Ухвала суду № 59535159, 05.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову в роз'ясненні судового рішення

05 серпня 2016 року м. Київ № 826/10574/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І. , розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2016 року по справі № 826/10574/16

за позовом ОСОБА_1,

до відповідача-1 тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ національної поліції в Одеській області генерал поліції третього рангу Лорткіпанідзе Г.Г.,

відповідача-2 Головного управління національної поліції в Одеській області,

відповідача-3 Національної поліції України,

відповідача-4 голови Національної поліції України Деканоідзе Хатії,

відповідача-5 Одеського навчального центру підготовки поліцейських,

відповідача-6 Державної казначейської служби України

про визнання протиправним та скасування наказів, рішень, визнання протиправними дій та бездіяльності, поновлення на посаді, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ національної поліції в Одеській області генерал поліції третього рангу Лорткіпанідзе Г.Г., Головного управління національної поліції в Одеській області, Національної поліції України, голови Національної поліції України Деканоідзе Хатії, Одеського навчального центру підготовки поліцейських, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказів, рішень, визнання протиправними дій та бездіяльності, поновлення на посаді, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2016 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.08.2016 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просить суд роз'яснити ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2016 про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з заявленого клопотання та системного аналізу положень чинного законодавства України, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про роз'яснення судового рішення, виходячи з наступного.

Згідно заяви позивача, останньому не зрозумілі положення описово-мотивувальної частини ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2016, а саме позивач просить роз'яснити на які з позовних вимог розповсюджується дія п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а які позовні вимоги не підпадають під дію зазначеної статті ЗУ "Про судовий збір", а також просить суд роз'яснити чи при винесенні ухвали про залишення без руху від 14.07.2016 судом було взято до уваги п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України № 3674-VI і який саме розмір судового збору підлягає сплаті.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Згідно ст. 158 КАС України судовими рішеннями у адміністративному судочинстві є постанови та ухвали.

Рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Разом з тим, суд зауважує, що механізм, визначений ст. 170 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

Відтак, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Отже, зі змісту ст. 170 КАС України, вбачається, що роз'ясненню підлягає незрозуміле рішення суду у разі, коли внаслідок неясності резолютивної частини рішення його не можливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання, що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.12.2013 р. №К-15714/10 (реєстраційний номер в ЄДРСР 36359653).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір (Закон N 3674-VI) - судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173 - 1175 Цивільного кодексу України.

Цими статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (статті 1167, 1173);

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1174);

у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175).

Ці норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної). Так, пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Застосовуючи положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір (Закон N 3674-VI) визначено, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. Судом при винесенні рішення враховано те, що за такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Цей пункт не містить виключного переліку вимог, за звернення з якими позивачі звільняються від сплати судового збору. Крім вимог про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, законодавець поширює пільги зі сплати судового збору на інші вимоги, що випливають з трудових відносин.

Як зазначено у Науково-практичному коментарі Цивільного процесуального кодексу України (Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України В.М.Кравчук, О.І.Угриновська - К.: Істина, 2006. - 944 с.), трудові правовідносини - це відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією права на працю. До трудових належать спори, що стосуються прийняття на роботу, укладення, зміни та припинення трудового договору, переведення, оплати праці, застосування дисциплінарних стягнень, притягнення до матеріальної відповідальності, реалізації пільг та гарантій права на працю.

Усталеною є практика адміністративних судів щодо поширення цього законодавчого положення на вимоги, що випливають з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження, які КАС України разом зі спорами з приводу звільнення з публічної служби (у пункті 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» - поновлення на роботі) виділяє як окремі види спорів. Ці спори за своєю сутністю є спорами осіб, які перебувають у службових відносинах із суб'єктом владних повноважень, а отже, є такими, що виникають із трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України " Про судовий збір " від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.

За таких обставин позивач звільняється від сплати судового збору лише в частині вимог, оскільки вони випливають з трудових правовідносин, а в іншій частині позовних вимог до позивач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 551,20 грн.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В контексті наведеного вище, а також зважаючи на те, що на шість вимог немайнового характеру розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору, які встановлені п.1 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі визначено Законом України "Про судовий збір" за розгляд трьох позовних вимог на які не розповсюджуються дія пільг передбачених п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 653, 60 грн. (551,20 х 3).

Аналізуючи наведену правову норму, суд зазначає, що роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, визначений ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства роз'ясненню підлягають ті судові рішення, які є незрозумілими, містять суперечливі доводи, які ведуть до труднощів при їх виконанні, чого в даному випадку не має, оскільки ухвала суду викладена доступною, зрозумілою мовою, і не потребує додаткових роз'яснень.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Згідно з ч. 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Як зазначено у п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

В даному випадку, розглянувши заяву позивача з урахуванням наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України та вищезгаданої постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, суд не вбачає підстав для роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 14.07.2016 про залишення заяви без руху.

Окрім того, суд наголошує, що тлумачення положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також окремих статей Закону України «Про судовий збір» не передбачене статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інших доводів, які б свідчили про незрозумілість ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від14.07.2016 позивач не навів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про роз'яснення судового рішення.

Керуючись положеннями статей 160, 165, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2016 - відмовити.

2.Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, передбаченим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська