Постанова № 59534760, 03.08.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4698/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги в частині,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся (надалі по тексту також - позивач) до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 04.06.2015 № 0079081701 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 5779,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскарженою вимогою в частині заниження позивачем єдиного внеску в сумі 5779,23 грн у зв'язку з невірним формуванням позивачем суми витрат. Позивач зауважив, що посадові особи ДПІ у м. Полтаві, які проводили перевірку, неправомірно зарахували до витрат, зазначених у декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_2, витрати на придбання тютюнових виробів вартістю 16654,85 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У письмових запереченнях наданих суду, відповідач зазначає, що до складу витрат, відображених у декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, яку позивач подав до ДПІ у м. Полтаві, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, безпідставно включено витрати на придбання тютюнових виробів вартістю 16 654,85 грн, за які не проведено оплату постачальнику - ТОВ «ТК» Мегаполіс - Україна». Відповідач зауважив, що по зазначеному контрагенту у позивача виникла кредиторська заборгованість на цю суму. Отже відповідно до вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 174 Податкового кодексу України, товари повинні бути не тільки отримані, а й оплачені, тому фактично понесені витрати мають бути підтверджені, крім видаткової накладної, ще й документами на оплату. Таким чином, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_2 неправомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання неоплачених тютюнових виробів. Податковим органом встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 16 654,85 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця /а. с. 15/.

Працівниками ДПІ у м. Полтаві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у м. Полтаві від 04.12.2014 № 2632 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання за грудень 2014, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання вимог законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 17.01.2015 № 88/16-01-17-01-11/НОМЕР_2, відповідно до якого встановлено, в тому числі, порушення позивачем п. 2 частини 1 ст. 7 та частини 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон про ЄСВ), у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за 2011-2013 рр. в сумі 10 958,93 грн, а саме: за 2011 рік у сумі 4010,30 грн, за 2012 р. у сумі 1169,40 грн, за 2013 р. у сумі 5779,53 грн.

ДПІ у м. Полтаві сформовано та направлено податкову вимогу від .04.06.2015 № Ф-0079081701 про оплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9789,53 грн /а. с. 37/.

Позивач, не погодившись з вказаною вимогою в частині суми 5779,23 грн, оскаржив її до суду.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як визначено пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2 - 14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина 2 стаття 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ля платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Отже, з викладеного можна зробити висновок, що базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума доходу (прибутку), отриманого від його діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 4 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за І-ІІІ квартал 2012 рік та 2013 рік у розмірі 34,7% встановлено його заниження за 2013 рік у сумі 5779,23 грн. Вказане порушення, на думку відповідача, відбулось у зв'язку з невірним формуванням суми витрат пов'язаних з його визначенням. Так, перевіркою встановлено, що складу витрат, відображених в декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, безпідставно включено витрати на придбання тютюнових виробів вартістю 16 654,85 грн, за які не проведено оплату постачальнику - ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна", що стало наслідком виникнення кредиторської заборгованості в цій сумі.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 завищено витрати на придбання неоплачених тютюнових виробів в сумі 16 654,85 грн, а відтак в цій сумі занижено дохід за 2013 р., із якого нараховується єдиний соціальний внесок.

На підставі вказаних висновків контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року №0049631701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3122,79 грн. Тобто, податковим органом було встановлено заниження позивачем суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності позивача за 2013 рік, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що, в свою чергу, стало підставою для винесення відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 27 лютого 2015 року №0049631701 було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, у справі № 816/116/16 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 лютого 2015 року №0049631701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3122,79 грн.

Оскільки підставою для винесення спірної вимоги в частині 5779,23 грн стало рішення відповідача від 27 лютого 2015 року №0049631701 про донарахування позивачу зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3122,79 грн, яке судом визнано протиправним та скасовано, то і сама оскаржувана вимога є протиправною з урахуванням вимог ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № 816/116/16, доказування не потребують.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході судового засідання не надано доказів на підтвердження правомірності винесення вимоги від 04.06.2015 № Ф-0079081701 про оплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в частині суми 5779,23 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в охопленому перевіркою періоді - безпідставним.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області № 0079081701 від 04.06.2015 в частині суми штрафних санкцій у розмірі 5779 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) гривень 23 (двадцять три) копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський