Рішення № 59531791, 05.08.2016, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1111/16-ц

Номер провадження № 2-о/220/220/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2016 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ступіна І. М.;

при секретарі Кірпічнікової Н.Е.,

Розглянувши в судовому засіданні смт. Велика Новосілка, Донецької області, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Виконкому Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій зазначила, що 11.02.2010 року померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді належної їй земельної ділянки загальною площею 5,150 га., кадастровий № 1421283600:01:001:0187, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетриківської сільської ради. ОСОБА_2 було складено заповіт, відповідно до якого спадкоємицею зазначеної вище земельної ділянки є її дочка ОСОБА_1 Однак заявниця не має можливість оформити спадок через те, що в правовстановлюючому документі, Державному акті на право власності на право власності на земельну ділянку серія ДН № 059448 від 01.03.2005 року невірно вказане прізвище власника замість вірного «Джеломанова» зазначено «Джеламанова», а тому просить встановити факт належності цього Державного акту померлій 11.02.2010 року ОСОБА_2

Заявниця та її представник до суду не зявилися, але надав заяву, згідно якої просять розглянути справу без їх присутності.

Заінтересована особа до суду не зявилася, надала заяву в якій просить розглянути справу за її відсутності, зазначила що заявлені вимоги визнає.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.. 61 цього кодексу.

Відповідно до п. 2 Постанова Пленуму Верховного суду від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Так судом встановлено, що 11.02.2010 року померла мати заявниці ОСОБА_2 у віці 78 років про що в Книзі реєстрації смертей 2010 року лютого місяця 12 числа зроблено відповідний актовий запис за № 10.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки загальною площею 5,150 га., кадастровий № 1421283600:01:001:0187, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопетриківської сільської ради.

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений 29.02.2009 року секретарем Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 10, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємицею належної їй земельної ділянки, право власності на яку підтверджується Державним актом на земельну ділянку серія ДН № 059448 від 01.03.2005 року.

Ч. 1 ст. 1223 ЦК України, встановлюється, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Ч. 1 ст. 1268 ЦК України встановлюється, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 3 цієї статті , спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до Довідки № 567 від 23.05.2016 року, виданої виконкомом Новопетриківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, з ОСОБА_1, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 Донецької проживала дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

26.05.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Великоновосілківської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. На підставі її заяви було заведено спадкову справу № 59020488 (номер у нотаріуса 158/2016), що підтверджується витягом № 43986564 від 26.05.2016 року виданого Великоновосілківською державною нотаріальною конторою. Однак у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 11.02.2010 року матері ОСОБА_1 заявниці було відмовлено через те, що в правовстановлюючому документі на землю Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ДН № 059448 від 01.03.2005 року, зазначено прізвище власника як «Джеламанова».

Судом встановлено, що заявницею були вчинені заходи на внесення відповідних змін до правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Так 24.05.2016 року нею було отримано відповідь Відділу реєстрації Великоновосілківської селищної ради за № 07.-08/3, згідно якої повідомлялося про відсутність таких повноважень у відділу та рекомендували звернутися до суду.

Згідно відповіді Відділу Держгеокадастру у Великоновосілківському районі Донецької області № К-104/0-104/6-16 від 25.05.2016 року ОСОБА_1 також було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки вказана установа не має таких повноважень.

Судом встановлено і те, що процедура виправлення технічних помилок у Державних актах на право власності на земельні ділянки, шляхом видачі дублікатів, регулювалися Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, однак наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 404 ( z1259-13 ) від 03.07.2013 и на теперішній час відсутній будь-який документ, що передбачав би видачу цих дублікатів.

У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 208-209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 256 - 259ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2, яка померла 11.02.2010 року, правовстановлюючого документу Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 059448, виданого 01 березня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1081.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя І. М. Ступін