Ухвала суду № 59534613, 04.08.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04.08.2016 р. № 814/1034/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1, доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №3, треті особиНаціональна поліція України, провизнання протиправним та скасування наказу від 04.04.2016р. № 72 о/с, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.04.2016 р. № 72 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 23.05.2016 року відкрито провадження у справі № 814/1034/16 за цим позовом.

04.08.16 в судовому засіданні представником ГУНП заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду.

Своє клопотання відповідач обґрунтував тим, що наказ про звільнення позивача видано 04.04.16, а до суду він звернувся після 04.05.16, тобто з пропущенням передбаченого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку для звернень з питань публічної служби.

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення позивача датовий 04.04.16, а до суду він звернувся 12.05.2016 (як вбачається з поштового конверту).

Позивач пояснив, що отримав трудову книжку через тиждень або два після видання наказу, точніше дату не пам'ятає.

Відповідач в свою чергу зазначив, що трудову книжку позивачу було вручено 04.04.16, на підтвердження чого назав копію листа з підписами.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, у питаннях звільнення з публічної служби момент обрахунку місячного строку звернення до суду необхідно обраховувати з врахуванням вимог ст.233 КЗпПУ з моменту вручення наказу або видачі трудової книжки.

З наданого відповідачем доказу вручення трудової книжки позивачу не вбачається дата її вручення, а відтак неможливо спростувати доводи позивача про отримання через деякий час після видання наказу про звільнення.

Інших доказів того, коли позивачу було вручено копію наказу про звільнення або видана трудова книжка відповідачем не надано.

За таких обставин для висновків про пропущення позивачем місячного строку недостатньо фактичних даних.

У будь-якому випадку, строки давності звернення до суду слугують забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. При цьому, інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «ОСОБА_3 проти України» (заява № 21722/11).

У цьому ж випадку, з моменту звільнення позивача до подання позовної заяви пройшло 1 місяць 8 днів, за цей час докази сторін не втратили визначеності, та спірне питання може бути досліджено судом досить повно. А тому, враховуючи, що неможливо встановити дату отримання позивачем трудової книжки, пропущення ним строку на 8 днів є поважною причиною і не може бути перешкодою для звернення до суду для захисту своїх прав.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання представника відповідача відмовити.

2. Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суддя В.В.Біоносенко