Постанова № 59534040, 08.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р.Справа №804/3509/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Союз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 12.11.2014 року перебуває адміністративна справа №804/18699/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Союз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про:

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо внесення коригувань до автоматизованої системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі акту №2035/26-55-22-08/38900239 від 24.07.2014 року;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі акту №2035/26-55-22-08/38900239 від 24.07.2014 року;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з усіх податкових електронних баз даних Державної податкової інспекції у печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві інформацію, внесену на підставі акту №2035/26-55-22-08/38900239 від 24.07.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі №804/18699/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року у справі №804/18699/14 скасовано, та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому, касаційним судом зазначено, що:

- Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України. Зокрема, у справі №21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку;

- за таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків;

- оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення;

- висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є судженням податкового органу, які не породжують правових наслідків для платника податків. Права такого платника можуть бути порушені податковим органом внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

8 червня 2016 року справа №804/18699/14 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, адміністративній справі присвоєно №804/3509/16 та за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Верба І.О.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на підставі акта №2035/26-55-22-08/38900239 від 24.07.2014 року службовими особами державної податкової інспекції в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та виключено з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ. Посилаючись на відсутність правових підстав для проведення зустрічної звірки, а також для коригування показників податкової звітності за результатами такої звірки, позивач вважає такі дії відповідача незаконними. Позивач вважає, що відповідачем за результатами перевірки рішень про донарахування податкових зобов'язань винесено не було, що позбавляло його можливості здійснювати коригування показників податкової звітності з ПДВ в з електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у судове засідання не з'явився, подав письмо клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні та письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи та у яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. З наданих заперечень свідчить, що відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування в обліковій картці платника податків позивача на підставі акта №2035/26-55-22-08/38900239 від 24.07.2014 року, оскільки відповідачем, внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків та не призводить до зміни показників декларацій платника податків (а.с. 43-46).

ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні та письмові заперечення в яких пояснив, що згідно реєстраційних даних ТОВ «Прайд Союз» не перебуває на податковому обліку в ДПІ, тому, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська до відповідних баз даних показники податкової звітності позивача не вносила та не здійснювала коригування (а.с. 32-33).

Ухвалу про прийняття справи до провадження та повістку про виклик до суду направлено позивачу за адресою, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - м. Дніпропетровськ, вул. Звивиста, 28, рекомендованим поштовим відправленням, але конверти на судові засідання 23.06.2016 року та на 02.08.2016 року повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням (за закінченням терміну зберігання).

З матеріалів справи вбачається, що платник податків не отримує поштову кореспонденцію за офіційною адресою (т.1 а.с.100, 150, 158).

Вирішуючи питання розгляду справи, суд виходить із того, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Провадження у цій справі відкрито 13.11.2014 року.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення позивача належним чином про розгляд справи, про зміну поштової адреси позивач не повідомляв.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Прайд Союз» при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами яких складено акт від 24.07.2014 року №2035/26-55-22-08-10/38900239 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», яким встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій з постачальними за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року (а.с.47-58).

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що останнім на підставі зазначених актів зустрічних звірок позивача було внесено зміни до автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стосовно підприємства позивача на підставі відомостей вищевказаних актів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що правовою підставою проведення зустрічної звірки зазначено пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого, - органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» та наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», якими визначено механізми дії податкового органу у разі необхідності здійснення такої звірки.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки, у тому числі й актом про неможливість проведення зустрічної звірки не створюють будь-яких правових наслідків.

Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії з проведення зустрічних звірок та зі складення зазначених актів не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких звірок, то дії щодо проведення зустрічної звірки не можуть вважатись протиправними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідач не заперечив, що на підставі складеного акту внесено інформацію щодо непідтвердження сум податкового кредиту до автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», проте такі результати не вплинули на облік платежів позивача та не змінили задекларовані показники фінансової звітності.

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Викладаючи вищевикладену правову позицію у розглянутій категорії справ, виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України, колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України у справі №21-511а14 дійшла правового висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Отже, оскільки судом не здійснено висновку щодо протиправності податкового контролю, виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі цього акта, є необґрунтованим.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. У цьому випадку безпосереднє викладення контролюючим органом суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку товариства порушень податкового законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту.

Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, порушення прав позивача як платника податків не підтверджено.

Внесення контролюючим органом до електронної бази даних інформації є лише службовою діяльністю її працівників з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи, з огляду на те, що це є лише статистична інформація, яка без винесення податкового повідомлення-рішення, не призводить до порушення прав та інтересів платників податків. Вона слугує для відображення класу ризику відображених у податковому обліку операцій.

Таке відображення не призводить до змін задекларованих платником податків відомостей, що відображаються в інтегрованій картці платника податків, в якій ведеться облік платежів останнього.

У разі використання такої інформації при прийнятті контролюючим органом рішень або здійснення певних дій їх правомірність може бути перевірена в судовому порядку за ініціативою платника податку, або його контрагентів, якщо такі рішення та дія прийняти/здійсненні відносно останніх з урахуванням такої податкової інформації.

Проте, про наявність таких наслідків позивач не заявляє, відповідних підтверджень не надав.

Таким чином, наявність відповідної інформації в обумовленому програмному продукті органу податкової служби безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платника податків, тобто не породжує правових наслідків.

Судом встановлено, відповідачем підтверджено, що на підставі акту перевірки змін до зворотного боку облікової картки платника податків не внесено, рівно як і до системи автоматизованого обліку ПДВ, доступ до якої у будь-який та безперешкодно має платник податків.

Такі дії, по суті, є лише збиранням податкової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм такої інформації.

Отже, позивачем не доведено суду, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, оскільки ані внесення відомостей в інформаційна бази, ані складення акту перевірки позивача як платника податків без винесеного та узгодженого податкового повідомлення рішення не можуть бути підставами для відповідних донарахувань.

Доводи позивача про ймовірні негативні наслідки, як підстава задоволення позову, не є обґрунтованими, оскільки судовому захисту належать лише порушені права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, суд окремо зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність чисельних кримінальних проваджень в яких фігурують як позивач та і його контрагенти позивача як особи, що знаходяться поза межами контролю податкових органів та позивач.

Зокрема, це 905 ухвал слідчих суддів, наприклад, по справах №201/1443/15-к провадження №1-кс/201/776/2015, справа №1-кс/760/780/14 провадження №760/2722/14-к.

Згідно вказаних ухвал, в провадженні відділу кримінальних розслідувань слідчого управління ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження №32014040000000104 від 02.09.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 212 частина 3, статтею 205 частина 2, статтею 27 частина 5 Кримінального кодексу України.

В ході проведення ряду гласних та негласних слідчих дій було встановлено, що до складу конвертаційного центру, який діє на території Дніпропетровської області, входить ряд фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «Прайд Союз» (код 38900239).

24.11.2012 року порушено кримінальне провадження №32012110090000029 з правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 27, частиною 2 статі 205, частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України. Органом досудового розслідування встановлено, що не встановлені особи в період з 2009 року по 2012 року створили та використовували підприємства, у тому числі ТОВ «Прайд Союз» (код ЄДРПОУ 38900239), для прикриття незаконної діяльності, чим завдали значної матеріальної шкоди державі.

З системного аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про вжиття контролюючим органом заходів, направлених на реалізацію його функцій, чим не порушені права платника податків, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Союз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 8 серпня 2016 року.

Суддя І.О. Верба