрагентом вказує і те, що всі 12 актів щодо об'єктів в п'яти різних містах України були підписані одними і тими ж особами в один день - 31.03.2014 року, що є неможливим з урахуванням необхідного часу для прийняття цих робіт.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження правомірності формування останнім податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Люкс Кепітал».

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003142204 від 22.08.2014 року винесене правомірно та є законним.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі № 804/386/16 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 04.08.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак