Постанова № 59533981, 04.08.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 803/1862/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті ОСОБА_1 в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» (далі ТзОВ «УТМ», позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі ОСОБА_1 ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «УТМ» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК «Віконні системи» (далі - ТзОВ «ВК «Віконні системи») за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» (далі - ТзОВ «Феміда-Інтер») за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року, про що складено акт від 08.05.2013 № 2685/22.1/34310279.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТзОВ «УТМ»: статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу (далі ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «ВК «Віконні системи» на загальну суму 13534,00 грн., в т. ч. за жовтень 2011 року 13534,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 15564,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року в сумі 15564,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 08.05.2013 № 2685/22.1/34310279 ОСОБА_1 ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 15564,00 грн., та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 20301,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Волинській області від 04.07.2013 № 588/10/10.2-06 про результати розгляду первинної скарги та Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 № 8646/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення, прийняті ОСОБА_1 ОДПІ 30.05.2013 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 залишено без змін, а скарги ТзОВ «УТМ» - без задоволення.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 08.05.2013 № 2685/22.1/34310279 та податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2013 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 з тих підстав, що позивач правомірно формував витрати та податковий кредит по господарських операціях із придбання послуг у ТзОВ «ВК «Віконні системи», реальність яких підтверджується первинними документами. Крім того, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення ТзОВ «УТМ» як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ від 30.05.2013 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 11.09.2013 (т. 1, а. с. 74-75) представники відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що в ході проведення перевірки ТзОВ «УТМ» не було встановлено підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТзОВ «ВК «Віконні системи», оскільки інших документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції по виконанню будівельних робіт, крім акту прийому-здачі виконаних робіт і податкової накладної, позивачем надано не було. Разом з тим, з акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ВК «Віконні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку від 21.12.2012 №7212/224/33972398, який надійшов від Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), встановлено, що ТзОВ «ВК «Віконні системи» має ознаки фіктивності. Перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ТзОВ «ВК «Віконні системи», що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «ВК «Віконні системи» та його покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Відтак висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, є правомірними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, в задоволенні адміністративного позову ТзОВ «УТМ» до ОСОБА_1 ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було відмовлено повністю (т. 1, а. с. 206-209, 235-240).

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2016 ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2, а. с. 53-56).

Відповідно до частини пятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відтак, при новому розгляді справи судом підлягало зясуванню реальність задекларованих господарських операцій, встановлення наявності ділової мети у розглядуваних операціях, підтвердження або спростування добросовісності позивача, оцінка дотримання учасниками господарських операцій норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у даній справі допущено заміну відповідача ОСОБА_1 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (т. 2, а. с. 60-61).

В судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2016, представник позивача ОСОБА_2 адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у тому ж судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях від 20.07.2016 (т. 2, а. с. 66-67), та просить у його задоволенні відмовити повністю.

В подальшому, 04.08.2016 за вх. № 9919/16 представник позивача ОСОБА_2 до початку судового засідання, призначеного на 16:00 04.08.2016, подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності (т. 2, а. с. 83).

Згідно із частиною шостою статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відповідно до частини першої статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, виходячи із приписів частини першої статті 41, частини шостої статті 128 КАС України, у звязку із поданням представником позивача ОСОБА_2 до початку судового засідання письмового клопотання про розгляд справи без її участі та за відсутності потреби додатково заслухати представника відповідача, свідка чи експерта, розгляд справи проведено у письмовому провадженні, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «УТМ» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 25.04.2006 № 657900, довідкою від 07.08.2009 серії АА № 033781/974 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1, а. с. 40-41), перебуває на обліку як платник податків в ОСОБА_1 ОДПІ, зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 19.05.2006 № 02613103 (т.1, а. с. 42).

ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією Волинської області ДПС (правонаступником якої є ОСОБА_1 обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) в період з 19.04.2013 по 25.04.2013 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «УТМ» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «ВК «Віконні системи» за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року та ТзОВ «Феміда-Інтер» за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року, про що складено акт від 08.05.2013 № 2685/22.1/34310279 (т. 1, а. с. 8-20).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем: статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «ВК «Віконні системи» на загальну суму 13534,00 грн., в т. ч. за жовтень 2011 року 13534,00 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 15564,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року в сумі 15564,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 08.05.2013 № 2685/22.1/34310279 ОСОБА_1 ОДПІ 30.05.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 15564,00 грн. (т.1, а. с. 21) та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 20301,00 грн. (в т. ч.: за основним платежем 13534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6767,00 грн.) (т. 1, а. с. 22).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Волинській області від 04.07.2013 № 588/10/10.2-06 про результати розгляду первинної скарги та Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 № 8646/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення, прийняті ОСОБА_1 ОДПІ 30.05.2013 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 залишено без змін, а скарги ТзОВ «УТМ» - без задоволення (т. 1, а. с. 23-31).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.10.2011 між ТзОВ «УТМ» як замовником та ТзОВ «ВК «Віконні системи» як підрядником було укладено договір підряду № 4/10 (т.1, а. с. 32-36). Згідно з умовами договору підряду замовник доручає, а підрядник зобовязується власними силами та засобами (та/або силами і засобами субпідрядників) на замовлення замовника та у відповідності до умов договору виконати будівельно-монтажні роботи згідно з проектною документацією, по реконструкції та переоснащенню на обєктах замовника, що розташовані за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Грушевського, 103/1. Відповідно до пункту 4.1 договору підряду загальна вартість робіт визначається на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Оплата вартості проводиться по завершенню робіт, що передбачені договором, протягом 20-ти робочих днів з моменту підписання кожного акту прийому-передачі виконаних робіт, в якому зазначається тривалість виконання робіт та їх вартість (пункт 5.1 договору). Пунктом 8.1 договору встановлено, що здача-приймання робіт (кожного окремого етапу виконаних робіт) здійснюється сторонами за актом прийому-передачі в останній робочий день кожного календарного місяця в якому підрядником виконувались роботи, що передбачені договором. Договір укладено на строк до 31.12.2011, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобовязань.

З акту прийому-здачі виконаних робіт від 26.10.2011 № 305 (т. 1, а. с. 37) видно, що вартість виконаних робіт становить 81202,41 грн., в тому числі ПДВ 13533,73 грн. Розрахунки між ТзОВ «УТМ» та ТзОВ «ВК «Віконні системи» за договором здійснювалися сторонами у безготівковій формі та повністю, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2011 № 1332 про перерахування коштів в сумі 81202,41 грн. (т. 1, а. с. 39).

ТзОВ «ВК «Віконні системи» виписано податкову накладну від 26.10.2011 № 163 (т. 1, а. с. 38). ПДВ у сумі 13533,73 грн. за податковою накладною позивач включив до податкового кредиту за жовтень 2011 року, а 67668,68 грн. - до складу валових витрат за четвертий квартал 2011 року (т. 1, а. с. 19, 64).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За наявності первинних документів, якими позивач обґрунтовує своє право на податковий кредит та валові витрати, з одного боку, та доводів податкового органу про те, що відомості таких документів не відповідають дійсності з огляду на неможливість здійснення постачання робіт (послуг) контрагентом позивача у вказаний період, з іншого, зясуванню судом підлягає питання реального характеру придбання робіт (послуг) від ТзОВ «ВК «Віконні системи» та достовірність первинних документів.

При цьому судом встановлено, що обєкт, щодо якого укладено договір підряду від 04.10.2011 № 4/10, знаходиться на вул. Грушевського, 103/1 в м. Дрогобич Львівської області. Позивач набув право користування таким обєктом нерухомості на підставі договору оренди приміщення від 03.10.2011 № 0-31/11 для розміщення магазину (т. 1, а. с. 67-71). Як встановлено актом перевірки позивача, останній здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, торгівлю мясом та мясопродуктами (т. 1, а. с. 10).

Актом перевірки позивача також зафіксовано, що для перевірки господарських операцій із ТзОВ «ВК «Віконні системи» надано реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкову накладну, договір підряду та акт прийому-здачі виконаних робіт, банківські виписки, які, на думку суду, належним чином складені і підтверджують реальність господарських операцій.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність актів прийому-передачі виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ3, за якими можна було б встановити поетапне виконання робіт, кількість робітників, які виконували роботи, загальну кількість та ціну витрачених матеріалів тощо, оскільки згідно із пунктом 8.1 договору підряду від 04.10.2011 № 4/10 здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом прийому-передачі, який був складений 26.10.2011 за № 305 (т. 1, а. с. 37) та наданий для перевірки, в той час як обовязкове складання актів прийому-передачі виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ3 при виконанні зазначених робіт чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, суд також не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у ТзОВ «ВК «Віконні системи» ліцензії на виконання будівельних робіт, оскільки такі доводи спростовуються витягом із сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр (т. 1, а. с. 52).

На думку суду, безпідставним є покликання податкового органу на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВК «Віконні системи» 21.12.2012 за № 7212/224/33972398 (т. 1, а. с. 79-164), оскільки відносини між позивачем та ТзОВ «ВК «Віконні системи» не були предметом вказаної перевірки, зазначеним актом не встановлено факту недекларування контрагента податкових зобовязань з ПДВ по операціях із позивачем.

При вирішенні даного спору суд враховує додатково надані при новому розгляді справи докази, а саме: фотографії, зроблені у день відкриття магазину «Мясна точка» в м. Дрогобич по вул. Грушевського, 103 (т. 2, а. с. 87-89), бухгалтерську довідку від 27.07.2016 про отримання за результатами господарської діяльності магазину «Мясна точка» № 40 в м. Дрогобич прибутку (т. 2, а. с. 90), цивільно-правові договори, укладені між позивачем та продавцями вказаного магазину (т. 2, а. с. 92-95).

Таким чином, на думку суду, подані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій із виконання робіт ТзОВ «ВК «Віконні системи», а понесені ТзОВ «УТМ» витрати за договором підряду від 04.10.2011 № 4/10 мають тісний взаємозвязок із його господарською діяльністю, оскільки згідно із договором були виконані внутрішні ремонтні роботи, ремонт фасаду та заміна вікон у магазині «Мясна точка» в м. Дрогобич по вул. Грушевського, 103, що належить позивачу, та в подальшому вказаний магазин після його відкриття приносив прибуток, що свідчить про ділову мету позивача у таких операціях, його добросовісність, зміну в структурі його активів та зобовязань. Відтак, позивач правомірно формував витрати з податку на прибуток по таких операціях та податковий кредит з ПДВ, а донарахування грошових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по цих операціях є безпідставним.

Суд звертає увагу, що можливі порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента не можуть позбавляти добросовісного платника права на формування витрат та податкового кредиту по операціях із таким контрагентом. Крім того, необхідно врахувати, що одержання від вказаного контрагента будь-яких додаткових документів по спірних операціях є неможливим з огляду на те, що ТзОВ «ВК «Віконні системи» припинено з 03.10.2013, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 04.08.2016 № 22143496 (т. 2, а. с. 96-98).

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 ОДПІ від 30.05.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015, частину першу статті 94 КАС України було викладено у такій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що даний позов було подано до суду 02.09.2013, тому при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд застосовує частину першу статті 94 КАС України в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII.

Відтак, на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 358,65 грн., сплачений платіжним дорученням № 17218 від 30.08.2013 (т. 1, а. с. 2).

Керуючись статтями 41, 72, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС від 30 травня 2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські торгівельні мережі» судовий збір в розмірі 358 гривень 65 копійок (триста пятдесят вісім гривень шістдесят пять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх