Постанова № 59535167, 08.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2016 року № 826/23724/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомКазенного підприємства спеціалізованого приладобудування «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Державної фінансової служби у м.Києві провизнання протиправними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Казенного підприємства спеціалізованого приладобудування «Арсенал» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Державної фінансової служби у м.Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.07.2015р. № 0003551505, №0003561505 та №0003571505.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем не було допущено порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, оскільки позивачем в попередні періоди було надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Відповідачем надано заперечення проти позову, мотивуючи це наявністю порушення строків сплати з боку позивача.

В судовому засіданні 14.01.2016 р., за згодою сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Співробітниками ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, за результатами якої 19.06.2015р. складено акти № 234/2655-15-05 та № 235/2655-15-05.

Зазначеними актами перевірки встановлено порушення позивачем приписів пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, зокрема, несвоєчасне перерахування податку на прибуток.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003551505 від 03.07.2015р., яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 20% у сумі 1472,90 грн.;

- № 0003561505 від 03.07.2015р., яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 10% у сумі 3728,60 грн.;

- № 0003571505 від 03.07.2015р., яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію за порушення граничного строку сплати податку на прибуток у розмірі 10% в сумі 14190,70 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами, встановленими актом перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (реєстраційний № 9086495028 від 05.02.2013р.), в якій у р.34 «Авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно», задекларовано суму 101941,0 грн.

21.03.2013р. позивачем подано відповідачу заяву № 84170-12/66 про зарахування надміру сплачених коштів в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за березень 2013 року в сумі 101 940, 75 грн. Зарахування коштів на підставі заяви підприємства було здійснено 13.05.2013 року.

23.10.2013 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2013 року (реєстраційний № 9067466331), в якій задекларовано у р. 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» та у р. 16 «Податок на прибуток підприємства, нарахований за результатами останнього календарного кварталу» суму 141 907,0 грн.

31.10.2013 року позивачем подано відповідачу заяву № 2329/70-12/66 про зарахування надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток в рахунок грошових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2013 року в сумі 141 906,51 грн. Зазначене зарахування було здійснено 20.11.2013р.

07.02.2014 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний № 9089912940), де у р.34 «Авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно», задекларовано суму 106 538,00грн.

06.05.2014р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву № 112/66-7 щодо здійснення погашення грошового зобов'язання підприємства по авансовому внеску з податку на прибуток за червень 2014 року в сумі 106 538,00 грн. Зарахування коштів за даною заявою було здійснене 07.07.2014р.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України).

Так, згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, в силу п.57.1 ст.57 ПК України граничним терміном сплати самостійно визначеного підприємством податкового зобов'язання було 30.03.2013 року., 19.11.13р., 30.06.2014р.

Водночас, відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрямок перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд вказує на те, що даними приписами, окрім іншого, передбачено, що контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Водночас, зазначеними вимогами закону не встановлено граничного терміну, до якого платник податків зобов'язаний подати заяву про перерахування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань. Суд також зазначає, що зазначені положення поширюють свою дію за колом осіб на контролюючий орган, та на орган, який забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не на платника податків.

З матеріалів справи видно, що позивач подав такі заяви завчасно, до закінчення граничного терміну сплати зобов'язань з податку на прибуток, а відтак не порушував п.57.1 ст.57 ПК України.

Відтак, на думку суду, позивачем своєчасно у встановлений податковим законодавством строк вжиті всі заходи на погашення задекларованого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

При цьому суд враховує ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 02.03.2016р. №826/14729/15.

Крім того, суд зауважує наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

В даному випадку позивачем своєчасно, тобто до сплину граничного терміну було подано заяви про зарахування коштів. Натомість відповідачем відповідні дії вчинялися хоча і в межах встановленого двадцятиденного строку, проте, поза межами граничного строку сплати зобов'язання. Таким чином передача документів відповідачем поза граничним строком сплати, тягла за собою накладення санкцій тим же суб'єктом владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Казенного підприємства спеціалізованого приладобудування «Арсенал» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Державної фінансової служби у м.Києві від 03.07.2015р. № 0003551505, №0003561505 та №0003571505.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. присудити на користь Казенного підприємства спеціалізованого приладобудування «Арсенал» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук