Постанова № 59534525, 02.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 року № 813/1398/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача Стефака Т.В.,

представника відповідача Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000812220/5046 від 16.11.2015р., № 0000792220/5048 від 16.11.2015р., № 0000802220/5050 від 16.11.2015р., №0000822220/5051 від 16.11.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС України, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, а в ході перевірки відповідачем належним чином не досліджено всі обставини господарської діяльності позивача, внаслідок чого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, яке мотивоване тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не доведено реальності господарських операцій із зазначеними у акті перевірки контрагентами, а також не спростовано інші порушення податкового законодавства, виявлені в ході проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем у період з 27.05.2015 року по 19.10.2015 року проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА" (далі ПАТ "НПК-Галичина", позивач), код за ЄДРПОУ-00152388, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., про що складено акт № 170/28-06-22-20/00152388 від 26.10.2015р.

На підставі складеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.11.2015р.:

- №0000812220/5046 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 754857 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 377428,50 грн.;

- №0000792220/5048 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 78846077 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 39423038,50 грн.;

- №0000802220/5050 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 71673246 грн.;

- №0000822220/5051 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 514539 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:

- п.135.1, п.135.2, пп. 135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135, п. 137.10 ст. 137, пп.138.1.1 п.138.1,п.138.2, п.138.6, 138.8, пп.138.10.2 ст.138, пп.139.1.9ст. 139 п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 71673246 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 83042034 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 514539 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 1337770 грн.

Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено фактичних господарських відносин позивача з ТзОВ "Київ Ліквід Петролеум", ТзОВ "Магнум трейд", ТзОВ "Азонтес", ТзОВ "Санрайз-трейд", ТзОВ "Барилит Плюс",ТзОВ "Нафтова компанія Партнер", ТзОВ "Талис плюс", ТзОВ "Праус".

Окрім того, відповідач дійшов висновку при проведенні перевірки, що позивачем занижено доходи при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 499000000 грн., зокрема позивач не повернув суму поворотної фінансової допомоги, на кінець звітного періоду 2014 року, що є порушенням п.135.1, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

11 вересня 2013 року між ПАТ НПК "Галичина" (Позичальник) та ПАТ «КБ «Приватбанк» (Банк) укладено кредитний договір №4Г13537И, відповідно до якого, позивачу надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії частинами або повністю в межах ліміту даного договору, в тому числі після часткового чи повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору. Строк погашення кредиту 08 вересня 2014 року.

В подальшому сторони домовились укласти додаткові угоди та продовжити термін повернення кредитних коштів, а саме:

1. Додаткова угода від 27.01.2014 року, в якій сторони встановили, що строком повернення кредитних коштів в сумі 200 000 000 грн. є 27.01.2014р.;

2. Додаткова угода від 12.02.2014 року, в якій сторони встановили, що строком повернення кредитних коштів в сумі 200 000 000 грн. є 12.02.2014р.;

3. Додаткова угода від 18.02.2014 року, в якій сторони встановили, що строком повернення кредитних коштів в сумі 99 000 000 грн. є 18.02.2014р.

У зв'язку з протермінуванням повернення кредитних коштів позивача, у встановлені додатковими угодами строки, дані кошти були сплачені згідно договору поруки фізичною особою ОСОБА_4 Даний факт підтверджується виписками банку, відповідно до яких на забезпечення виконання зобов'язання позивача за кредитним договором №4Г13537И від 11.09.2013 року, 27.01.2014 року укладено договори поруки №4Г13537И /П (П1,П2) з фізичною особою ОСОБА_4

Слід зазначити, що кошти повертались уже після укладення договору поруки, та не порушуючи додаткові угоди, щодо строків повернення кредиту. Так, кошти поручителем були повернуті 28.01.2014р., 13.02.2014р., та 19.02.2014р., у розмірі 200000000,00 грн., 200000000,00 грн. та 99 000 000,00 грн. відповідно.

Відповідач у акті перевірки прийшов до висновку, що повернення коштів за договором поруки є отриманням поворотної фінансової допомоги позивачем. З даним твердженням суд погодитись не може, з огляду на наступне:

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до ст.553 Цивільного Кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Тобто, при фактичному виконанні договору поруки не відбувається передача грошових коштів поручителем боржнику: кошти перераховуються поручителем на рахунки кредитора з метою погашень зобов'язань боржника, забезпечених договором поруки.

Таким чином, визначальною ознакою поворотної фінансової допомоги є «сума коштів, що надійшла…», а у наведеному випадку від поручителя до боржника жодна сума коштів не надходила. Поручитель розрахувався з банком замість позичальника, і тепер уже поручитель висуває (може висувати) боржнику претензії щодо повернення суми боргу (ч. 2 ст. 556 ЦКУ). Тобто погашення поручителем за боржника його зобов'язань перед кредитором не можна прирівнювати до отримання боржником поворотної фінансової допомоги від поручителя.

Відповідно, погашення кредиту поручителем не спричинить у позичальника змін у податковому обліку. Зобов'язання перед кредитором зміниться на зобов'язання перед поручителем. А вже це зобов'язання потрібно виконувати відповідно до норм договору поруки.

Позивач самостійно не повернув основну суму кредиту - за нього це зробив поручитель. Проте зобов'язання за кредитом у підприємства перед банком погашені. Та є інший договір - договір поруки, яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ст. 553 ЦКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦКУ, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в т. ч. і ті, що забезпечували його виконання. У боржника, яким є підприємство, зобов'язання за договором кредиту припинені, але натомість виникли зобов'язання за договором поруки перед поручителем.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання гарантій та поручительств віднесено до фінансових послуг.

Таким чином, погашення ОСОБА_4, як поручителем заборгованості позивача перед банком є поставкою фінансових послуг позивачеві, що за своєю правовою природою є відмінною операцією від надання поворотної фінансової допомоги у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК, і не приводить до зростання активів платника та не збільшує його оподатковуваний доход.

В силу вимог ст. ст. 553, 556, 1046 ЦК України порука не є самостійним видом зобов'язань, а є лише способом забезпечення виконання основного зобов'язання (договору).

Виконання поручителем зобов'язань перед кредитором боржника не може вважатись поворотною фінансовою допомогою, наданою боржнику, оскільки відсутній факт передання платнику податку грошових коштів у користування. Отже, зазначена заборгованість не включається до валового доходу боржника, як поворотна фінансова допомога, оскільки не є такою.

Враховуючи згадані норми законодавства, суд прийшов до висновку, що забезпечення виконання зобов'язання у вигляді поруки не передбачає передачу поручителем боржнику у користування на визначений строк певної грошової суми, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави донараховувати доходи позивачу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 499 000 000 грн.

Щодо господарських операцій з ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум».

Так, судом встановлено, що відповідно до договору поставки № 0106/14-П від 01.06.2014 року, а також додаткових угод до даної угоди, ПАТ «НПК-Галичина» придбано 30.06.2014 року газ скраплений у ТОВ «Київ Ліквід Петролеум», у кількості 332,903 т на загальну суму 3497478,95 грн. ,в т.ч. 582913,16 грн. ПДВ на умовах поставки -склад АЗС.

В підтвердження виконання умов договору позивачем долучено акти приймання-передачі нафтопродуктів № 1-9 від 30.06.2014р., додаткові угоди № 1-9 від 01.06.2014р. до договору № 0106/14-П від 01.06.2014 року, податкові накладні № 70-78 від 30.06.2014р., платіжне доручення на часткову оплату товару № 1498 від 22.07.2015р., кредитна заборгованість станом на 27.10.2015р. становить 557478,95 грн.

Згадані та перелічені судом документи є належним чином оформлені та підписані сторонами.

Суд не погоджується з висновком відповідача у акті, що отримання газу скрапленого визначено як безоплатно отримані товарно-матеріальні цінності, або як отримання безповоротної фінансової допомоги у товарній формі.

Відповідно до пункту 135.5.4 п 135.5 ст 135 ПКУ до доходів включаються «вартість товарів, робіт, послуг безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни ,суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді…»

Відповідно до пп. 14.1.13 п 14.1 ст 14 ПКУ безоплатно надані товарів : «безоплатно надані товари, роботи, послуги - це: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів…»

До безповоротної фінансової допомоги згідно пп. 14.1.257 ПКУ відноситься:

1) суму коштів, переданих платнику податків за договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

2) суму безнадійної заборгованості, відшкодованої кредиторові позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

3) суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнуту після закінчення строку позовної давності;

4) основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

5) суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Враховуючи це, при оприбуткуванні газу скрапленого у взаємовідносинах сторін не прослідковується ні безоплатно отриманий товар (договір платний, частково оплачений товар на дату складання акту) ні безповоротна фінансова допомога (не передаються кошти згідно договорів дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів)

Аналізуючи дані норми, господарську операцію по придбанню газу скрапленого не можна вважати ні безоплатно наданими товарами, ні безповоротною фінансовою допомогою.

Також суд бере до уваги той факт, що від операції купівлі газу у ТОВ «Київ Ліквід Петролеум», і його подальшої реалізації на підприємства, позивач отримав прибуток у сумі 390402,28 грн. та включив до зобов'язань з ПДВ суму 78080,46 грн., що додатково підтверджує подальший рух товару.

Також суд звертає увагу про наявність листів позивача до ТОВ "Київ Ліквід Петролеум", де повідомляється місце постачання товару (перелік, адреса АЗС, кількість газу, та дата завантаження).

Зазначені факти підтверджують реальність і економічну доцільність здійснення господарських операцій та фактичний рух товару.

Щодо акту від 10.06.14р. №1609/26 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" то такий судом не беруться до уваги, оскільки платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Суд також зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливості посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій, який містить форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки, не може свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Щодо здійснення господарських операцій між ПАТ НПК "Галичина" та ТОВ «Магнум трейд»,ТзОВ «Азонтес», ТзОВ «Санрайз - трейд», ТзОВ «Барилит Плюс», ТзОВ «Нафтова компанія Партнер», ТзОВ «Талис плюс», ТзОВ «Праус».

01.07.2014 р. між ВАТ «НПК- Галичина» і ТзОВ «Санрайз - Трейд» було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів №СТ/01072014 від 01.07.2014р., в якому зазначено, що Постачальник (ТзОВ «Санрайз - Трейд») зобов'язується поставити на умовах ЕХW- резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а Покупець (ВАТ НПК- Галичина) прийняти до 31.07.2014 р. паливо дизельне підвищеної якості (євро)марки В виду 11(код товару згідно УКЕЗЕД 2710194710) в кількості 41,927 тн. на суму 719970,44 грн., в т.ч. ПДВ 119995,07 грн. Дана кількість палива дизельного оприбуткована (на основі акту № 07/01 від 31.07.2014 приймання-передачі від ТзОВ «Санрайз - Трейд» на ВАТ «НПК- Галичина») на балансовий рахунок 28 «Товари».

Позивачем суду надано документи, а саме: договір купівлі - продажу нафтопродуктів №СТ/01072014 від 01.07.2014р., додаткова угода №1 до договору купівлі - продажу №СТ/01072014 від 01.07.2014р., від 01.07.2014р., акт №07/01 приймання - передачі нафтопродуктів до договору купівлі продажу нафтопродуктів №СТ/01072014 від 01.07.2014р. , від 31.07.2014р., податкова накладна №4 від 31.07.2014 року на суму 719970,44 грн. в т.ч. ПДВ 119995,07 грн., платіжне доручення №2497 від 17.09.2014р. на суму 1000,00грн., платіжне доручення №1808 від 19.09.2014р. на суму 3306,83 грн., платіжне доручення №1863 від 25.09.2014р. на суму 112,00 грн., платіжне доручення №1866 від 25.09.2014р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №1932 від 06.10.2014р. на суму 11742,97 грн., платіжне доручення №2000 від 21.10.2014р. на суму 9611,01 грн., платіжне доручення №2083 від 30.10.2014р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №2206 від 05.11.2014р. на суму 13793,22 грн., платіжне доручення №2497 від 10.12.2014р. на суму 12116,02 грн., оборотно-сальдові відомості рахунку 28.1 «Товари», які підтверджують реальність здійснення господарської операції.

01.07.2014 р. між ВАТ «НПК- Галичина» і ТзОВ «Магнум - Трейд» було укладено договір поставки нафтопродуктів №01-07-14 від 01.07.2014р., в якому зазначено, що Постачальник (ТзОВ «Магнум - Трейд») зобов'язується поставити на умовах ЕХW склад ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інші склади, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, а Покупець (ВАТ НПК- Галичина) прийняти на протязі липня 2014 року паливо дизельне підвищеної якості (євро)марки В виду 11(код товару згідно УКЕЗЕД 2710194710) в кількості 178,260 тн. на суму 2947493,45 грн., в т.ч. ПДВ 491248,91 грн. Дана кількість палива дизельного оприбуткована (на основі акту № 1 від 31.07.2014 приймання-передачі від ТзОВ «Магнум - Трейд» на ВАТ «НПК- Галичина») на балансовий рахунок 28 «Товари».

Суду надано документи, а саме: договір поставки нафтопродуктів №01-07-14 від 11.07.2014р., додаткова угода №1 до договору поставки №01-07-14 від 01.07.2014р., від 31.07.2014р., акт №1 приймання - передачі нафтопродуктів до договору поставки №01-07-14 від 01.07.2014р. , від 31.07.2014р., податкова накладна №5 від 31.07.2014 року на суму 2947493,45 грн. в т.ч. ПДВ 491248,91 грн., платіжне доручення №1809 від 19.09.2014р. на суму 91570,00грн., платіжне доручення №1868 від 25.09.2014р. на суму 2855923,45 грн., оборотно-сальдові відомості рахунку 28.1 «Товари», які підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Між позивачем та ТОВ "Азонтес" укладено договір поставки нафтопродуктів від 01 жовтня 2014р. № НП-131, додаткова угода до нього від 01.10.2014р. № 141031000000008, договір № НП-11 від 01.09.2014р. та додаткова угода до нього № 140930000000010. На виконання умов договорів надано акти приймання-передачі нафтопродуктів від 31.10.2014р. та від 30.09.2014р., податкова накладна № 65 від 31.10.2014р.

Між позивачем та ТОВ "Барилит Плюс" укладено Договір поставки нафтопродуктів №01/62-НП від 01 травня 2014р. , додаткову угоду до договору № 140531000000131. На виконання умов договору надано акт приймання передачі нафтопродуктів №140531000000131 від 31.05.2014р., податкова накладна №265 від 31.05.2014р., платіжне доручення на оплату товару №1900 від 01.10.2014р.

Між позивачем та ТОВ "Нафтова компанія Партнер" укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-00028 від 01 серпня 2014р. , додаткову угоду № 140831000000064 від 01.08.2014р. На виконання умов договору надано акт приймання передачі нафтопродуктів №140831000000064 від 31.08.2014р., товаротранспортна накладна №0000009681 від 04.08.2014р., податкова накладна № 64 від 31.08.2014р., платіжне доручення на оплату товару.

Між позивачем та ТОВ "Талис Плюс" укладено договір поставки нафтопродуктів №01/06-811 від 01 червня 2014р. та додаткову угоду до договору № 140630000000041 від 01.06.2014р. На виконання умов договору долучено акт приймання передачі нафтопродуктів №140630000000041 від 30.06.2014р., податкова накладна №44 від 30.06.2014р., платіжне доручення на оплату товару № 1758 від 12.09.2014р.

Між позивачем та ТОВ "Праус" укладено договір поставки нафтопродуктів №01/50 від 01.04.2014р. та додаткову угоду до договору №140430000000134 від 01.04.2014р. На виконання умов договору долучено акт приймання передачі нафтопродуктів №140430000000134 від 30.04.2014р., податкова накладна №133 від 30.04.2014р., платіжне доручення на оплату товару № 1210 від 11.07.2014р.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відтак не відповідають дійсності висновки податкового органу в акті перевірки про те, що перелічені вище нафтопродукти отримані позивачем від невстановлених осіб , а тому такі є безоплатно отриманими (безповоротною фінансовою допомогою у товарній формі), і як наслідок, занижено доходи, що вираховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по операціях з безоплатно отриманих ТМЦ на загальну суму 3 907 452,37 грн.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від контрагентів оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містить необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України № 0000812220/5046 від 16.11.2015р., № 0000792220/5048 від 16.11.2015р., № 0000802220/5050 від 16.11.2015р., №0000822220/5051 від 16.11.2015р. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2 063 266,59 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України № 0000812220/5046 від 16.11.2015р., № 0000792220/5048 від 16.11.2015р., № 0000802220/5050 від 16.11.2015р., №0000822220/5051 від 16.11.2015р.

3.Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-ГАЛИЧИНА" (ЄДРПОУ - 00152388) судовий збір у розмірі 2063266,59 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 08.08.2016 року.

Суддя Братичак У.В.